Ухвала суду № 40581117, 22.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 125886/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) до Приватного підприємства «Євробуд-М», Підприємства об'єднання громадян «Інвабуд» про стягнення вартості матеріалів, одержаних за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И Л А:

16.03.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про стягнення на користь держави суми з ПОГ «Інвабуд» коштів перерахованих від ПП «Євробуд-М» в сумі 2807769,07 грн. та з ПП «Євробуд-М» вартості одержаних робіт та матеріалів від ПОГ «Інвабуд» в сумі 2804819,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що договори вчинені ПП «Євробуд-М» з ПОГ «Інвабуд», не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, є безтоварними, а відтак є такими, що порушують існуючий правовий порядок та спрямовані на заволодіння коштами державного бюджету у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що діяльність ПП «Євробуд-М» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди (шляхом збільшення суми валових витрат та податкового кредиту) переважно з конрагентом - постачальником, який не виконував своїх податкових зобов`язань - ПОГ «Інвабуд».

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з вказаних судових рішень, які набрали законної сили вбачається що правочин між ПП «Євробуд-М» з ПОГ «Інвабуд» є дійсним та спрямований на реальне настання наслідків, що в ньому обумовлені. При цьому суди не встановили, що він спрямований на завдання шкоди інтересам держави та суспільства.

Санкції, передбачені частиною першою статтi 208 Господарського кодексу України, є конфiскацiйними, стягуються за рiшенням суду в доход держави за порушення правил здiйснення господарської дiяльностi, то такi санкцiї не є цивільно-правовими, а є адмiнiстративно-господарськими як такi, що вiдповiдають визначенню частини першої ст.238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строкiв, встановлених статтею 250 цього кодексу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Костопільської МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Євробуд-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за наслідками якої складено акт №1066/23/32600531 від 02.12.2008 року.

Під час проведення перевірки було встановлено, що ПОГ «Інвабуд» (Продавець), в особі директора Обода П.Г., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ПП «Євробуд М» (Покупець), в особі директора Менжереса Я.Ю, що діє на підставі Статуту з другої сторони уклали договір купівлі - продажу № 02/11/07 від 02.11.2007 року .

Розрахунки за поставлену продукцію проведені через Рівненське ОД «Райфайзен банк Аваль» на загальну суму 2 807 769,07 грн. відповідно до платіжних документів.

Згідно податкових накладних ПОГ «Інвабуд» поставило для ПП «Євробуд-М» робіт та матеріалів на загальну суму 2804819,92 грн.

На підставі наведених документів ПП «Євробуд-М» було сформовано валові витрати на загальну суму 2 337 349,92 грн. в тому числі: ІV квартал 2007 року -543 070,79 грн.; І квартал 2008 року - 1 640 909,46 грн.; ІІ квартал 2008 року -153 369,67 грн.

Крім того, по вказаних операціях ПП «Євробуд-М» було задекларовано податковий кредит в сумі 467470 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ст.203 ЦК України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищенаведені приписи кореспондуються з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що факт вчинення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими розрахунковими та первинними документами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення та вчинення договору №02/11/07 від 02.11.2007 року ПОГ «Інвабуд» знаходилося в єдиному державному реєстрі та перебувало на обліку у податковому органу.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що ПП «Євробуд-М» не знало і не могло знати про будь-які порушення чинного законодавства зі сторони ПОГ «Інвабуд» під час здійснення останнім фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

У зв'язку з нікчемністю правочинів між ПП «Євробуд-М» та ПОГ «Інвабуд» за наслідками проведеної документальної перевірки посадовими особами Костопільскої МДПІ було встановлено, завищення зі сторони ПП «Євробуд-М» валових витрат 2 337 349,92 грн. та податкового кредиту в сумі 467470 грн.

На підставі акта перевірки №1066/23/32600531 від 02.12.2008 року Костопільською МДПІ було прийнято податкові повідомлень рішень №0000642342/0 від 08 грудня 2008 року про донарахування податку на прибуток підприємств та № 0000652342/0 від 08 грудня 2008 року про донарахування податку на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2009 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 року було задоволено позов ПП «Євробуд-М» та скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ №0000642342/0 від 08.12.2008 року про донарахування податку на прибуток підприємств та № 0000652342/0 від 08.12.2008 року про донарахування податку на додану вартість.

Мотивуючи прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що Костопільською МДПІ не було доведено, що правочини вчинені ПП «Євробуд-М» з ПОГ «Інвабуд», ПП «ЮНІСЕФ», ПП «Граніт-М» та ТОВ «Сістем Інвестмент» не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують існуючий правовий порядок та спрямовані на заволодіння коштами державного бюджету та в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На момент розгляду даної адміністративної справи наявне судове рішення по адміністративній справі за позовом ПП «Євробуд-М» до Костопільскої МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень, що набрало законної сили та встановлює обставини, що мають значення для вирішення даної справи та є обов'язковим.

З вказаних судових рішень, що набрали законної сили вбачається що правочин між ПП «Євробуд-М» з ПОГ «Інвабуд» є дійсним та спрямований на реальне настання наслідків, що в ньому обумовлені. При цьому суди не встановили, що він спрямований на завдання шкоди інтересам держави та суспільства.

За таких обставин справи, доводи Костопільської МДПІ про нікчемність правочинів між ПП «Євробуд-М» з ПОГ «Інвабуд» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що санкції передбачені ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін договору.

За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою ст.208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави i суспільства.

Частиною першою ст.208 цього Кодексу передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило вiдповiдає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфiскацiя майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязi та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статтi 208 Господарського кодексу України, є конфiскацiйними, стягуються за рiшенням суду в доход держави за порушення правил здiйснення господарської дiяльностi, то такi санкцiї не є цивільно-правовими, а є адмiнiстративно-господарськими як такi, що вiдповiдають визначенню частини першої ст.238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строкiв, встановлених статтею 250 цього кодексу.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі №2а-3151/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний