Постанова № 40579723, 08.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 вересня 2014 року 12 год. 29 хв. № 826/10105/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 08 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 липня 2014 року надійшов позов державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01 липня 2014 року № 0000312202 та № 0000322202 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 17 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 23 липня 2014 року та протягом судового розгляду справи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 29 травня по 06 червня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 червня 2014 року складено акт № 2735/26-58-22-02-18/24249750 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правильності нарахування та повноти сплати податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Постачальник-2007" (далі - ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007") за період із 01 по 30 листопада 2013 року, та з податку на прибуток за 2013 рік по взаємовідносинах із приватним підприємством "Віктон" за період із 01 по 30 листопада 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено ПДВ за листопад 2013 року у розмірі 702864,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 667720,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, 01 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000312202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 667720,00 грн. за основним платежем та у розмірі 333860,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000322202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 702864,00 грн. за основним платежем та у розмірі 351432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку проведено на підставі наказу від 29 травня 2014 року № 1354, копію якого вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача до початку перевірки.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість та ПДВ ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007".

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007" укладено договори поставки від 28 лютого 2012 року № ЦУПП-04/0010/12, від 03 квітня 2012 року № ЦУПП-04/0020/12 та від 27 березня 2013 року № ЦУПП-04/0006/13.

На підтвердження виконання умов перелічених договорів представниками позивача надано суду копії видаткових накладних та актів приймання-передачі.

Суд зазначає, що доводи представників відповідача про те, що у відповідних актах приймання-передачі зазначено про здійснення поставки на підставі договору від 30 липня 2010 року № ЦУПП-04/0046/10, а у видаткових накладних інформація про такий договір не міститься, є достовірними та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі від 04, 05, 06, 07, 11, 13, 14, 19, 20, 21, 25, 26, 28 листопада 2013 року (том І).

Загальна сума ПДВ по таких актах приймання-передачі становить 412727,10 грн.

У матеріалах справи також містяться копії податкових накладних, рахунків-фактур, залізничних накладних та специфікацій до них, паспортів якості товару, карток складського обліку матеріалів, протоколів радіаційних досліджень деревини та продукції з неї, актів фітосанітарного контролю, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, актів звірки взаєморозрахунків.

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що на підставі договорів поставки ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007" поставлено відокремленим підрозділам позивача бруси та шпали дерев'яні, де вони просочені маслом кам'яновугільним та кріплені металевими шпильками, після чого відвантажені для потреб залізниць України.

Представники відповідача, у свою чергу, зазначили, що у ході проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007" виявлено, що у номенклатурі видаткових та податкових накладних відсутня позиція "брус дерев'яний під стрілочні переводи М 1/11 не просочений", який, відповідно до таблиці у розрізі номенклатури товару ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007", придбано товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхім Оіл" та у подальшому реалізовано позивачу.

Тобто, ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007" має пересортицю товарів, закупає одні види товарів, а реалізує інші.

Згідно з пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Слід зазначити, що представниками позивача не надано суду доказів на підтвердження реєстрації податкових накладних (тих, які підлягають реєстрації згідно з нормами ПК України), у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, відповідно до п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу Перехідні положення ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому на факт ненадання представниками позивача суду доказів, які б свідчили про реальне здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Торговий дім "Постачальник-2007", а також використання придбаного товару у діяльності позивача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними та скасування рішень відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 15 вересня 2014 року