Постанова № 40579722, 01.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2014 року 17 год. 36 хв. № 826/8908/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця Баснакаєвої Себілі Мусаївни до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 01 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 червня 2014 року надійшов позов фізичної особи-підприємця Баснакаєвої Себілі Мусаївни (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12 березня 2014 року № 0000191701 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 22 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15 серпня 2014 року відмовлено у задоволенні письмового клопотання представника позивача про об'єднання адміністративних справ № 826/8794/14 та № 826/8908/14 в одне провадження.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 04 серпня 2014 року та протягом судового розгляду справи. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 01 вересня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 по 19 лютого 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 лютого 2014 року складено акт № 396/26-55-17-01/2783121724 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем порушено п. 167.1 ст. 167, пп. 170.2.1, пп. 170.2.2, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 188001,80 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 12 березня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 188001,80 грн. за основним платежем та у розмірі 47170,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами позивача та її представника щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку проведено на підставі наказу від 08 лютого 2014 року № 456, копію якого разом із повідомленням від 08 лютого 2014 року № 13/26-55-17-01-32 направлено на адресу позивача 08 лютого 2014 року.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

До відповідача надійшла службова записка від 16 січня 14 року № 138/26-55-17-04-23 щодо розгляду питання проведення документальної позапланової перевірки позивача з метою недопущення ухилення від сплати податків.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що у перевіряємому періоді позивачем отримано інвестиційний дохід у результаті виходу зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Українська марка" (далі - ТОВ "Українська марка") у загальному розмірі 1107000,00 грн.

На адресу позивача направлявся письмовий запит від 20 січня 2014 року № 101/Б/26-55-17-01-12 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо отриманого інвестиційного доходу.

Крім того, 17 лютого 2014 року уповноваженій особі позивача вручено лист № 432/Б/26-55-17-01-12 щодо надання документів, які стосуються отриманого позивачем доходу у результаті виходу зі складу засновників ТОВ "Українська марка", який не задекларовано, а також документи, які підтверджують витрати, понесені у зв'язку з придбанням інвестиційних активів.

Однак, станом на 25 лютого 2014 року зазначені документи позивачем відповідачу не надано.

Згідно з пп. 170.2.2, пп.170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до пп. "а", пп. "б" п. 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Документами, які підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Згідно з ч. 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

При цьому, до касових документів, за допомогою яких оформляються касові операції, тобто операції підприємств і з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Тобто, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Як уже зазначено вище, документів, які б підтвердили витрати на придбання інвестиційних активів, позивачем як відповідачу, як і суду не надано.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Стосовно доводів позивача про те, що твердження відповідача про її вихід зі складу засновників ТОВ "Українська марка" є помилковим та безпідставним, суд зазначає, що у матеріалах справи наявна копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Українська марка" від 18 листопада 2011 року № 1, зі змісту якого вбачається, що позивач вийшла зі складу учасників ТОВ "Українська марка" шляхом відчуження (продажу) частки у статутному (складеному) капіталі вказаного товариства у розмірі 50%, що у грошовому виразі складає 1350000,00 грн., ціна продажу - 1107000,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу, укладеного 18 листопада 2011 року між позивачем, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Регістр ЛТД", як покупцем, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити корпоративні права, а саме частину частки продавця у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Українська марка" у розмірі 50% від загального розміру статутного (складеного) капіталу вказаного товариства, що у грошовому виразі складає 1350000,00 грн., яка належить на праві власності продавцю. Вартість продажу частини частки становить 1107000,00 грн.

Факт виконання умов договору купівлі-продажу підтверджується актом прийому-передачі від 22 листопада 2011 року.

З наявної у матеріалах справи копії акту зарахування та припинення взаємної заборгованості від 08 грудня 2011 року вбачається, що сторони договору купівлі-продажу домовились припинити зобов'язання у розмірі 1107000,00 грн. шляхом їх зарахування. Сторони не мають одна до одної жодних фінансових претензій щодо зобов'язань, що зазначаються у такому акті.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про правильність тверджень відповідача щодо отримання позивачем доходу від операцій з інвестиційними активами у розмірі 1107000,00 грн. без документального підтвердження суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням активів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов фізичної особи-підприємця Баснакаєвої Себілі Мусаївни до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги..

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Баснакаєвої Себілі Мусаївни.

2. Стягнути із фізичної особи-підприємця Баснакаєвої Себілі Мусаївни (ідентифікаційний номер 2783121724) решту судового збору у розмірі 4547,00 (Чотири тисячі п'ятсот сорок сім гривень 00 копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 вересня 2014 року