Ухвала суду № 40579273, 18.09.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1166/11 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/2610/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Гриновця Б.М., Богонюка М.Я.

при секретарі: Цар М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду від 24 грудня 2013 року ,-

в с т а н о в и л а:

В лютому 2011р. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (правонаступник ТзОВ «Кредитні ініціативи») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 170414,76 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 21.12.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1220, внаслідок укладення даного договору останній отримав кредит у сумі 14245 євро, з кінцевим терміном повернення 19.12.2014 р. та сплатою 10% річних за користування кредитом. Крім цього 21.12.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого відповідачем в забезпечення виконання умов кредитного договору було передано в заставу транспортний засіб марки Рено Меган 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1. Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та допустив заборгованість, яка станом на 03.02.2011 року складає 170414,76 грн.

В травні 2011р. відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» про розірвання кредитного договору визнання окремих пунктів договору недійсним, а саме п. 2.1 з моменту укладення, привести у відповідність до вимог чинного законодавства п. 2.1., а саме визначити суму зобов'язання станом на момент укладення у гривні, визнати недійсним з моменту укладення додаток № 1 до договору, привести у відповідність до вимог чинного законодавства додаток № 1 договору та визначити суму зобов'язання станом на момент укладення у гривні, розстрочити виконання рішення суду.

В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що укладений між ним та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» кредитний договір є недійсним, з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 та 227 ЦК України, оскільки банк не має індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2013 року первісний позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (правонаступник ТзОВ «Кредитні ініціативи») було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» борг за Кредитним договором №1220 від 21 грудня 2007 року в розмірі 170414 грн. 76 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Товриства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмір 120 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суд першої інстанції є незаконним та необґрунтованим і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не перевірено та не встановлено процентне співвідношення суми заборгованості відповідача по сплаті кредитних коштів та відсотків за користування ними, та нарахованої неустойки - штрафних санкцій. Також, зазначає, що йому не було відомо про призначення розгляду справи на 24.12.2013 року, таким чином він був позбавлений права обґрунтовано заперечити розрахунок штрафних санкцій. Судом не всебічно встановлено обставини по справі і ухвалено необґрунтоване рішення. Вказуючи на вищевказане просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.197, ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у відсутності сторін без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає даним вимогам.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 21.12.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1220, внаслідок укладення даного договору останній отримав кредит у сумі 14245 євро, з кінцевим терміном повернення 19.12.2014 р. та сплатою 10% річних за користування кредитом. Погашення кредиту та сплата процентів за його користування повинна була здійснюватися в порядку та строки згідно графіку погашення заборгованості.

Крім того, 21.12.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого відповідачем в забезпечення виконання умов кредитного договору було передано в заставу транспортний засіб марки Рено Меган 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

У відповідності до п. 6.4 Кредитного договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 6.5 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 25% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо строків платежів відповідно до умов договору, договором передбачено право банку вимоги дострокового повернення кредиту при порушенні строків платежів за договором, в зв'язку з чим підставною є вимога кредитора до боржника про дострокове повернення кредиту, процентів та сплату пені.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, місцевий суд правильно виходив з того, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з банківською ліцензією, виданою ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» Національним банком України, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Висновок суду відповідає встановленим обставинам та положенням закону.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини справи, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування судового рішення, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Крім того, безпідставними є покликання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про відкладення розгляду справи, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Також не можуть братися до уваги покликання апелянта на те, що ним виконані зобов'язання на істотну суму, які банк не врахував, оскільки ним на протязі тривалого розгляду справи не подано належних та допустимих доказів на спростування розрахунку банку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Б.М.Гриновець

М.Я.Богонюк