Ухвала суду № 40577610, 27.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2014 рокусправа № 2а-5055/11/1111

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2011 р.

у справі № 2а-5055/11/1111

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України в особі командира військової частини А0680

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до Міністерства оборони України в особі командира військової частини А0680, в якому просив:

- стягнути з військової частини А0680 на користь позивача майно речового забезпечення на суму 6652 грн. 32 коп., грошової компенсації 2290 грн. 26 коп, компенсацію витрат за 2 відрядження до м. Полтава, грошове забезпечення за 15 діб польового виходу та за польові заняття і роботи у встановленому розмірі.

Посилався на те, що до 01.08.2010 року проходив військову службу в Збройних Силах України та знаходився на грошовому, речовому і продовольчому забезпеченні. Проте як під час проходження служби, так і при звільненні, виплата грошової компенсації за не отримане речове майно відповідачем не здійснювалась, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2011 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з військової частини А0680 на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті службових відряджень в сумі 158.06 гривень та 2290.26 грн. компенсації за неотримане речове майно.

Не погодившись з постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2011 р., ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову суду, а саме додати в резолютивну частину наступне речення: «Стягнути з військової частини А0680 на користь ОСОБА_1 майно речового забезпечення на суму 6652 грн. 32 коп.»

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, до суду не прибули.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( у редакції закону, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 вище згаданого Закону зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно.

Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-III, що набрав чинності з 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

З урахуванням наведеного, у ОСОБА_1, який звільнився з військової служби у червні 2006 року та не отримував речове майно з березня 2000 року, відсутнє право на грошову компенсацію замість нього.

Щодо періоду до 11 березня 2000 року, позивач має право на компенсацію за речове майно, яке не було видано до цього періоду, в розмірі 2290,26 грн. та службові відрядження у сумі 158, 06 грн., оскільки розмір такої заборгованості об'єктивно підтверджується наданими доказами і обмежень, щодо її виплати до 11.03.2000 року не існувало.

Отже, рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача речового майна, які містяться в апеляційній скарзі, то вони згідно ст. 51, 195 КАС України не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції як такі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2011 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2011 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко