Постанова № 40576603, 03.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року справа № П/811/2705/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення № 0001811701 від 10.04.2014 року;

- податкове повідомлення - рішення №0001821701 від 10.04.2014 року;

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2014 року №Ф-32;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 28.07.2014 року №0004201701.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень та рішення на їх підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 03.06.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.79). Види діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.80).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №429 від 05.03.2014р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ "Вельд" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №152/11-23-17-01/НОМЕР_2 від 14.03.2014 року (а.с.6-18).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 787,50 грн., в тому числі за 2012 рік - 787,50 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого фізичною особою - підприємцем завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість за грудень 2012року, встановлено завищення податкового кредиту на 1050,00 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", донараховано ЄСВ в сумі 1821,75 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001821701 від 10.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1575,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1050,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 525,00 грн. (а.с.21);

- податкове повідомлення - рішення № 0001811701 від 10.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 984,38 грн., в тому числі за основним платежем - 787,5 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 196,88 грн. (а.с.22);

- рішення №0004201701 від 28.07.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 182,18 грн. (а.с.24);

- вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-32 від 28.07.2014 року на суму 2003,93 грн. (а.с.23).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ТОВ "Вельд", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець за договором) та ТОВ "Вельд" (Продавець за договором) укладено договір №ВТ0064/12 від 12.10.2012р. на поставку товару (продуктів харчування). Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах, викладених в договорі (а.с.49-50).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме видаткова накладна №В0000004407 від 12 грудня 2012 року (а.с.51) та податкова накладна №4407 від 12.12.2012 року(а.с.56),свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Вельд" проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.52-53).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за замовленням ТОВ "Вельд", що підтверджується копією товарно-транспортної накладної (а.с.54).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

На дату складання податкових накладних ТОВ "Вельд" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (а.с.112-113).

Крім того, судом встановлено, що придбаний рис використаний у межах власної господарської діяльності позивача, що підтверджується договором про надання послуг від 01.09.2011 року, укладеного між ПП ОСОБА_2 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (а.с.82), відповідно до умов якого виконавець надає послуги по покращенню товарного вигляду, а саме - фасування круп та муки в пакети різного асортименту та різної ваги.

Виконання умов вказаного договору підтверджується актом виконаних робіт та накладною (а.с.83-85)

В подальшому рис реалізовано іншим покупцям, що підтверджується долученими до справи копіями податкових накладних (а.с.87-97).

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту .

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Згідно п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Склад витрат та порядок їх визначення зазначено у статті 138 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 187.8. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7. ст.200 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.12. ст. 200 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5. ст. 200 ПК України встановлено вичерпний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п. 200.6. ст. 200 ПК України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7. ст. 200 ПК України).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних повідомлень - рішень згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем ст. ст. 177, 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0001821701 та №0001811701 від 10.04.2014 року прийняті з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо рішення №0004201701 від 28.07.2014 року суд зазначає наступне.

Згідно ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.2 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Податковим органом, під час проведення перевірки зроблено висновок про завищення позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік на суму 787,5 грн.

Оскільки судом встановлено безпідставність висновків акту перевірки в частині заниження оподаткованого доходу, тому й безпідставним є висновки акту перевірки в частині того, що в порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем на дану суму оподаткованого доходу не нараховані суми єдиного внеску у розмірі 182,18 грн.

Отже, рішення №0004201701 від 28.07.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 182,18 грн., внаслідок порушення п.2 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є протиправним, а тому позовні вимоги в частині визнання його протиправним і скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001811701 від 10.04.2014 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001821701 від 10.04.2014 року.

4.Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2014 року №Ф-32;

5.Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 28.07.2014 року №0004201701.

6.Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_2) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 182,70 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 182,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код 38758683).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук