Постанова № 40575477, 04.09.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 р. м.Житомир справа № 806/3524/14

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання - Шкорботун Ю.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Яшана О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки

встановив:

30 липня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області) про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що він у період за березень 2005 року - червень 2014 року працював на різних посадах в УМВС України в Житомирській області. 25 червня 2014 року був звільнений з роботи через хворобу. Зазначив, що у день звільнення 30 липня 2014 року з ним не було проведено повного розрахунку, а саме: не виплачена компенсація за невикористані відпустки за період з 3 березня 2005 року до 31 грудня 2013 року (за 2014 рік за невикористану відпустку з ним був проведений розрахунок). Вважає неправомірним невиплату йому грошової компенсації за невикористані відпустки, передбаченої статтею 24 Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон України №504/96-ВР) Просить зобов'язати УМВС України в Житомирській області нарахувати компенсацію за невикористані відпустки за 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік. Стягнути з УМВС України в Житомирській області компенсацію за невикористані відпустки за 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 4 серпня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду до участі у справі було залучено другого відповідача - Житомирський міський відділ УМВС України в Житомирській області (а.с.34).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити. Пояснив, що він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ через хворобу. При звільненні йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2005-2013 роки. На думку позивача відповідач мав виплатити йому грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.30-31). У запереченнях зазначено, що згідно з роз'ясненням Верховного Суду України №1-4/83 від 23 березня 1998 року, порядок проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється не Кодексом законів про працю України, а законодавством про ці органи, в тому числі Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон України №565-ХІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення №114). За 2014 рік позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у відповідності до пункту 56 Положення №114. За таких обставин представник відповідачів вважає заявлений позов безпідставним та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 3 березня 2005 року до 30 червня 2014 року, працюючи на різних посадах в територіальних органах УМВС України в Житомирській області, остання займана посада - оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (а.с.8-12).

Наказом виконуючого обов'язки начальника полковника міліції Демяненка Ю.В. від 25 червня 2014 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 "б" Положення №114 (через хворобу) (а.с.3).

2 липня 2014 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату йому грошової компенсації за невикористані відпустки. (а.с.6, 7).

Згідно з листом УМВС України в Житомирській області від 18 липня 2014 року №11-1/х-79 позивач не перебував в чергових відпустках у період з 1 липня 2009 року до 30 червня 2014 року. А за попередні роки з 3 березня 2005 року до 1 липня 2009 року відомості відсутні, у зв'язку із тим, що термін зберігання наказів про надання відпусток особовому складу становить 5 років (а.с.4-5).

У день звільнення 30 липня 2014 року з позивачем було проведено розрахунок за невикористану відпустку за 2014 рік. Компенсація за невикористані відпустки за 2005 - 2013 роки позивачу виплачена не була. Що сторонами у судовому засіданні не заперечувалось.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Законом України №565-ХІІ та Положенням №114.

Частиною 1 статті 17 Закону України №565-ХІІ передбачено, що на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 56 Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

З наведених норм вбачається, що проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ регулюється спеціальними нормами Закону України №565-ХІІ та Положення №114.

Положення частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України та положення частини 1 статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки», на які посилається позивач у позовній заяві, не застосовуються до спірних правовідносин у даній справі.

Таку ж правову позицію висловлює і Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у абзаці другому пункту 2 якої зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Таким чином спеціальні норми Закону України №565-ХІІ та Положення №114 є пріоритетними перед загальними нормами Кодексу законів про працю України та Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».

Позивачу була нарахована і виплачена грошова компенсація за невикористану у 2014 році відпустку, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані за 2005 - 2013 роки відпустки, то вони не підлягають задоволенню, оскільки Положенням №114 не передбачена виплата грошової компенсації за дні невикористаних відпусток, окрім як за невикористану в році звільнення відпустку.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами доведено правомірність своїх дій, а тому суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 09 вересня 2014 р.