Рішення № 4057487, 14.09.2007, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

№ 2-186/07 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 вересня 2007 року                                                                м.  Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в

складі:   головуючого судді       Забуранного Р.А.

при секретарі                                                      Вороні Т.П.

за участю прокурора Любченко В.В.,  відповідачів Ч.,  Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Новомиргороді цивільну справу за позовом прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області в інтересах виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області до Ч.,  Б. про примусове виселення ,  -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернувся прокурор Новомиргородського району Кіровоградської області в інтересах виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області до Ч.,  Б. про примусове виселення,  вказавши,  що відповідно до-рішення ~~~ виконавчого комітету Новомиргородської міської ради народних депутатів Кіровоградської області від 21 травня 1982 року за № 109 гр. М.  було видано ордер на право заняття однокімнатної квартири по вул.  Л.,  120 кв. № 87 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області. З моменту реєстрації,  а саме з 05.03.1983 року та по день своєї смерті,  тобто до 22.07.2006 року останній одиноко проживав у вказаній квартирі. Оскільки на момент смерті квартира не була приватизована то на підставі рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 371 від 25 січня 2007 року дана квартира була включена у число службових.

Проте,  після смерті наймача у вказаній квартирі почав проживати відповідач з своєю співмешканкою відповідачкою по справі. На підставі вищевказаного рішення Новомиргородської міської ради Кіровоградської області відповідачам було направлено повідомлення з пропозицією про звільнення займаної квартири,  проте останні квартиру не звільнили та продовжують безпідставно по даний час проживати у ній.

Просить суд винести рішення про примусове виселення відповідачів із незаконно зайнятої квартири № 87 по вул.  Л. , 120 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позов та вказала,  що відповідачі безпідставно проживають у квартирі № 87 по вул.  Л. ,  120 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області. На неодноразові звернення до останніх про необхідність звільнити

квартиру не реагують та продовжують у ній проживати. Просила суд задовольнити позов.

Представник Новомиргородської міської ради в судовому засіданні підтримав позов та вказав,  що у відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 10 вересня 2007 року квартира № 87 по вул.  Л.,  120 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області належить Новомиргородській міській раді Кіровоградської області. Відповідачі без законних на те підстав заселилися у даній квартирі та на неодноразові пропозиції про залишення вказаної квартири не реагують,  просив суд задовольнити позов та прийняти рішення про примусове виселення відповідачів із вказаної квартири.

Відповідачі в судовому засіданні позову не визнали,  просили суд відмовити у його задоволенні,  пояснивши,  що дана квартира належить їм так як у ній до дня своєї смерті одиноко проживав батько відповідача М.  Вони погасили за останнього заборгованість по житлово - комунальним послугам та продовжують їх сплачувати по сьогоднішній день. Документи,  що підтверджували б їх право власності на дану квартиру у них відсутні.

Заслухавши вказані пояснення та вивчивши письмові матеріали справи суд прийшов до висновку,  що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено,  що у відповідності до рішення Новомиргородської міської ради народних депутатів Кіровоградської області № 109 від 21 травня 1982 року гр. М.  було виділено однокімнатну квартиру № 87 по вул.  Л. 120 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області ,  що підтверджується копією архівного випису № ч-525 від 21.04.2007 року.

22 липня 2006 року М.  помер,  що підтверджується копією свідоцтва про його смерть,  актовий запис № 132 від 25 липня 2006 року вчинений відділом реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області.

До дня своєї смерті М.  проживав одиноко,  що підтверджується довідкою виробничого управління житлово - комунального господарства Новомиргородської міської ради Кіровоградської області № 228 від 26 квітня 2007 року.

Вказані обставини сумніву у суду не викликають та сторонами в ході судового розгляду не заперечувалися.

Відповідно до  ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах,  на біржових торгах,  шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах,  передбачених законодавством України.

Відповідно до  ст. 31 ЖК громадяни,  які потребують поліпшення житлових умов,  мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку,  передбаченому законодавством.  Жилі приміщення надаються  зазначеним  громадянам,   які  постійно  проживають  у

даному населеному пункті,  як правило,  у вигляді окремої квартири на сім'ю.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної,  міської,  районної в місті,  селищної,  сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер,  який є єдиною підставою для вселення в дане жиле приміщення (  ст.  58 ЖК України).

В зв'язку з тим,  що приватний будинок померлого М.  було знесено,  то на підставі рішення виконкому Новомиргородської міської ради народних депутатів № 109 від 21 травня 1982 року на ім'я останнього було видано ордер,  який і був єдиною підставою для вселення останнього в квартиру № 87 по вул.  Л., 120.

Відповідно до  ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна,  що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку,  встановленому законом.

Відповідно до  ст.  5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон) право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України,  які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено,  що незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними : однокімнатні квартири.

За громадянами,  які не виявили бажання приватизувати займане ними житло,  зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму ( ст. 7 Закону).

Отже,  на момент смерті М. ,  останній являвся квартиронаймачем зазначеної квартири,  а тому право власності у відповідачів на зазначену квартиру виникнути не могло,  крім того,  як зазначено вище,  останній до часу смерті проживав одиноко.

Відповідно до  ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно) ,  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння,  користування та розпорядження своїм майном ( ст.  317 ЦК України).

Відповідно до  ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 10 вересня 2007 року з реєстраційним написом Новомиргородської дільниці Кіровоградського міжрайонного бюро технічної інвентаризації за № 1278\10 від 11 вересня 2007 року -квартира № 87 по вул.  Л.,  120 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області належить Новомиргородській міській

раді Кіровоградської області. А відповідачі без законних на те підстав проживають у даній квартирі.

Крім того,  згідно довідки виробничого управління житлово -0 комунального господарства Новомиргородської міської ради Кіровоградської області № 432 від 14 серпня 2007 року вищевказана квартира перебуває на балансі зазначеної юридичної особи.

Оскільки відповідачами дане майно у власність набуте не було,  що прямо випливає із Закону,  останні являються недобросовісними володільцями та  самоправно зайняли жиле приміщення,  а тому зобов'язані негайно повернути майно особі,  яка має на нього  право власності або інше право відповідно до договору або закону,  або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (  ст.  400 ЦК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено,  що доказами є будь -які фактичні дані ,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін,  та інших обставин,  які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,  третіх осіб,  їхніх представників,  допитаних як свідків,  письмових доказів,  речових доказів,  зокрема звуко- і відеозаписів,  висновків експертів.

У відповідності до ч. 1  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі виникає спір ч.3  ст.  60 ЦПК України.

Крім того,  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що грунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ч. 1  ст.  212 ЦПК України).

Враховуючи всі обставини справи,  те,  що відповідачами не було надано до суду належних та допустимих доказів того,  що вони являються власниками квартири № 87 по вул.  Л. 120 в м.  Новомиргороді Кіровоградської області,  суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву та на підставі ч.3  ст.  116 ЖК України,  якою передбачено,  що осіб,  які самоправно зайняли жиле приміщення ,  виселяють без надання їм іншого жилого приміщення,  виселити відповідачів із вказаної квартири без надання їм іншого жилого приміщення.

У відповідності до  ст.   ст.  9, 31, 58,  116 ЖК України,   ст.   ст.  316, 317, 328, 345 ЦК України,  керуючись  ст.   ст.  208-209,  213-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву прокурора Новомиргородського району Кіровоградської  області  в  інтересах  виконавчого  комітету

Новомиргородської міської ради Кіровоградської області до Ч.,  Б. про примусове виселення - задовольнити.

Виселити Ч. та Б. з квартири,  що розташована за адресою: Кіровоградська область ,  м.  Новомиргород,  вул.  Л.,  120 кв. 87 без надання їм іншого жилого приміщення .

Стягнути з Ч. та Б. на користь держави судовий збір 4 гривень 2 5 копійок з кожного.

Стягнути з Ч. та Б. витрати інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи по 3 гривні 7 5 копійок з кожного: одержувач - ГУДКУ в Кіровоградській області,  номер рахунку 31214259700299,  код ЄД РПОУ 23232345,  МФО 823016.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги ,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  2 95 ЦПК України.