Рішення № 40574166, 17.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 911/3037/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”, Чернігівська область, м. Ніжин

до Товариства з обмеженою відповідальністю центральної енергосервісної компанії “Еско-Центр”, м. Славутич

про стягнення 102730,44 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна Енергосервісна Компанія “Еско-Центр” (надалі відповідач) про стягнення 102730,44грн., з яких: 92438,35 грн. основний борг, 558,08 грн. 3% річних, 6596,01грн. інфляційні втрати та 3138,00 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем умов договору №1 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 20.01.2011 р. у частині оплати вартості теплової енергії поставленої відповідачеві позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.09.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 21.07.2014 р. та 27.08.2014 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

20 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю центральною енергосервісною компанією “Еско-Центр” (покупець) було укладено договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 1 (далі договір), відповідно до умов якого: «Постачальник виробляє, транспортує та постачає теплову енергію на об’єкт покупця, для надання останнім послуг з централізованого опалення та підігріву води споживачам у житловому багатоквартирному будинку № 23 по вулиці Незалежності міста Ніжин, а покупець зобов’язується сплачувати за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами, як для населення міста Ніжина, за показниками приладу обліку, в термін, передбачений даним договором» (п.1.1. договору).

09.02.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої вказаний вище договір вважається договором під № 392 від 01.03.2011 року.

Згідно з п. 1.2. договору тарифи на послуги на момент укладення договору становлять: теплова енергія 306,78 грн./1Гкал з ПДВ.

Відповідно до п.п. 3.2.21 договору «покупець зобов’язується щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору».

«Покупець, що має прилади обліку щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним або святковим днем, то день звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту в установлений договором термін, виробник має право виконати облік розрахунковим методом відповідно до п. 5. цього договору» (п. 5.6. договору).

Пунктом 6.5. договору у редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2011 р. сторони погодили, що розрахунки згідно даного договору здійснюються щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним місяцем за фактично спожиту теплову енергію.

«Договір укладається на строк до 31.12.2011 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено заяви про відмову від діючого договору» (п.11.1 договору у редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2011 р.).

Представниками сторін доказів припинення договору у порядку визначеному у п. 11.1 договору до суду не подано, відповідно, дію останнього продовжено до 31.12.2014 р.

Як зазначає позивач, відповідно до умов вказаного вище договору останнім було надано відповідачеві послуги з теплопостачання у період з лютого по травень 2014 року, в результаті чого були виставлені позивачем відповідачеві рахунки-фактури №392 від 28.02.2014р. на суму 78436,60 грн., №392 від 31.03.2014 р. на суму 15131,30 грн., №392 від 30.04.2014 р. на суму 22824,43 грн. та №392 від 31.05.2014 р. на суму 6442,38 грн., загалом на суму 122834,71 грн. Факт поставки позивачем та прийняття теплової енергії відповідачем також підтверджується частковою оплатою відповідачем вартості отриманих послуг.

З п. 6.5. договору вбачається, що відповідач мав здійснювати розрахунки з позивачем за надані послуги щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним місяцем за фактично спожиту теплову енергію.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання у частині оплати вартості наданих позивачем послуг за договором у повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 92438,35 грн.

Відповідачем доказів, які б спростовували наявність вказаної заборгованості чи доказів її сплати до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати вартості отриманої від позивача теплової енергії за вказаним вище договором у сумі 92438,35грн. за період з лютого по травень 2014 року.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ТОВ “НіжинТеплоМережі” за договором від 20.01.2011 р. у розмірі 92438,35 грн., у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 20.01.2011 р. щодо сплати коштів за використану теплову енергію 92438,35 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3138,00 грн. пені, 558,08 грн. 3% річних та 6596,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.03.2014 р. по 11.06.2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості за надані послуги за період з 11.03.2014р. по 11.06.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості кожний місяць наданих послуг окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 558,08 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат по заборгованості за надані послуги за період з 11.03.2014р. по 11.06.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості кожний місяць наданих послуг окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6596,01 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.3 у редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2011 р. порушення порядку розрахунків за теплову енергію передбаченого п.6.5. даного договору сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені по заборгованості за надані послуги за період з 11.03.2014р. по 11.06.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості кожний місяць наданих послуг окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3138,00 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92438,35 грн. основного боргу, 3138,00 грн. пені, 558,08 грн. 3% річних та 6596,01 грн. інфляційних втрат, а загалом 102730,44 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю центральної енергосервісної компанії “Еско-Центр” (07100, Київська область, м. Славутич, Чернігівський квартал, буд. 35; код ЄДРПО України 20583593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Глібова, буд. 1; код ЄДРПО України 32750668) – 92438 (дев’яносто дві тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 35 коп. боргу, 3138 (три тисячі сто тридцять вісім) гривень 00 коп. пені, 6596 (шість тисяч п’ятсот дев’яносто шість) гривень 01 коп. інфляційних втрат, 558 (п’ятсот п’ятдесят вісім) гривень 08 коп. 3% річних та 2054 (дві тисячі п’ятдесят чотири) гривні 61 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін