Ухвала суду № 40573181, 16.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2014 рокусправа № 804/13739/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Альтекс еко груп" до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Альтекс еко груп" до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року №0003592205 Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; визнано протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Приватного підприємства "Альтекс еко груп" за січень, лютий, березень 2013 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту №364/225/36962760 від 23.08.2013 року та податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003592205 від 25.09.2013 року; зобов'язано Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники, що зазначені останнім у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень 2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Альтекс еко груп" по взаємовідносинам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2013 року №364/225/36962760.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП"Альтекс еко груп": п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розд. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із наступними змінами та доповненнями, ст. 2, п. 2 ст.3, п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», статті 3 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, п.п 2.1, 2.4 п.2, п.2.15 та п.2.16 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 «Первинні документи», встановлено заниження, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 110181,67 грн., у тому числі за січень 2013 року в сумі 22 816,67 грн., за лютий 2013 року в сумі 34041,67 грн. та за березень 2013 року в сумі 53323,33 грн..

Судом встановлено, що за результатами перевірки Приватного підприємства "Альтекс еко груп" проведено коригування показників податкової звітності позивача з відповідними підприємствами.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.2013 року №0003592205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 165272,67 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно умов договору про надання послуг транспортними засобами №04/01-03 від 04.01.2013 року виконавець (ПП „Полтава-Проект-Монтаж") зобов'язується за завданням замовника (ГІП «Альтекс Еко Груп») надавати послуги по перевезенню вантажів транспортними засобами, а замовник прийняти послуги та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно з цим договором, виконавець надає замовнику послуги транспортними засобами в об'ємі, що визначається заявками замовника.

Умови надання послуг - послуги транспортними засобами надаються виконавцем лише на підставі письмових заявок (листом або факсом) на адресу виконавця з вказівкою на час та місце подання транспортних засобів не пізніше 15.00 годин дня, що передує дню надання послуг. Послуги транспортними засобами надаються тільки за його прямим призначенням. Об'єм послуг, що надаються за цим договором та підлягають оплаті, визначаються актами виконаних послуг.

Підприємством ПП «Альтекс Еко Груп» було отримано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджується актом перевірки та матеріалами справи.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним за січень 2013 року у розмірі 22816,67 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних та декларацією з ПДВ за січень 2013 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним за лютий 2013 року у розмірі 34041,67 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних та декларацією з ПДВ за лютий 2013 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним за березень 2013 року у розмірі 53323,33 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних та декларацією з ПДВ за березень 2013 року.

Судом встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, тощо), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Дослідивши вищезазначені первинні документи позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до висновку, що дані первинні документи відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, матеріалами справи встановлено, що підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акти перевірок, які на думку податкового органу свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, а саме: акт №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 року по ПП „Полтава-Проект-Монтаж", за лютий 2010 року - лютий 2013 року та акт №520/22.5-10/35295110 від 08.05.2013 року по ПП „Полтава-Проект-Монтаж", за березень 2013 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивні" відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності Приватного підприємства "Альтекс еко груп" і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит з ПДВ по господарським відносинам з ПП „Полтава-Проект-Монтаж" за січень, лютий, березень 2013 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0003592205 від 25.09.2013 року прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54, п. 58.1 ст. 58, п. 57.3 ст. 57 ПК України коригування податкової звітності платника податків можливе лише після узгодження податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками проведеної перевірки, оскільки лише в такому випадку у платника податків виникає обов'язок щодо сплати грошових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності Приватного підприємства "Альтекс еко груп" за січень, лютий, березень 2013 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту №364/225/36962760 від 23.08.2013 року та податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003592205 від 25.09.2013 року та вважає за необхідне зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники, що зазначені останнім у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень 2013 року.

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко