Рішення № 40572415, 17.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 р. Справа № 914/2581/14

За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів,до відповідача:Українсько-Польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-пласт», м. Городок,про: стягнення заборгованості. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:ОСОБА_3, - довіреність від 30.12.2013 р.,відповідача:не з'явився.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Українсько-Польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-пласт» про стягнення заборгованості. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.07.2014 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 27.08.2014 р. В судових засіданнях оголошувалась перерва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №01/06/10 від 01.06.2010 р. не оплатив у повному обсязі вартості переданого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 794.195,80 грн.

Відповідач в судове засідання 17.09.2014 р. не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що повноважний представник розписався на повідомленні про оголошення перерви, причин неприбуття не повідомив. З огляду на зазначені обставини, враховуючи сплив строків вирішення спору, проведення чотирьох судових засідань, оскільки відповідачем надано відзив на позов, суд відхиляє клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору (вх. №4386/14 від 10.09.2014 р.) та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Поданим відзивом відповідач повністю заперечив проти позову з таких підстав:

1) акт звірки взаємних розрахунків не є доказом визнання заборгованості перед позивачем, а є документом, яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій. Наявність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами (договорами, накладними тощо);

2) договір підписано з порушенням вимог, зазначених у статуті відповідача, а саме договір не було скріплено печаткою Уповноваженого загальних зборів товариства, тому є підстави для висновку про недійсність договору №01/06/10 від 01.06.2014 р.

3) відповідач просить застосувати позовну давність, оскільки позивачем пропущено строк, протягом якого він може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №01/06/10 від 01.06.2010 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі) товар у кількості та за цінами, вказаними у відповідних накладних, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку і на умовах, вказаних у цьому договорі.

На виконання умов укладених Договорів позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 1.312.290,20 грн., про що свідчать:

- накладна №08/06 від 14.06.2010 р. на суму 97.742,70 грн. та довіреність №1 від 14.06.2010 р.,

- накладна №09/06 від 15.06.2010 р. на суму 7.711,10 грн. та довіреність №1 від 14.06.2010 р.,

- накладна №09/0607 від 01.07.2010 р. на суму 165.000,00 грн. та довіреність №146 від 01.07.2010 р.,

- накладна №10/0607 від 01.07.2010 р. на суму 165.000,00 грн. та довіреність №146 від 01.07.2010 р.,

- накладна №09/09 від 15.09.2010 р. на суму 198.000,00 грн. та довіреність №194 від 15.09.2010 р.,

- накладна №19/10 від 25.10.2010 р. на суму 247.500,00 грн. та довіреність №229 від 21.10.2010 р.,

- накладна №№08/12 від 15.12.2010 р. на суму 82.500,00 грн. та довіреність №290 від 15.12.2010 р.,

- накладна №10/03 від 14.03.2011 р. на суму 82.500,00 грн. та довіреність №66 від 14.03.2011 р.,

- накладна №04/04 від 08.04.2011 р. на суму 95.700,00 грн. та довіреність №80 від 08.04.2011 р.,

- накладна №06/06 від 13.06.2011 р. на суму 170.636,40 грн. та довіреність №125 від 06.06.2011 р.

Відповідачем здійснено часткову оплату переданого товару у сумі 518.094,00 грн., про що свідчать такі банківські виписки:

- від 22.10.2010 року на суму 100.000,00 грн.,

- від 26.10.2010 року на суму 107.000,00 грн.,

- від 09.03.2011 року на суму 42480,00 грн.,

- від 09.06.2011 року на суму 100.000,00 грн.,

- від 20.06.2011 року на суму 65.614,40 грн.,

- від 18.07.2011 року на суму 100.000,00 грн.,

- від 21.05.2014 року на суму 3.000,00 грн.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію від 10.04.2014 р. №14 про оплату вартості переданого товару. Відповідач отримав зазначену претензію 28.04.2014 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Як убачається із листів №15/02/01 від 15.02.2013 р., №12/11/01 від 12.11.2013 р. відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем у сумі 797.195,80 грн.

Сторонами погоджено стан взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт від 12.11.2013 р. Згідно з цим актом заборгованість відповідача перед позивачем становить 797.195,80 грн.

Відповідачем не спростовано факту заборгованості перед позивачем, доказів погашення боргу у сумі 794.195,80 грн. суду не надано. Зазначена сума боргу узгоджена також і в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2014 року.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.2 Договорів передбачено, що оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 30 календарних днів від дати поставки товару згідно з кожною накладною.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, порушив строки погашення заборгованості, визначені Договорами, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 794.195,80 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача, враховуючи такі доводи.

Як убачається з пункту 19.3 статуту українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Артгос-пласт", зареєстрованого 21.11.2008 року, якщо вартість договорів, що укладаються від імені товариства, впродовж двох тижнів перевищує 30.000,00 грн., вони підлягають погодженню Уповноваженим Загальних зборів товариства, шляхом підписання та скріплення печаткою останнім таких договорів чи фінансових документів. Аналогічне положення передбачено і в редакції статуту від 13.01.2011 року.

Однак, обома сторонами підтверджено, що договір підписано Уповноваженим загальних зборів товариства ОСОБА_2 Відсутність печатки уповноваженого не свідчить про недійсність такого договору. Крім того, як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.06.2010 року (дата укладення Договору) обмеження стосовно представництва від імені юридичної особи не були зареєстровані. З огляду на зазначене, в силу частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України зазначене вище обмеження не має юридичної сили у відносинах з позивачем.

Що стосується заперечень відповідача в частині необхідності застосування позовної давності, то такі є помилковими. Так, своїми численними діями (листи про визнання заборгованості за Договором від 12.11.2013 року №12/11/01, від 15.02.2013 року №15/02/01, від 18.07.2011 року №18/07/01; акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 року, 30.12.2011 року, 12.11.2013 року, 01.08.2014 року; часткові оплати боргу 18.07.2011 року та 21.05.2014 року) відповідач перервав перебіг позовної давності. Отже, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості в сумі 794.195,80 грн. не сплила.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 794.195,80 грн. Таким чином, до сплати підлягає 15.883,92 грн. судового збору. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 60,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Українсько-Польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-пласт» (адреса: вулиця Заводська, будинок 4, місто Городок, Львівська область, 81500; ідентифікаційний код 30714984) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1, 79024; юридична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 794.195,80 грн. основного боргу, 15.883,92 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1, 79024; юридична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 60,00 грн., зайво сплачений відповідно до платіжного доручення №43 від 23.12.2013 р.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.