Постанова № 40572075, 16.09.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Житомир справа № 806/3899/14

час прийняття: 14 год. 26 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

за участі секретарів Павлюк В.О., Стралківської К.П.,

за участі представника позивача Евіна А.К.,

за участі представника відповідача Ковальчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04 серпня 2014 року № 0000812200 про збільшення суми грошового зобов'язання за надходженнями від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини, на 4617, 00 грн. основного платежу і 1073, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оспорюване рішення прийняте на підставі висновків контролюючого органу про віднесення позивача до платників екологічного податку, а тому він зобов'язаний сплатити його у розмірі 4617, 00 грн. за зберігання і видалення відходів - залишків скельного розкриву. Товариство з цим не погоджується так, як не має будь-яких дозволів уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з ними, натомість використовує їх за місцем утворення відповідно до Робочого проекту розробки родовища. Згідно з вимогами пункту 240.1 статті 240, підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті Податкового, позивач не є платником екологічного податку на обсяги розміщених нетоксичних відходів гірничодобувної промисловості, бо зберігання залишків скельного розкриву має тимчасовий характер. Наявний скельний розкрив тимчасово зберігається на відвалі і в подальшому використовується відповідно до Робочого проекту розробки родовища за різними напрямама господарської діяльності підприємства, про що свідчать досліджені під час перевірки довідки маркшейдера та акти використання скельного розкриву на ділянці Лизники-3.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорюване рішення скасуванню не підлягає, так прийняте на підставі обгрунтованих висновків перевірки, згідно з якими позивач за тимчасове розміщення відходів повинен сплачувати екологічний податок за фактичні обсяги відходів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" виявлено порушення підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено екологічний податок на загальну суму 4669, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 26/5/22-07/33093736 від 14 липня 2014 року.

Не погоджуючись із викладеними у вказаному акті висновками позивач подавав на нього заперечення, за результатами розгляду якого контролюючим органом зменшено розмір заниження екологічного податку до 4617, 00 грн.

На підставі вказаного акта та за результатами розгляду заперечення до нього 04 серпня 2014 року Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812200 про збільшення суми грошового зобов'язання за надходженнями від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини, на 4617, 00 грн. основного платежу і 1073, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначено в акті перевірки, на порушення підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України підприємством не нараховано екологічний податок на обсяги розміщення нетоксичних відходів гірничодобувної промисловості - залишків скельного розкриву.

В ході проведення перевірки підприємству було надано запит № 104/22/802 від 04 липня 2014 року про надання довідки про залишки скельного розкриву на початок та кінець перевіряємого періоду, накладних на відвантаження (актів списання при використанні скельного розкриву для господарських потреб).

ТОВ "Граніт-Холдинг" було надано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до протоколу ДКЗ № 1863 від 16 листопада 2009 року, скельний розкрив не є корисною копалиною. Згідно з робочим проектом кар'єру, всі розкривні породи вивозяться у відвал, який розташований на території товариства. Відповідно до зазначеного проекту, підприємство із більш важких порід, представлених у скельному розкриві, формує підошву для відвалу, розмір якої повинен становити 5000 м куб., а із більш пухких порід формується безпосередньо відвал. При цьому товариством не надано будь-яких підтверджуючих документів щодо використання скельного розкриву для формування підошви відвалу.

Такі висновки контролюючого органу суд вважає протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Відповідно до пункту 240.5 статті 240 Податкового кодексу України, не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Згідно з підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Відповідно до підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і статті 1 Закону України "Про відходи", розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відходи", відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що платниками екологічного податку є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Судом встановлено, що предметом діяльності Товариства є, зокрема, видобування, переробка та реалізація граніту, лабродариту, габро; пошук і розвідка родовищ корисних копалин; діяльність у сфері геології та геологорозвідування (пункт 2.2 Статуту, а.с. 38).

Позивач має кар'єр промислового видобування блочного каменю ділянки Лизники-3 Лизниківського родовища гранітів у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

На вказаному кар'єрі проводяться гірничопідготовні та видобувні роботи, розробка пухких і твердих розкривних порід відповідно до робочого проекту (а.с. 22-24).

Частина пухких розкривних порід (родючий шар грунту, супіски, піски, глинисті і породи кори вивітрювання) використовується на відсипку під'їздних і кар'єрних доріг, проммайданчика, інша - для рекультивації.

Для розміщення відвалів пухких розкривних порід використовується ділянка у повній частині земельного відводу, а РШГ - у південно-західній частині.

Частина скельних порід використовується для мостіння основи відвалу пухких порід, під'їздної і кар'єрної доріг та проммайданчика, інша - переробляється на бут і щебінь.

На підтвердження використання скельного розкриву позивачем надано довідку № 62 від 21 липня 2014 року (а.с. 25) і акти використання (а.с. 26-34).

Всупереч положенням частини 2 статті 71 КАС України, відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не надано доказів того, що Товариство здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях на підставі спеціального дозволу.

Оскільки позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, то він не є платником екологічного податку.

Виходячи з приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення (податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року № 0000812200) як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову про його скасування.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04 серпня 2014 року № 0000812200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" 182, 70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 17 вересня 2014 р.