Постанова № 40572070, 02.09.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Житомир справа № 806/2972/14

час прийняття: 17 год. 06 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

за участі секретарів Прохорчука П.С., Павлюк В.О.,

за участі представників позивача Ратушного С.М., Соколовського О.В.,

за участі представника відповідача Зеленової Л.В., Бунтової Т.П., Крилової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 травня 2014 року № 0000972201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 1291372, 00 грн. основного платежу і 645686, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000982201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 30000, 00 грн. за основним платежем і 15000, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000992201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5000, 00 грн. і № 0001002201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10000, 00 грн. і застосування штрафної санкції у розмірі 5000, 00 грн. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для нарахування зобов'язання по податку на прибуток підприємств стали висновки контролюючого органу про заниження ним доходів на 2479830, 00 грн. по виконанню науково-технічних робіт на замовлення Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України за рахунок їх неповного відображення у І кварталі 2013 року у межах відображених у цьому періоді понесених витрат відповідно до підпункту 137.2.3 пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України; завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму нарахованої амортизації основних фондів, які не приймали участі у процесі виробництва та надання послуг з технічного супроводу, на загальну суму 3860850, 00 грн.; завищення інших витрат на суму віднесених до їх складу отриманих від ТОВ "Компанія "Екта"" послуг по дослідженню англомовних видань у сфері аудіовізуальних і світлодіодних технологій на суму 275000, 00 грн. за відсутності документального підтвердження фактичного отримання даних послуг та їх використання у господарській діяльності підприємства. Позивач з наведеними порушеннями не погоджується, оскільки вважає, що правильно визначив податковий дохід в сумі 2900000,00 грн. за 9 місяців 2012 року на підставі підписаного із замовником акта виконаних робіт з урахуванням вимог п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, тому не повинен був додатково визначати дохід в розмірі 2479830,00 грн. в 1 кварталі 2013 року за правилами пп.137.2.3 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу, адже вказана сума була вже врахована в загальному доході 2900000,00 грн. Також зазначає, що всі виробничі основні засоби позивача в перевіреному періоді були використані в господарській діяльності позивача, що безпосередньо підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались відповідачеві під час перевірки. Відповідачем не встановлені методологічні або арифметичні помилки при обчисленні позивачем сум амортизаційних відрахувань. Застосований позивачем метод нарахування амортизації не передбачає розрахунок амортизації окремо за кожний календарний день, а також розрахунок амортизації відносно окремих складових частин об`єкта основного засобу. Відповідно до чинного законодавства амортизація нараховується безперервно на протязі строку корисного використання об'єкта і базою для її розрахунку є вартість об'єкта основних фондів, а не окремих його складових частин, що не враховано відповідачем. Виключивши зі складу собівартості реалізованих робіт (послуг) частину амортизаційних відрахувань, відповідач фактично змінив застосований позивачем метод і податкові правила нарахування амортизації, чим вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень. Щодо завищення ТОВ «Екта-Пром» витрат в сумі 275000,00 грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 55000,00 грн. за рахунок включення до їх складу вартості послуг з проведення досліджень англомовних видань у сфері аудіовізуальних і світлодіодних технологій, зазначає, що позивачем під час перевірки надавались податковому органу акти виконаних робіт, податкові накладні, які підтверджують факти виконання контрагентом позивача послуг, та які оформлені з дотриманням законодавчих вимог та містять всі необхідні реквізити.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представники відповідача і перевіряюча Бунтова Т.П. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що оспорювані повідомлення-рішення скасуванню не підлягають, так як прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки про заниження доходів на 2479830, 00 грн. по виконанню науково-технічних робіт на замовлення Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України за рахунок їх неповного відображення у І кварталі 2013 року у межах відображених у цьому періоді понесених витрат відповідно до підпункту 137.2.3 пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України; завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму нарахованої амортизації основних фондів, які не приймали участі у процесі виробництва та надання послуг з технічного супроводу, на загальну суму 3860850, 00 грн.; завищення інших витрат, ПДВ, розміру від'ємного значення і бюджетного відшкодування з ПДВ на суму віднесених до їх складу отриманих від ТОВ "Компанія "Екта"" послуг по дослідженню англомовних видань у сфері аудіовізуальних і світлодіодних технологій на суму 275000, 00 грн. за відсутності документального підтвердження фактичного отримання даних послуг та їх використання у господарській діяльності підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період діяльності з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року виявлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, підпункту 137.2.3 пункту 137.2 статті 137, пунктів 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 1291372, 00 грн., у т.ч.: за IV квартал 2012 року - 361122, 00 грн., І квартал 2013 року - 887500, 00 грн. І півріччя 2013 року - 901750, 00 грн., 3 квартали 2013 року - 916000, 00 грн., 2013 рік - 930250, 00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 35000, 00 грн., у т.ч.: за травень 2013 року - на 5000, 00 грн., серпень 2013 року - 15000, 00 грн., вересень 2013 року - 5000, 00 грн., жовтень 2013 року - 5000, 00 грн., листопад 2013 року - 5000, 00 грн., завищення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на загальну суму 10000, 00 грн. (за березень 2013 року - 5000, 00 грн., липень 2013 року - 5000, 00 грн.), а також завищення від'ємного значення по рядку 19 декларації з ПДВ за грудень 2013 року у сумі 5000, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2213/06-25-22-01/13560309 від 07 квітня 2014 року (а.с. 17-77 том 1).

Не погоджуючись із викладеними у вказаному акті висновками, Товариство подавало на нього заперечення (а.с. 95-101 том).

За результатами розгляду заперечення позивача контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" з питань, що стали предметом оскарження по запереченню до акта від 07 квітня 2014 року № 2213/06-25-22-01/13560309, у ході якої підтверджено і залишено без змін висновки попередньої перевірки, про що складено акт № 2199/06-25-22-01/13560309 від 06 травня 2014 року (а.с. 84-94 том 1).

На підставі вказаного акта Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області 12 травня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000972201 про збільшення Товариству грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 1291372, 00 грн. основного платежу і 645686, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000982201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 30000, 00 грн. за основним платежем і 15000, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000992201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5000, 00 грн. і № 0001002201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10000, 00 грн. і застосування штрафної санкції у розмірі 5000, 00 грн.

Перевіривши оспорювані рішення на відповідність вимогам, визначеним частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає слідуюче.

Щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств по господарським операціям з Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України.

Як зазначено в актах перевірок, в ході планової перевірки встановлено (а.с. 21-24 том 1), що ТОВ «Екта-Пром» (Виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти з виконання науково-технічних робіт № 89/13-12 від 30.07.2012 між Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова ПАН України (Замовник). Загальна сума цільового бюджетного фінансування по договору становить 6500000 грн. Товариством придбано основних засобів на загальну суму 2306322,34 грн. та віднесено до доходів попереднього перевіреного періоду згідно матеріалів попередньої перевірки (акт ДПІ у м. Житомирі від 21.02.2013 №941/22-2/13560309 та від 20.03.2013 №1392/22-2/13560309) доходи у сумі фактично здійснених витрат, пов'язаних з виконанням умов цільового фінансування в розмірі 420170,00 грн., відповідно до пп.. 137.2.3 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу. За період виконання робіт по договору № 89/13-12 (01.10.2012 - 31.03.2013, який входить в перевіряємий період) доходи підприємства повинні становити 3773507,00 грн. (6500000 - 2306323 - 420170 = 3773507), що відповідає і сумі фактично понесених витрат, пов'язаних з виконанням умов договору (відображено по дебету 941 рахунку).

Проте, згідно наданих до перевірки документів бухгалтерського обліку, на якому базується податковий облік підприємства, ТОВ «Екта-Пром» визначено доходи по виконанню робіт згідно договору за період, що перевірявся, в сумі 1293677,00 грн. Таким чином, товариством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме дохід від операційної діяльності на загальну суму 2479830 грн. (3773507 - 1293677 = 2479830), чим порушено пп.135.1, пп.135.2, пп.135.4, пп.137.2.3 п. 137.2 ст.137 Кодексу.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

За приписами п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з пп.137.2.3 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Судом встановлено, що 30.07.2012 р. між позивачем (виконавцем) і Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України (замовником) укладено договір № 89/13-12 про закупівлю послуг за державні кошти з виконання науково-технічних робіт (а.с. 115 - 132 том 1).

Відповідно до предмету договору виконавець зобов'язується у 2012 році виконати дослідно-конструкторську роботу (далі - ДКР): ДК 015-97: 1.2 12. - Дослідження та розробки в галузі приладобудування та електроніки - ДКР «Реалізація пілотного проекту модернізації світильників типу СДКВ 01 згідно рішення щодо результатів виконання ДКР по впровадженню світлодіодного вуличного освітлення для магістральних доріг та магістральних вулиць загальноміського значення (категорія міського простору А)», а замовник - прийняти і оплатити послуги з виконання ДКР. Термін здачі НТР за договором - 28 грудня 2012 р. Зміст, терміни виконання основних етапів ДКР визначаються Календарним планом, що становить невід'ємну частину цього договору (Додаток 2 до договору).

Згідно розділу 3 договору за виконану дослідно-конструкторську роботу замовник перераховує виконавцю відповідно до Протоколу узгодження вартості ДКР у 2012 році (Додаток 3 до договору) 6500000,00 грн.

Відповідно до розділу 4 договору попередня оплата проводиться поетапно в розмірі вартості етапу. Аванс надається не раніше, ніж за 3 місяці до закінчення етапу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти». Сума перерахованого авансу закривається Виконавцем актом виконаних робіт до завершення поточного етапу, визначеного Календарним планом, з наданням Виконавцем кошторису фактичних витрат та звітних документів відповідно до п.5.3 договору, або аванс повертається Замовнику. В іншому випадку питання вирішується відповідно до чинного законодавства. Аванс враховується в оплату робіт під час закриття етапу. У випадку неперерахування авансу Виконавець має право надати Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт на закриття етапу разом з необхідними документами.

Згідно розділу 5 договору:

по завершенні робіт по кожному етапу виконавець подає замовнику до 20 числа останнього місяця звітного періоду акт здачі-приймання науково-технічної роботи (у 3-х примірниках) (п.5.5);

замовник протягом 15 робочих днів з дня отримання акта здачі-приймання та звітних документів, що перелічені в п.5.5 цього Договору, зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт здачі-приймання науково-технічної роботи або вмотивовану відмову від прийняття робіт (п.5.6);

підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.5.13).

Згідно додатку № 2 «Календарний план» до договору від 30.07.2012 р. № 89/13-12 сторони визначили етап № 1 виконання дослідно-конструкторської роботи в термін: липень - вересень 2012 р. Вартість етапу № 1 становить 2900000,00 грн. (а.с. 128 том 1).

Встановлено, що 18.09.2012 р. на банківський рахунок позивача надійшли кошти від Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України в загальній сумі 2900000,00 грн. з призначенням платежу: «на виконання дослідно конструкторських робіт згідно договору № 89/13-12 від 30.07.2012 р.» (а.с. 126 - 139 том 1).

Матеріалами справи підтверджено, що 28.09.2012 р. між позивачем і Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України підписано акт здачі приймання науково-технічної продукції згідно етапу № 1 (а.с. 133 том 1). В акті зазначено, що створена науково-технічна продукція відповідає умовам договору № 89/13-12 від 30 липня 2012 року і технічному завданню та належним чином оформлена. Також зазначено, що розроблено цільове технічне завдання (ТЗ), розроблена робоча конструкторська документація, частково закуплені та замовлені у постачальників матеріали та комплектуючі для виготовлення дослідної партії, погоджено та замовлено спецобладнання для виконання ДКР та виготовлення дослідної партії. Одержані результати та документ, який їх обґрунтовує: створені комплекти конструкторської документації для світлодіодних вуличних світильників для магістральних доріг, магістральних вулиць загальноміського значення. Ціна за договором по першому етапу відповідно до календарного плану складає: 2900000,00 грн., в тому числі виконано: етап № 1. Загальна сума авансу, який перераховано за договором по етапу № 1 - 2900000,00 грн. без ПДВ. Загальний обсяг виконаних і оплачених робіт за етапом № 1: 2900000,00 грн. без ПДВ. Підлягає до перерахування: 0,00 грн.

Згідно пояснень представників позивача, 31.08.2012 в сумі 195202,29 грн. та 28.09.2012 р. в сумі 224967,71 грн. позивач визнав доходи на суму здійснених витрат в загальному розмірі 420170,00 грн. відповідно до приписів пп.137.2.3 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України, що підтверджується наданими в матеріали справи бухгалтерськими регістрами по рахунках 481, 719. Окрім того, по факту підписання акта від 28.09.2012 р. на суму 2900000,00 грн. позивачем визнано податковий дохід в розмірі 2479830,00 грн. (2900000,00 - 420170,00 грн.) від виконання першого етапу дослідно-конструкторських робіт на підставі п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України в 3 кварталі 2012 року на підставі підписаного сторонами договору акту здачі приймання науково-технічної продукції, що також підтверджується бухгалтерським записом в регістрі за 30.09.2012 р. в дебет рахунку 481 з кредиту рахунку 719 (а.с. 135 том 1). Податкові доходи за вищевказаними господарськими операціями по виконанню етапу № 1 дослідно-конструкторської роботи в загальній сумі 2900000,00 грн. задекларовані позивачем за ряд. 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за податкові періоди 9 місяців 2012 року та 2012 рік, що представниками відповідача не заперечується.

За приписами п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Аналіз змісту акту здачі приймання науково-технічної продукції, складеного 28.09.2012 р., підтверджує факт виконання позивачем першого етапу робіт за договором № 89/13-12 про закупівлю послуг за державні кошти з виконання науково-технічних робіт на загальну суму 2900000,00 грн., отже вказаний акт є документом, на підставі якого визнається дохід за п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України. Таким чином, суд дійшов висновку, що в спірних обставинах спірна сума доходу в розмірі 2479830,00 грн. від виконання етапу № 1 за договором від 30.07.2012 р. № 89/13-12 про закупівлю послуг за державні кошти з виконання науково-технічних робіт підлягає визнанню і декларуванню позивачем по даті підписання акта здачі приймання науково-технічної продукції від 28.09.2012 р., тобто в податковому періоді 9 місяців 2012 року, а не в 1 кварталі 2013 року, як помилково стверджує відповідач.

Аналогічний підхід щодо оподаткування господарських операцій з виконання робіт (послуг) за рахунок бюджетних коштів наведений в листі Державної податкової служби України від 21.03.2013 р. № 3272/5/15-14-16.

З метою обгрунтування власних висновків представники відповідача в судовому засіданні також пояснили, що в листі-запереченні від 09.04.2014 № 14/0072 до акту перевірки від 07.04.2014 р. № 2213/06-25-22-01/13560309 ТОВ «Екта- Пром» зазначило, що сума 2479830,00 грн. була помилково включена до складу валових доходів в 3 кварталі 2012 року в момент отримання попередньої оплати в сумі 2900000,00 грн. від замовника - Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лошкарьова згідно договору № 89/13-12 від 30.07.2012 р. Також, в листі зазначено, що з метою об'єднання облікової інформації стосовно відображення в податковому обліку всіх операцій, що стосуються договору № 89/13-12, до Житомирської ОДПІ 09.04.2014 р. подані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року та 2012 рік та надіслано лист № 7 від 09.04.2014 р. з проханням проведення перевірки уточнених даних цього періоду та врахування валових доходів в сумі 2479830,00 грн. до складу валових доходів 1 кварталу 2013 року. Отже, на думку відповідача, товариство фактично погодилось з висновками акту планової перевірки від 07.04.2014 р. № 2213/06-25-22-01/13560309 щодо заниження доходів в 1 кварталі 2013 року в сумі 2479830,00 грн.

Суд відхиляє доводи представників відповідача щодо визнання позивачем правопорушення під час адміністративного оскарження акта перевірки, адже згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В даному випадку позивач оспорює висновки відповідача щодо заниження доходу 1 кварталу 2013 року та вказує на врахування спірної суми доходу у складі податкових доходів за 9 місяців 2012 року на підставі первинного документу (акту здачі приймання науково-технічної продукції від 28.09.2012 р.) та з урахуванням вимог п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України. В свою чергу суд вважає за потрібне зазначити, що податковий орган в силу приписів п.50.3 ст.50 Податкового кодексу України наділений правом перевірити показник доходу від продажу товарів (робіт, послуг), задекларований позивачем за 9 місяців 2012 року, з огляду на подання останнім після спірної перевірки долучених до матеріалів справи уточнюючих декларацій з податку на прибуток до вказаного показника (а.с. 228 - 250 том 1, а.с. 1 - 21 том 2).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем доходу на загальну суму 2479830,00 грн. в 1 кварталі 2013 року через порушення п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп.137.2.3 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України.

Стосовно врахування амортизаційних відрахувань при формуванні собівартості реалізованих послуг і ціни на них.

В акті перевірки від 07.04.2014 р. зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Екта-Пром» проводило діяльність з надання послуг з технічного супровіду заходів комплексом відеоматеріалів, що включає в себе використання підприємством власних основних засобів (світлодіодних екранів та інших основних засобів) з обслуговуванням їх в процесі надання послуг працівниками ТОВ «Екта - Пром».

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, встановлено, що ТОВ «Екта-Пром» відобразило доходи від даних операцій згідно бухгалтерських проведень Дт703 Кт791 за період, що перевірявся на загальну суму 28152789 грн., в тому числі по періодам: 2012 рік (ІУ квартал 2012 року) - 5734877 грн.; І квартал 2013 року - 2545474 грн.; І півріччя 2013року - 8903742 грн.; 3 квартали 2013року - 14015074 грн.; 2013 рік - 22417912 грн. До собівартості придбаних (вироблених) послуг з технічного супровіду підприємством віднесено витрати в сумі 27497791 грн. (бухгалтерське проведення Дт 903 Кт 23), в тому числі по періодам: 2012 рік (ІУ квартал 2012 року) - 7454504 грн.; І квартал 2013 року - 4686697 грн.; І півріччя 2013року - 9804065 грн.; 3 квартали 2013 року - 14992680 грн.; 2013 рік - 20043287 грн.

Відповідач дійшов висновку, що за ІУ квартал 2012 року та І квартал 2013 року підприємством до собівартості реалізованих послуг з технічного супровіду заходів комплексом відеоматеріалів віднесено витрати, що перевищують отримані від реалізації даних послуг доходи, а отже не пов'язані з визначенням об'єкту оподаткування по даним операціям.

При проведенні аналізу та дослідженні наданих до перевірки документів щодо формування собівартості реалізованих послуг та формуванні ціни на реалізацію даних послуг встановлено, що підприємством віднесено в порушення п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість основних засобів, які не приймали участі в формуванні собівартості реалізованих послуг з технічного супровіду заходів комплексом відеоматеріалів.

Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт (наданих послуг), складених ТОВ «Екта-Пром» при реалізації даних послуг підприємствам-покупцям, договорів з покупцями та додатків до них встановлено, що обладнання, яке надавалось в оренду фактично надавалось лише по кілька днів за місяць (не повний місяць), а саме: за ІУ квартал 2012 року з 92 календарних днів у кварталі дане обладнання фактично приймало участь в операціях з надання послуг з технічного супровіду лише 44 дні (з урахуванням днів на монтаж та демонтаж обладнання); за І квартал 2013 року з 90 календарних днів у кварталі дане обладнання фактично приймало участь в операціях з надання послуг з технічного супровіду лише 39 днів (з урахуванням днів на монтаж та демонтаж обладнання).

В акті перевірки від 07.04.2014 р. також зазначено, що, оскільки інформаційні системи (відеоекрани на світлодіодах) складаються з окремих частин (блоків розміром 0,4 м. х 0,4 м.) та знаходяться в розібраному стані, то можливе використання їх частинами, що підприємство і проводило у зв'язку з замовленнями послуг з використанням відеоекранів різних розмірів та для різноманітних потреб. При аналізі та співставленні розмірів екранів, які використовувались при наданні послуг з технічного супроводження та кількості екранів, амортизація яких відноситься до собівартості послуг, що реалізуються, встановлено, що фактично більша частина обладнання взагалі не приймає участі в господарській діяльності підприємства.

Відповідач в акті також зазначив, що при складанні декларації з податку на прибуток підприємства суб'єкт господарювання повинен виключити із складу витрат частину витрат, які не приймали участь у формуванні собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства.

На думку відповідача, на порушення п. 138.4, п. 138.8 ст 138 Податкового кодексу підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму нарахованої амортизації основних фондів, які не приймали участі в процесі виробництва та надання (реалізації) послуг з технічного супровіду на загальну суму 3860850,00 грн.

В акті від 06.05.2014 р. також зазначено, що враховуючи законодавчі вимоги щодо формування платниками собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) проведеною перевіркою встановлено, що висновки в акті перевірки від 07.04.2014 р. стосовно завищення ТОВ «Екта-Пром» собівартості реалізованих послуг з технічного супроводження масових заходів в сумі 3860850,00 грн. за рахунок включення до її складу в окремих податкових періодах нарахованої підприємством амортизації основних засобів, які задіяні в процесі надання вказаних послуг та протягом звітного періоду мають неповне завантаження, є правомірними.

Суд не погоджується з вищевказаними доводами податкового органу з огляду на слідуючі встановлені обставини і приписи податкового законодавства.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

При цьому, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що виробничі основні засоби позивача в перевіреному періоді були використані в господарській діяльності позивача, що безпосередньо підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались відповідачеві під час перевірки і долучені до матеріалів справи. Зокрема, встановлено використання виробничих основних засобів в виставках з метою розширення кола покупців і замовників інформаційних відеосистем, використання інформаційних відеосистем в службових та внутрішніх замовленнях з метою їх тестування і повірки, застосування для проведення дослідно - експериментальних робіт тощо, а також використання основних засобів у наданні послуг з обслуговування комерційних проектів і масових заходів з метою отримання доходу (а.с. 165 том 2, томи 3 - 7, а.с. 1 - 159 том 8).

Доказів невикористання окремих основних засобів в господарській діяльності позивача відповідачем не надано і судом не встановлено.

Згідно п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Відповідно до пп.145.1.9 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Наказом № 49 про облікову політику позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с. 119 - 150 том 2), передбачено, що в цілях оподаткування і бухгалтерського обліку позивачем застосовується метод нарахування амортизації, визначений в п.2 пп.145.1.5 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, а саме метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Суд погоджується з доводами позивача, що п.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України не передбачає відстрочення або припинення нарахування амортизації за виключенням випадків виведення основних фондів з експлуатації, що оформлюється документально. Проте, в акті перевірки відповідач не зазначив письмових доказів виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів позивача, не надано таких доказів і в ході судового розгляду справи.

Відповідачем також не встановлені методологічні або арифметичні помилки при обчисленні позивачем сум амортизаційних відрахувань.

Наявними в матеріалах справи актами введення в експлуатацію основних засобів позивача, формулярами підтверджується, що окремим об`єктом виробничих основних засобів, вартість якого амортизується, є інформаційна відеосистема, яка складається з конструктивно з`єднаних між собою відеоекранів, інших приладів і пристосувань, а не окремо взяті відеоекрани, як помилково вказує в акті відповідач (а.с. 22 - 104 том 2).

Суд погоджується з позивачем, що застосований позивачем метод нарахування амортизації не передбачає розрахунку амортизації окремо за кожний календарний день експлуатації основного засобу, а також розрахунку амортизації відносно окремих складових частин об`єкта основного засобу. Відповідно до вищенаведених приписів законодавства амортизація нараховується безперервно на протязі строку корисного використання об'єкта і базою для її розрахунку є вартість об'єкта основних фондів, а не окремих його складових частин, що не враховано відповідачем.

Виключивши зі складу собівартості реалізованих робіт (послуг) частину амортизаційних відрахувань, відповідач фактично змінив застосований позивачем метод і податкові правила нарахування амортизації, чим вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень.

Окрім того, висновки податкового органу, що при складанні декларації з податку на прибуток суб'єкт господарювання повинен виключити із складу витрат частину витрат, які не приймали участь у формуванні собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства, не підтверджуються жодними приписами податкового законодавства. Податковим кодексом України не передбачено безумовне виключення з податкових витрат частини собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) в розмірі її перевищення над доходами від продажу товарів (робіт, послуг).

В постанові від 28.02.2011 року у справі №21-13а11 Верховний суд України зазначив, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що перевищення собівартості над доходами від продажу в окремих податкових періодах за окремими господарськими операціями з виконання послуг по обслуговуванню масових заходів власними інформаційними відеосистемами є звичайним комерційним ризиком позивача, проте, який не має податкових наслідків, застосованих відповідачем до позивача.

Аналіз долучених до матеріалів справи податкових декларацій позивача за податкові періоди в межах перевіреного періоду свідчить про те, що в цілому доходи від продажу товарів (робіт, послуг) перевищують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), так само як і доходи від продажу послуг з обслуговування масових заходів перевищують їх собівартість в податкових періодах, відмінних від 4 кварталу 2012 р. і 1 кварталу 2013 р. Діяльність позивача за 2012 і 2013 роки є прибутковою, що підтверджується долученими до матеріалів справи податковими деклараціями, регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 79 (а.с. 107 - 118 том 2), отже висновок податкового органу про систематичні на протязі перевіреного періоду збиткові продажі є безпідставним і необгрунтованим.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що Товариством обґрунтовано визначено розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість основних засобів, які були задіяні у формування собівартості реалізованих послуг з технічного супроводу заходів комплексом відеоматеріалів, тому збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств з цих підстав є неправомірним.

Щодо завищення витрат і податкового кредиту на суму віднесених до їх складу послуг по дослідженню англомовних видань від ТОВ «Компанія «Екта».

В спірних актах перевірок зазначено, що проведеною перевіркою встановлено завищення ТОВ «Екта-Пром» витрат в сумі 275000,00 грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 55000,00 грн. за рахунок включення до їх складу вартості послуг з проведення досліджень англомовних видань у сфері аудіовізуальних і світлодіодних технологій, первинні документи по яких оформлені неналежним чином та не дають змоги визначити, що це були за послуги та яким чином вони пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

В ході перевірки було детально вивчено надані підприємством первинні документи обліку та регістри бухгалтерського обліку по отриманих послугах від ТОВ «Компанія «Екта» з проведення досліджень англомовних видань у сфері аудіовізуальних і світлодіодних технологій, та встановлено, що самі акти виконаних робіт оформлені неналежним чином та не дають змоги визначити, які саме послуги були надані підприємству та яким чином їх можна пов'язати з господарською діяльністю підприємства, в чому полягає необхідність даних досліджень.

Надані документи по взаємовідносинам ТОВ «Екта-Пром» з постачальником ТОВ «Компанія «Екта» в силу п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999, № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не підтверджують дійсність факту отримання послуг від даного постачальника в періоді, що перевірявся, та використання їх в господарській діяльності підприємства. Таким чином, на порушення п.44.1 ст.44, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 н.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством завищено інші витрати на суму віднесених до їх складу вартості послуг по дослідженню англомовних видань від ТОВ «Компанія «Екта» на загальну суму 275000,00 грн. та на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 55000,00 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п. п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 та інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п. п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 ст. 138, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 ПКУ, крім витрат, визначених у п. 138.3 ст. 138 та у ст. 139 Податкового кодексу України.

Підпунктом "в" пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, зокрема витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань.

За п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні оглянуті акти виконаних робіт (а.с. 161 - 171 том 8), які підтверджують факти виконання контрагентом позивача послуг, та встановлено, що такі акти оформлені з дотриманням вищенаведених вимог та містять всі необхідні реквізити.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 11.06.2014 р. по справі № 826/17663/13-а.

Факти виконання послуг також підтверджуються договором № 31 від 01.02.2013 року, податковими накладними, банківськими платіжними документами з оплати вартості послуг контрагенту, які долучені до матеріалів справи (а.с. 160, 172 - 194 том 8).

До матеріалів справи також долучені аналітичні матеріали, які розшифровують стислий зміст досліджень англомовних видань за кожним актом виконаних робіт (а.с. 1 - 247 том 9), які, на думку суду, підтверджують зв`язок результатів виконаних послуг з основною господарською діяльністю позивача (виробництво електричного освітлювального устаткування, виробництво іншого електричного устаткування). Результати робіт (послуг) використані позивачем у виробництві продукції та в отриманні українських і європейських сертифікатів відповідності на неї, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 195 - 250 том 8).

На думку суду, вищеперелічені первинні документи та аналітичні матеріали дозволяють достовірно встановити, які саме послуги виконувались ТОВ «Компанія «Екта» та яким чином їх результати пов`язані з господарською діяльністю позивача. Отже, вартість послуг правомірно віднесена позивачем до складу податкових витрат на підставі п. "в" пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Щодо податкового кредиту суд зазначає наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Господарські операції з спірним контрагентом підтверджені документально, податковий кредит підтверджений податковими накладними в повному обсязі (а.с. 172 - 182 том 8), тому позивачем не порушені приписи п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 цієї статті вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкових повідомлень-рішень від 12 травня 2014 року № 0000972201, № 0000982201, № 0000992201 і № 0001002201, тому суд вважає позовні вимоги про їх скасування обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 травня 2014 року № 0000972201, № 0000982201, № 0000992201 і № 0001002201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" 1035, 30 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 08 вересня 2014 р.