Постанова № 40571397, 12.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року Справа №922/435/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Невольниченко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1613Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 27 травня 2014 року у справі №922/435/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область,

про стягнення 65670,99 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 травня 2014 року у справі №922/435/14 (головуючий суддя Шарко Л.В., судді Лаврова Л.С., Сальнікова Г.І.) прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення пені в розмірі 3850,78грн. та 3% річних в розмірі 807,03грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 55969,93грн. основного боргу та 1557,11 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 3850,78грн. та 3% річних в розмірі 807,03 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Відповідач, ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27 травня 2014 року у справі №922/435/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд в повному обсязі дослідив усі обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виніс рішення керуючись чинним законодавством в межах заявлених позовних вимог, просив відмовити у задоволенні скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 жовтня 2012 року між ТОВ "ТПК "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (відповідач, замовник) в особі директора Дубовик Вікторії Іванівни, яка діє на підставі статуту, з однієї сторони та ФОП ОСОБА_3 (позивач, експедитор), був укладений Договір № 019268-12 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами укладеного Договору експедитор, діючи в межах даного Договору, надає за плату і за рахунок замовника визначені в заявці послуги з організації перевезення вантажів замовника найманим і власним вантажним транспортом відповідно до чинного законодавства України. Заявки є невід'ємною частиною цього Договору.

Розділом 2 Договору встановлено перелік послуг, які експедитор надає замовнику.

Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці. Допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою (Е-mail).

Сторони підтверджують, що всі підписані ними та скріплені їх печатками заявки, передані електронним/факсовим зв'язком, мають юридичну силу до обміну оригіналами документів, які передаються сторонами один одному негайно.

Пунктом 3.2.9 Договору сторони передбачили, що експедитор, після розвантаження передає замовнику протягом 14 днів належним чином оформлені оригінали актів прийому-передачі вантажу (з відмітками відправника і одержувача), рахунки-фактури, акт виконаних робіт, податкову накладну, інші документи, передбачені чинним законодавством України, даним Договором або замовленням. У рахунках-фактурах і актах виконаних робіт експедитор обов'язково вказує номер даного Договору, номер замовлення, на підставі якого було виконано перевезення.

Згідно до п. 4.2. Договору ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Порядок та строк оплати узгоджується в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

У відповідності до пункту 4.4 Договору порядок і строк сплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретною перевозкою. Строк оплати не може перевищувати 14 банківських днів з моменту отримання рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт, товарно-транспортної накладної, видаткової накладної.

У пункті 4.5 Договору передбачено, що оплата послуг експедитора проводиться замовником на розрахунковий рахунок експедитора після надання експедитором оригіналів (з підписом та печаткою експедитора): Заявки, рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт, товарно-транспортної накладної.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги в частині вимог, де в заявках зазначена сума вартості перевезення, суд попередньої інстанції виходив з наступного.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, вказує, що відповідачем на електронну поштову адресу позивача були направлені наступні заявки: № ХВ 0000869, № ХВ 0003415, № ХВ 0003761, № ХВ 0004318, № ХВ 0005000, № ХВ 0015659, № ХВ 0019400, № ХВ 0021012, № ХВ 0021363, № ХВ 0021479, № ХВ 0022159, № ХВ 0022818, № ХВ 0023090, № ХВ 0023405, № ХВ 0023832, № ХВ 0024097, № ХВ 0024442, № ХВ 0024359, № ХВ 0024994, № ХВ 0025298, № ХВ 0025577, № ХВ 0025928, № ХВ 0026906, № 0028431, № ХВ 0028764, № ХВ 0030037, № ХВ 0030689, № ХВ 0031412, № ХВ 0031427, № ХВ 0031742, № ХВ 0031446, № ХВ 0031448, № ХВ 0032063, № ХВ 0032662, № ХВ 0034567, № ХВ 0034614 (копії наявні в матеріалах справи).

Крім того, позивач вказує, що вищезазначені заявки були підтвердженні до виконання та направлені на адресу відповідача.

У свою чергу, позивач свої зобов'язання за спірним Договором виконав, з 09.01.2013 р. по 09.07.2013 р. ним було організовано виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів від місця завантаження до пункту розвантаження в межах України, а саме: вантаж доставлено в пункт призначення та передано вантажоодержувачу, вказаному відповідачем у визначений заявками строк, без пошкоджень та псувань в кількості, відповідно до товаро-супровідних документів (товарно - транспортних накладних).

Будь-яких зауважень щодо неналежного виконання позивачем своїх обов'язків чи порушень умов Договору відповідач не надав, тому це, на думку позивача, підтверджує той факт, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином.

Однак, відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань у повному обсязі не виконав у встановлений строк, суму боргу в розмірі 61013,18 грн. не сплатив.

Крім того, позивач посилається на те, що він неодноразово надсилав на адресу відповідача документи, що підтверджують надання послуг, в тому числі акти виконаних робіт (у двох примірниках), однак відповідач, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і не повернув примірники актів виконаних робіт, що призначались позивачеві.

Згідно квитанції №1494 та опису вкладення від 14.04.2014, позивач повторно направив акти виконаних робіт та рахунки фактури за неоплачені послуги, проте відповідач належним чином не відреагував, своїх зобов'язань до теперішнього часу не виконав.

Відповідач же зазначає, що не всі заявки, на які посилається позивач, містять підпис та печатку його уповноваженої особи, а отже вони є неузгодженими. Окрім того, позивач не надав відповідачу заявки, за якими були складені акти виконаних робіт та рахунки на оплату.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі статтею 188 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 626, ст. 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМК) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На підставі аналізу матеріалів справи, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що, оскільки в заявках №№ ХВ-0019400, ХВ-0024359 та ХВ-0034614 не зазначено вартості перевезення, вартість послуг позивача є неузгодженою, підстави для стягнення за цими заявками відсутні.

Отже, колегія суддів вважає висновок господарського суду про те, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за Договором, які узгоджені в наведених вище заявках на загальну суму 55969,93 грн. і часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги, і відмову в решті заявлених позовних вимог.

Щодо припинення провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 3850,78грн. та 3% річних в розмірі 807,03 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову, колегія суддів також підтримує і вважає підставним і підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийняте у даній справі рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги щодо порушення цих норм є безпідставними, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 травня 2014 року у справі №922/435/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.09.2014 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.