Ухвала суду № 40571258, 11.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 9104/142614/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в справі за позовом приватного підприємства «Газавтоплюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Газавтоплюс» (далі - ПП «Газавтоплюс») в вересні 2011 року звернулося з позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) та з уточненням позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23 серпня 2011 року №0002632301 та від 23 вересня 2011 року №0002932301 в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 55 498,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач вважає, що підприємство не має права відносити до валових витрат зазначену суму витрат та сплачений у ціні робіт податок на додану вартість - до податкового кредиту, оскільки виконані субпідрядником роботи потребують отримання ліцензії, якої на момент вчинення операції останній не мав; укладені ПП «Газавтоплюс» договори на виконання робіт не містять порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами, а також порядку залучення субпідрядників. Луцькою ОДПІ з посиланням на норми законодавства України, які регламентують укладення та виконання договорів у капітальному будівництві, було зроблено висновок, що витрати, пов'язані з виконанням таких робіт, не підтверджені належним чином оформленими документами та не пов'язані з господарською діяльністю ПП «Газавтоплюс». Однак, на думку позивача, роботи, які були предметом договору підряду (субпідряду), не є капітальним будівництвом, а тому не потребують ліцензування та виготовлення проектно-кошторисної документації. Предметом договору є виготовлення та монтаж огорожі, а не огороджувальних конструкцій, проектування та зведення яких потребує розроблення окремої проектно-кошторисної документації та отримання дозволів. Придбані роботи використовувались підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, операція з отримання робіт від ТзОВ «СК-Гарант» прямо пов'язана з отриманням доходу ПП «Газавтоплюс». Позивач вважає, що будь-які порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача не можуть бути підставою для зменшення йому податкового кредиту, за умови наявності в останнього належним чином оформлених первинних документів і фактичного виконання господарської операції

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в справі №2а/0370/2634/11 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Луцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в справі №2а/0370/2634/11 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Луцької ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 18 липня 2011 року по 29 липня 2011 року працівниками Луцької ОДПІ та Державної податкової адміністрації у Волинській області була проведена планова виїзна перевірка ПП «Газавтоплюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Луцькою ОДПІ 05 серпня 2011 року було складено акт № 6408/23-2/36699176.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за другий квартал 2010 року на суму 55 499,00 грн., та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 44 399,00 грн.

На підставі акта перевірки від 05 серпня 2011 року № 6408/23-2/36699176 Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року № 0002632301 та № 0002642301, якими позивачу було визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 69 373,75 грн. (55 499, 00 грн. за основним платежем та 13 874, 75 грн. за штрафними санкціями) та з податку на додану вартість у сумі 65 405,75 грн. (54 304,00 грн. за основним платежем та 11 101,75 грн. за штрафними санкціями) згідно з розрахунком.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області за результатами розгляду первинної скарги ПП «Газавтоплюс» податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року № 0002632301 залишено без змін, а податкове-повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року № 0002642301 скасовано в частині зайво застосованої штрафної санкції у сумі 1,00 грн. Луцькою ОДПІ 23 вересня 2011 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002932301, яким ПП «Газавтоплюс» було донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 65 404,75 грн. (54 304,00 грн. за основним платежем та 11 100,75 грн. за штрафними санкціями), яке позивач оскаржує в частині визначення грошового зобов'язання у сумі 55498,75 грн., ( в тому числі 44399,00 грн. за основним платежем та 11099,75 грн. за штрафними санкціями).

Матеріалами справи підтверджується наступне.

22 квітня 2010 року та 18 червня 2010 року між ПП «Газавтоплюс» як виконавцем та ТзОВ «Граніт 2006» як замовником було укладено договори підряду № 22/04, 18/06 та №19/06 про виконання наступних робіт: на виготовлення і монтаж двох кованих козирків із полікарбонатом над боковим входом у будівлю на 8 осіб і над входом в елінг, демонтаж і наступний монтаж секцій паркану червоної лінії на ділянці встановлення гранітних плит під паркан, з оплатою у розмірі 30 600,00 грн.; на виготовлення і монтаж кованого огородження по периметру майданчика для гелікоптерів, містка та майданчика, які до нього прилягають, з оплатою в сумі 244 000,00 грн.; на виготовлення і монтаж 32 майданчиків навколо дерев із листів ПВЛ з декоративними кованими елементами з оплатою в сумі 202 860,00 грн. Вид робіт та їх кошторис визначено в додатках до договорів. Згідно із зазначеними договорами роботи виконуються на об'єкті, який розміщено в Автономній Республіці Крим (м. Ялта, смт. Симеїз).

В подальшому ПП «Газавтоплюс» на виконання своїх договірних зобов'язань перед ТзОВ «Граніт2006» було укладено договір субпідряду з ТзОВ «СК-Гарант» від 21 червня 2010 року № 2106-10/1 на загальну суму договору 266 396,00 грн., з них 44 399,33 грн. податок на додану вартість.

Відповідно до підпункту 3.9 пункту 3 договору від 21 червня 2010 року № 2106-10/1 роботи вважаються завершеними після підписання сторонами актів здачі-приймання робіт.

24 червня 2010 року позивач здійснив оплату виконаних робіт за договором від 21 червня 2010 року № 2106-10/1, про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП «Газавтоплюс» № 26001070389441 за 25 червня 2010 року.

25 червня 2010 року ТОВ «СК-Гарант» було видано ПП «Газавтоплюс» податкову накладку № 25060, до оформлення якої в Луцької ОДПІ зауважень не виникало. У ній було зазначено зміст виконаних ТзОВ «СК-Гарант» робіт з їх ціновим визначенням, в тому числі з розрахунком податку на додану вартість. Зазначена податкова накладна була внесена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

02 липня 2010 року, 20 липня 2010 року та 16 серпня 2010 року між ПП «Газавтоплюс» та ТзОВ «СК-Гарант» були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт та послуг № 160810, № 200710 та № 020710. Зазначені первинні документи підтверджують факт виконання сторонами договору взятих зобов'язань. Реальний характер здійснення господарських операцій відповідач не заперечує.

Оскільки договір між ПП «Газавтоплюс» та ТзОВ «СК-Гарант» був укладений для виконання договірних зобов'язань ПП «Газавтоплюс» перед ТзОВ «Граніт 2006», то витрати на його виконання в сумі 221 966,67 грн. були віднесені підприємством до валових витрат підприємства, а податок на додану вартість, сплачений в ціні робіт в сумі 44 399,33 грн. відповідно до податкової накладної від 25 червня 2010 року № 250604 - до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Луцька ОДПІ не є повноважним органом, який вправі надавати висновки щодо кваліфікації робіт за договорами підряду (субпідряду) позивача як таких, що пов'язані із капітальним будівництвом об'єктів, капітальним ремонтом будівель і споруд. Відсутність ліцензії та/або інших дозвільних документів не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, не впливає на податковий облік, а може бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій з боку уповноважених органів контролю за здійсненням господарської діяльності у цій сфері. До того ж, позивач надав у судовому засіданні копію ліцензії на вчинення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану ТзОВ «СК-Гарант» з терміном дії з 26 травня 2009 року по 26 травня 2012 року.

ТзОВ «Гарант-2006» як замовник прийняв роботи за договором підряду від ПП «Газавтоплюс». Розрахунки між сторонами проведено у повному обсязі. Тобто, ланцюг поставки підрядних робіт завершено.

Суд першої інстанції правильно вказав, що відповідачем не надано доказів того, що відомості, зазначені в первинних документах, наданих для перевірки, не відповідають фактичному стану, зобов'язання сторін не виконані (чи виконані не в такому об'ємі).

Так, згідно з пунктами 5.1, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно до підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Так само витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Укладення договору субпідряду із ТзОВ «СК-Гарант» на загальну суму 266 396,00 грн. сприяло отриманню ПП «Газавтоплюс» прибутку від поставки робіт для ТзОВ «Граніт 2006» на підставі договорів від 22 квітня 2010 року № 22/04, від 18 червня 2010 року № 18/06 та 19/06 на загальну суму 477 460,00 грн. Отримані роботи за договором субпідряду використовувались в подальшому в оподатковуваних операціях з поставки робіт для ТзОВ «Граніт 2006», оскільки позивач задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в акті перевірки відсутні посилання на заниження податкових зобов'язань за цією поставкою з боку позивача.

Крім того, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності формування податкового кредиту по господарських операція з контрагентами.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, твердження Луцької ОДПІ щодо завищення позивачем податкового кредиту з тієї підстави, що за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТзОВ «СК-Гарант» не задекларувало свої зобов'язання з податку на додану вартість суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість» , Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та практиці Верховного Суду України.

З огляду на наведене апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в справі №2а/0370/2634/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба