Ухвала суду № 40571255, 11.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 9104/51954/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справ: представника Ленько А.Ю.

відповідача по справі: представника Ліуша Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» в березні 2011 року звернулося з позовом в суд до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052230 від 11.03.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у позивача відсутня вина в невчасному перерахуванні іноземними фірмами коштів за наявності форс-мажорних обставин, а тому на підставі ч. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» перебіг строків, зазначених у ст. 1, 2 цього Закону зупиняється.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року в справі №2а-0770/854/11 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року в справі №2а-0770/854/11 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначає те, що для підтвердження форс-мажорних обставин необхідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року та валютного законодавства з 17 вересня 2010 року по 17 листопада 2010 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000242233 від 07 грудня 2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» в адміністративному порядку оскаржило рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції від 07 грудня 2010 року за № 0000242233.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Закарпатській області частково скасовано рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції від 07 грудня 2010 року та зобов'язано прийняти нове рішення.

Так, Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області винесено податкове повідомлення - рішення від 11 березня 2011 року за № 0000052230, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» застосовані фінансові санкції у сумі 307 903, 55 грн.

Нарахування пені відбулося внаслідок того, що згідно контракту 27/12-05-09 від 12 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий океан» (Російська Федерація) виникла заборгованість російської сторони в сумі 17165,54 дол. США, яка існувала більш ніж 180 днів - термін передбачений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі ст. 4 вказаного Закону Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області нараховано пеню в розмірі 17924,31 грн.; згідно контракту № 04/09-02-09 від 09 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Міраж» (Грузія) виникла заборгованість грузинської сторони в сумі 4869,04 дол. США, яка існувала більш ніж 180 днів, на підставі чого нараховано пеню в розмірі 233,24 грн.; згідно контракту № 19/10-02-2009 від 10 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та фірмою «UAB DAISENA» (Литва) виникла заборгованість литовської сторони в сумі 182,63 дол. США, яка існувала більш ніж 180 днів, на підставі чого нараховано пеню в розмірі 155,49 грн.; згідно контракту 12/26.02.09 від 26 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Квадро+» (Російська Федерація) виникла заборгованість російської сторони в сумі 39663,60 дол. США, яка існувала більш ніж 180 днів, на підставі чого нараховано пеню в розмірі 83363,92 грн.; згідно контракту 10/09-02-09 від 09 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Наталі Фарм» (Республіка Вірменія) виникла заборгованість вірменської сторони в сумі 510 дол. США, яка існувала більш ніж 180 днів - нараховано пеню в розмірі 743,64 грн.; згідно контракту № 2/2009/04 від 02 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та фірмою «НЕLТЕХ СОNTINENTAL» іnс (США) виникло порушення термінів розрахунків українською стороною, яка існувала більш ніж 180 днів - термін передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі ст. 4 вказаного Закону Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією нараховано пеню в розмірі 201807,24 грн.; згідно контракту 3090900209 від 08 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та фірмою "Сitrosuco Fias Gmbh» (Німеччина) виникло порушення термінів розрахунків українською стороною яка існувала більш ніж 180 днів, нараховано пеню в розмірі 385,09 грн.; згідно контракту № ДКА-ФМФ/152 від 30 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та закритим акціонерним товариством «Дистрибюторською компанією «Авалон» (Російська Федерація) виникло порушення термінів розрахунків українською стороною, яка існувала більш ніж 180 днів - нараховано пеню в розмірі 76,43 грн.; згідно контракту № 1 від 20 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс2 та фірма «ALEXANDER LTD» (Греція) виникло порушення термінів розрахунків українською стороною, яка існувала більш ніж 180 днів, нараховано пеню в розмірі 458,35 грн.; згідно контракту № 26 від 01 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та фірмою «Julius Meinl Austria GmbH2 (Австрія) виникло порушення термінів розрахунків українською стороною, яка існувала більш ніж 180 днів, нараховано пеню в розмірі 1037,15 грн.; згідно контракту № 116 від 28 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Фудс» та фірмою «Ongkorn Special Foods Co Ltd» (Тайланд) виникло порушення термінів розрахунків українською стороною, яка існувала більш ніж 180 днів, нараховано пеню в розмірі 2864,77 грн.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення строків проведення розрахунків наведених в вищевказаних статтях встановлена статтею 4 цього ж Закону, де зазначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Пеня як санкція за порушення вказано вище Закону відноситься до грошового зобов'язання платника податків в контексті визначення даного поняття в Податковому кодексі України (пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14).

Грошове зобов'язання підлягає визначенню в податковому повідомленні-рішенні (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14).

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Згідно п. 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктами 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як стверджується матеріалами справи, не погодившись з оскаржуваним рішенням про визначення грошового зобов'язання позивачу, останній оскаржив його адміністративному порядку до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції, яка рішенням від 28.12.2010 року №5317/10/10-008 залишила скаргу без задоволення.

Вказане рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації у Закарпатській області подавши відповідну скаргу, яка зареєстрована в адміністрації за вхідним №14/5 від 11 січня 2011 року.

Розглядаючи скаргу позивача Державна податкова адміністрація у Закарпатській області 28.01.2011 року під №191/10/25-044 прийняла рішення про продовження строків розгляду скарги до 13 березня 2011 року.

Як підтверджується матеріалами справи рішення про продовження строків розгляду скарги прийняте 28.01.2011 року, останній день строку для отримання рішення скаржником 31.01.2011 року, оскільки скарга зареєстрована в податковому органі 11.01.2011 року.

Однак, податковим органом не надано та судом не здобуто доказів вчасного надіслання платнику податків до закінчення 20-денного строку рішення про продовження строку розгляду скарги. Це ж саме стосується і рішення про розгляд скарги по суті, яке прийняте 10.03.2011 року строком прийняття до 13.03.2011 року і про яке немає належних даних про вчасне надіслання скаржнику.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 даного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановленого статтею 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів свідчить про відсутність складу правопорушення.

З аналізу частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вбачається, що стягнення пені за прострочення одержання резидентом виручки в іноземній валюті відбувається за порушення резидентами терміну, передбаченого статтею 1, 2 цього Закону. Тобто, підставою відповідальності резидента за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність у його діях факту правопорушення.

Відповідно до ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З фактичних обставин справи вбачається, що позивач не лише виконав усі умови іноземного контракту, але і вжив усіх можливих від нього заходів спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків у іноземній валюті, в умовах світової фінансово-економічної кризи, яка розпочалась восени 2008 року та тривала у 2009 році, що свідчить про відсутність вини у його діях. У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді пені за порушення положень статті 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Правова позиція щодо застосування до спірних відносин ст. 250 ГК висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 березня 2008 р. № 21-2343во07.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не повинне перевищувати 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто, для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбуватись саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-ВР є імперативною.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» конкретизується нормами митного законодавства, зокрема у Митному кодексі України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Митного кодексу України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.

Відповідно до ст.10 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Відповідно до ст.74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до ст.76 Митного кодексу України, товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Згідно п.20 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається наказом Мінфіну України від 30.05.12р. № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа».

В силу п. 4.3. Порядку № 631, прийняття митної декларації для оформлення являє собою, проставлення у МД згідно з порядком заповнення митних декларацій на бланку ЄАД відбитка штампа ПМК (під митним контролем) у графі D/J кожного аркуша форми МД-2, в нижній частині додаткових аркушів форми МД-3, доповнень до форми МД-6 та специфікацій форми МД-8 (у разі подання МД на паперовому носії); проставлення відбитка штампа ПМК на рахунку або іншому документі, який визначає вартість товару (у разі подання його на паперовому носії); унесення номера штампа ПМК до ЕК МД (у разі подання МД на паперовому носії) або до ЕМД.

Порядок оформлення митної декларації передбачений у п.4.5. Порядку № 631.

Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа «Під митним контролем».

Як вбачається з акту перевірки від 24.11.2010 року №170-23/010/35771408, розрахунків пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, які є додатками до акту відповідач датою фактичного перетину митного кордону вважав дату оформлення ВМД, що не узгоджується з наведеними вище нормами права.

Аналогічна позиція в питанні моменту вчинення імпортної операції висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року №21-412а11.

Отже колегія суддів вважає, що наведені норми матеріального права, судові рішення та фактичні обставини справи підтверджують незаконність визначення грошового зобов'язання з нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті.

З огляду на наведене апеляційні вимоги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року в справі №2а-0770/854/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба