Рішення № 40565561, 09.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 907/391/14 09.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 4"

про стягнення 495 835,23 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Бічуков А.В. (дов. б/н від 30.03.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 вересня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 4" про стягнення 495 835,23 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 15.05.2014 року матеріали справи № 907/391/14 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

20.05.2014 року в результаті автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 907/391/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.06.2014 року.

Представники сторін в судове засідання 17.06.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 21.05.2014 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.07.2014 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року справу № 907/391/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 907/391/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 907/391/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 907/391/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.07.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 29.07.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 09.09.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2014 року не з'явився, вимоги ухвал суду у справі № 907/391/14 не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 09.09.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Оскільки, про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

19.06.2007 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 4" (позичальник) було укладено кредитний договір № 11172471000, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті в сумі 274 561,00 грн. в порядку і на умовах, визначених Договором.

Надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 19.06.2007 року по 17.06.2011 року. Позичальник у будь- якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 Договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісії, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші платежі згідно умов Договору (пункти 1.2.1, 1.2.2 Кредитного договору).

Пунктами 1.3.3. та 1.3.2. Договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 16% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 17% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Договором.

Нараховування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп.1.3.2, 1.3.3.,9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами пункту 1.3.2. та/або пунктами 1.3.3.,9.2. Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (пункт 1.3.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.3.5 Договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким святковим або неробочим днем.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 274 561,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 0604295352 від 20.06.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортбуд-4" допустило порушення своїх зобов'язань в частині повернення наданих кредитних коштів та сплати процентів.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 164 881,00 грн. заборгованості за кредитом, 299 897,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 27.06.2007 року по 08.04.2014 року, 12 914.80 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахованої за період з 17.06.2011 року по 15.12.2011 року, 18 142,25 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, нарахованої за період з 09.10.2010 року по 08.04.2014 року.

Відповідач у своєму відзиві на позов заявив про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом на суму 110 588,90 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом на суму 59 081,02 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом на суму 12 994,04 грн., в іншій частині позову просив відмовити у зв'язку з необґрунтованістю заявленої суми.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі було укладено кредитний договір № 11172471000 від 19.06.2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті в сумі 274 561,00 грн. в порядку і на умовах, визначених Договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 4" грошових коштів в межах кредитної лінії у розмірі 274 561,00 грн., свідчить меморіальний ордер № 0604295352 від 20.06.2007 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачам заборгованості за кредитним договором в розмірі 164 881,00 грн. заборгованості за кредитом, 299 897,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, то вимога позивача про їх стягнення є правомірною та обґрунтованою.

В процесі розгляду даної справи відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом на суму 110 588,90 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом на суму 59 081,02 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом на суму 12 994,04 грн.

У відповідності до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з умов Кредитного договору, сторонами встановлено як строк дії договору - до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені (пункт 9.4), кінцевий строк повернення кредиту - до 17.07.2011 року (пункт 1.2.1) так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 17.06.2011 року (графіком погашення кредиту).

Таким чином, графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору № 11172471000 від 19.06.2007 року, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже поряд з встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 25 (26, 27) числа місяця, а процентів - кожного місяця з 1 по 10 число, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року №5015/2087/12 та постановах Верховного суду України №6-16цс13 від 06.11.2013 року, №6-20цс14 від 19.03.2014 року.

Позовну заяву вих. № 33-4/31 від 10.04.2014 року, зареєстровано канцелярією суду за вх. № 02.5.1-17/416/14 від 18.04.2014 року (направлено на адресу господарського суду Закарпатської області 15.04.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з поштовим штампом).

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Приймаючи до уваги вищенаведене та умови графіку погашення кредиту (в редакції додаткової угоди від 09.06.2010 року № 4 до Кредитного договору), суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 164 881,00 грн. заборгованості за кредитом, подано в межах строків позовної давності, відтак, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Водночас, позовні вимоги про стягнення з відповідача 299 897,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 27.06.2007 року по 08.04.2014 року, підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 221 588,41 грн., нарахованих за період з 18.06.2011 року по 08.04.2014 року, в іншій частині у позові слід відмовити, у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 914.80 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахованої за період з 17.06.2011 року по 15.12.2011 року, 18 142,25 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, нарахованої за період з 09.10.2010 року по 08.04.2014 року.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.1 Кредитного договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 17% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахованої за період з 17.06.2011 року по 15.12.2011 року, в розмірі 12 914,80 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку із застосування строку позовної давності.

Разом з тим, суд здійснивши власний розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з урахуванням норм пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині, а саме, про стягнення з відповідач пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом на загальну суму 12 817,59 грн., нарахованих за період з 09.10.2013 року по 08.04.2014 року.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 164 881,00 грн. заборгованості за кредитом, 221 588,41 грн. заборгованості по процентам, 12 817,59 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 4" (04119, м. Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 15, ідентифікаційний код 10003540549) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитом в розмірі 164 881 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 221 588 (двісті двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 41 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 12 817 (дванадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 7 985 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2014 року

Суддя С.В. Стасюк