Ухвала суду № 40564373, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/59427/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а-2298/12/1070

за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Білоцерківської міської ради,

третя особа Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»,

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - позивач, Білоцерківська ОДПІ) до Білоцерківської міської ради (надалі - відповідач), третя особа на стороні відповідача - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (надалі - підприємство, третя особа), про стягнення податкового боргу у розмірі 723 402,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач та третя особа надали письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовують законність винесення оскаржуваних судових рішень.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Білоцерківська міська рада, як юридична особа, зареєстрована виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 04.02.2002.

Як платник податків відповідач був взятий на облік в органах державної податкової служби України 26.06.2003. Станом на день подання позову відповідач перебував на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ.

Юридична особа - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» зареєстровано виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 29.12.2007 та взято на податковий облік Білоцерківською ОДПІ 08.01.2008.

Згідно довідки податкового органу № 1643/10/19-036 від 17.04.2012 третя особа має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 9 264 621,44 грн., в тому числі сума 723 402,00 грн., щодо стягнення якої подано даний адміністративний позов.

На виконання вимог Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, підприємством до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ від 19.03.2012 за лютий 2012 року на суму 639 387,00 грн. Однак у встановлені строки третя особа самостійно визначені зобов'язання зі сплати ПДВ не виконала.

Працівниками відділу адміністрування ПДВ позивача складено акт перевірки від 25.01.2012 № МІ98/15-3/35615226/20 щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, згідно з яким встановлено порушення вимог п. 200.2 ст. 200 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акта заступником начальника Білоцерківської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 01.02.2012 № 146/15-3/26 на загальну суму 38 193,40 грн.

Також, працівниками відділу адміністрування ПДВ Білоцерківської ОДПІ складено акт перевірки від 25.01.2012 № 201/15-3/35615226/21 щодо своєчасності сплати податку на додану вартість. На підставі цього акта, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 01.02.2012 №147/15-3/28 на загальну суму 45 821,60 грн.

Позивачем підприємству надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу № 1/46 від 22.01.2008 на загальну суму податкового боргу 1 793 285,72 грн. Оскільки вищевказана податкова вимога залишилась без задоволення, Білоцерківською ОДПІ виставлено другу податкову вимогу № 2/127 від 26.02.2008 на загальну суму податкового боргу 1 828 314,46 грн. Вищезазначені податкові вимоги були надіслані поштою, про що свідчать відмітки на корінцях поштових повідомлень.

Як вбачається із статутних та реєстраційних документів, третя особа є комунальним підприємством, засновником, органом управління та розпорядником майна якого є Білоцерківська міська рада.

З метою погашення існуючого податкового боргу третьої особи, на виконання вимог статей 95, 96 Податкового Кодексу України, податковий орган звертався до відповідача з пропозицією вжити дієвих заходів щодо погашення існуючого податкового боргу підприємства.

14.12.2011 позивачем до Ради направлено лист № 15529/9/24-036 щодо включення при розробці проекту бюджету м. Біла Церква на 2012 рік до видаткової частини коштів для забезпечення проведення розрахунків третьої особи з бюджетом, в обсягах відповідно до заборгованості даного підприємства.

Листом від 28.12.2011 Білоцерківська міська рада повідомила про внесення пропозиції до проекту бюджету міста на 2012 рік щодо включення до видаткової частини витрат на поповнення статутного фонду підприємства.

27.01.2012 позивачем до Ради направлено лист № 811/9/24-10 щодо повідомлення про можливі терміни та обсяги виділення коштів з місцевого бюджету.

Листом від 15.02.2012 № 1-9-518 відповідач повідомив про вжиті заходи по зверненню до законодавчих органів влади щодо сприяння у вирішенні питання надання субвенцій з Державного бюджету України на покриття різниці в тарифах з послуг водопостачання та водовідведення для населення, про терміни та обсяги виділення коштів з місцевого бюджету в листі не повідомлено.

У зв'язку з наявністю податкового боргу у податковій заставі перебуває наступне майно третьої особи: триповерхова будівля АБК по вул. Чуйкова, 2; приміщення будівлі АБК по вул. Сухоярська, 14, про що свідчать акти опису активів, на які поширюється право податкової застави від 31.07.2009 № 125.

На адресу податкового органу надійшов лист третьої особи № 1-03/05-266 від 22.02.2012, в якому зазначено, що у разі здійснення підприємством комплексу заходів із вивільнення будівель і споруд, розташованих по вул. Чуйкова, 2, реалізації вищевказаного комплексу споруд на аукціоні та направлення коштів від реалізації на погашення податкового боргу є можливість погашення податкового боргу у повному обсязі.

Водночас, згідно ст. 4 Статуту підприємства, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 25.03.2010 № 1338, майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Органом управління майном є засновник - Білоцерківська міська рада. Будь-які дії щодо майна підприємства здійснюється відповідно до рішень засновника.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Ради, як до органу управління та розпорядника майном підприємства (лист від 28.02.2012 № 1648/9/24-036), з проханням розглянути питання щодо прийняття рішення про продаж будівель і споруд, розташованих по вул. Чуйкова, 2, та іншого майна, вказаного в листі підприємства, з метою направлення коштів, отриманих від продажу майна, на погашення податкового боргу третьої особи.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду з даним позовом з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття рішення з розгляду вказаного подання відповідач повинен був надіслати органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалося сторонами, що нерухоме майно третьої особи перебуває у податковій заставі з 2009 року.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього, згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавець з 01.01.2011 встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень: звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; опис та вилучення майна; отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна тощо.

Жодних доказів того, що податковий орган вживав зазначені вище заходи для погашення податкового боргу підприємства шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, судам попередніх інстанцій не надано.

Водночас, обов'язок податкового органу на звернення до органу місцевого самоврядування з поданням в порядку ст. 96 Податкового кодексу України виникне лише за умов здійснення продажу внесеного у податкову заставу майна комунального підприємства і недостатності суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, для погашення його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Оскільки позивачем не виконано всі приписи Податкового кодексу України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність та необґрунтованість позовних вимог Білоцерківської ОДПІ до відповідача щодо звернення стягнення податкового боргу у сумі 723 402,00 грн.

Наведене доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 у справі № 2а-2298/12/1070 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна