Ухвала суду № 40564323, 03.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/42215/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Степашка О.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Драгомирецького С.Є.,відповідача:Кошового С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2011

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а-1549/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (правонаступник Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби),

Головного управління державного казначейства у Київській області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» (надалі - позивач, ТОВ «Овостар») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (правонаступник Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби) (надалі - відповідач 1, Васильківська ОДПІ Київської області ДПС), Головного управління державного казначейства у Київській області (надалі - відповідач 2, ГУ Держказначейства у Київській області), у якому просило суд стягнути з Державного бюджету України в якості бюджетного відшкодування податок на додану вартість у розмірі 2 503 955,00 грн., зобов'язати відповідача 1 надати відповідачу 2 висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, зобов'язати відповідача 2 перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти з Державного бюджету України у якості бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 адміністративний позов ТОВ «Овостар» задоволено частково: зобов'язано Васильківську ОДПІ Київської області в установленому законом порядку подати до ГУ Держказначейства України у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Овостар» за період лютий - грудень 2010 року; зобов'язано ГУ Держказначейства України у Київській області після отримання від Васильківської ОДПІ Київської області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Овостар», за період лютий - грудень 2010 року, перерахувати на поточний рахунок ТОВ «Овостар» в якості бюджетного відшкодування податок на додану вартість. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги ТОВ «Овостар» задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства у Київській області на користь ТОВ «Овостар» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 752 101,73 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено, провадження у справі в цій частині закрито.

У касаційній скарзі відповідач 1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача 1 до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, актом Васильківської ОДПІ Київської області від 16.06.2010 № 2059/23-2/32086437 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Овостар» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період лютий, березень 2010 року, підтверджено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за лютий 2010 року - 477 360,00 грн., за березень 2010 року - 282 083,00 грн.

Довідкою Васильківської ОДПІ від 29.10.2010 № 4545/23-112/32086437 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень, червень, липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 встановлено, що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість становлять: за травень 2010 року - 438 000,00 грн., за червень 2010 року - 777 456,00 грн., за липень 2010 року - 311 693,00 грн.

Довідкою Васильківської ОДПІ від 12.01.2011 № 41/23-112/32086437 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період серпень, вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.07.2010 по 31.08.2010 встановлено, що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість становлять: за серпень 2010 року - 169 927,00 грн., за вересень - 47 436,00 грн.

Довідкою Васильківської ОДПІ від 23.02.2011 № 907/23-112/32086437 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період жовтень, листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.09.2010 по 31.10.2010 встановлено, що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість становлять: за жовтень 2010 року - 187 454,00 грн., за листопад 2010 року - 172 507,00 грн.

Довідкою Васильківської ОДПІ від 07.04.2011 № 1368/23-112/32086437 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період грудень 2010 року, січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 встановлено, що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість становлять: за грудень 2010 року - 879 735,00 грн., за січень 2011 року - 980 77,00 грн.

Васильківською ОДПІ через ГУ Держказначейства України у Київській області перераховано частину заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 89 626,27 грн.

Загальна сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року складала 3 752 101,73 грн. (3 841 728,00 грн. - 89 626,27 грн.).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, перерахування якого не здійснено останньому у зв'язку з порушенням податковим органом порядку та строків надання органам держказначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи відповідач 2 не був зобов'язаний перераховувати позивачу грошові кошти з державного бюджету як бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю відповідного висновку органів Державної податкової служби.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність бюджетної заборгованості перед позивачем, що підтверджується матеріалами справи, однак дійшов висновку, що оскільки право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, належним способом захисту такого порушеного права має бути стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь позивача.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. 7.7.2 того ж пункту Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Згідно з положеннями п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вищевказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою та не ставлять право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від проведення або непроведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника товару.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 не заперечує, що в обґрунтування правомірності задекларованих сум позивачем при проведені перевірки були надані усі необхідні документи, які згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» підтверджують його право на бюджетне відшкодування, зокрема: декларація з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заяви на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, податкові накладні, платіжні доручення про сплату податку на додану вартість в ціні товару та інші документи податкового і бухгалтерського обліку. Тобто, відповідач 1 не заперечує наявність бюджетної заборгованості перед позивачем у сумі 3 752 101,73 грн.

Водночас, у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість чи безпідставного невідшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування), яку позивачем і було заявлено до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідачами до суду не надано доказів, які б свідчили про погашення оскаржуваної суми бюджетної заборгованості або ж спростували право позивача на стягнення коштів у вказаній сумі, вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 752 101,73 грн. є належним способом захисту його порушеного права, та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стягнувши з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства у Київській області на користь ТОВ «Овостар» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 752 101,73 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а-1549/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)О.І. Степашко (підпис) Т.М. Шипуліна