Ухвала суду № 40564133, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/31412/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О. І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Кравченко В. П.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м'ясокомбінат" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтівський м'ясокомбінат" (далі - ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат") звернулось до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Індустріальна МДПІ м. Харкова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року позов ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року апеляційну скаргу Індустріальної МДПІ м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Індустріальна МДПІ м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Індустріальною МДПІ м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СТ "Агропромм'ясо" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт №2062/22-207/32566564 від 12.09.12 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, визначену до сплати у бюджет у розмірі 568644,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року №0000332220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 748752,50 грн., в тому числі основний платіж 568644,00 грн. та штрафні санкції 180108,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено що між позивачем та СТ «Агропромм'ясо» укладено договір поставки №17 від 30.03.2011 року. На виконання умов договору позивачеві виписані податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно-транспортними накладними. Використання придбаних у СТ «Агропромм'ясо» ТМЦ підтверджується наявними у матеріалах справи актами списання сировини, нарядами-замовленнями, актами передачі сировини у переробку.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М.О. Федоров