Ухвала суду № 40563896, 16.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3039/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О. І.Номер провадження 22-ц/788/1665/14 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Бойка В. Б. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_6

про визнання вкладником в договорі банківського вкладу, власником депозитного вкладу та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_4 кредитором в договорі банківського вкладу в іноземній валюті № ВДБ - 279/1 від 25 вересня 2008 року, з 24 лютого 2014 року у ПАТ «Західінкомбанк», код ЄДРПОУ 19233095, МФО: 303484.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, визначення розрахункової суми відшкодування коштів за вкладом на рахунку НОМЕР_1 у ПАТ «Західінкомбанк» та щодо здійснення виплати гарантованої суми відшкодування через банки-агенти.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

При цьому зазначає, що рішення суду не відповідає суті вимог, оскільки її було визнано кредитором, а не вкладником банку, як вона просила у позові. Крім того, вказує, що розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» і вона позбавлена законного права на відшкодування гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В судовому засіданні апеляційного суду представником відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до Фонду з тих підстав, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2008 року між Сумською філією КБ «Західінкомбанк» та чоловіком позивача - ОСОБА_6 був укладений договір банківського вкладу в іноземній валюті № ВДБ-279/1, відповідно до умов якого останній, як вкладник передав банку на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 17000 євро під 12 % річних, терміном на 15 місяців. Дата вимоги коштів - 25 грудня 2009 року (а.с. 3).

Однак, після настання дати повернення депозитного вкладу, банк вкладу ОСОБА_6 не повернув (а.с. 4).

24 лютого 2014 року між позивачем ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_6 укладений договір відступлення права вимоги (цесії) у зобов'язанні по договору банківського вкладу ВДБ-279/1 від 25 вересня 2008 року (а.с. 6).

У той же день, 24 лютого 2014 року, між ними був складений акт приймання-передачі за договором відступлення права вимоги (а.с. 7).

25 лютого 2014 року позивач надіслала до ПАТ «Західінкомбанк» повідомленя про відступлення права вимоги по договору банківського вкладу. Це повідомлення містило вимогу в 10-ти денний термін з моменту отримання повідомлення внести відповідні зміни до депозитного договору в частині зміни відомостей про вкладника шляхом укладення додаткової угоди до договору банківського вкладу (а.с. 5).

Проте, банком вказана вимога позивача не виконана, оскільки в договорі цесії не передбачено моменту переходу права вимоги від первісного кредитора до нового (а.с. 9).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та визнання її кредитором у договорі банківського вкладу у ПАТ «Західінкомбанк», місцевий суд виходив з того, що вкладником за договором є її чоловік, а до неї перейшло лише право вимоги.

Дійшовши висновку, що права позивача Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не порушені, суд відмовив у задоволенні вимог щодо зобов'язання Фонду внести її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, визначити розрахункову суму відшкодування коштів за вкладом.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Як вбачається із заяви ОСОБА_4 про уточнення позовних вимог від 31 липня 2014 року (а.с. 65-67), звертаючись до суду з позовом до ПАТ «Західінкомбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вона просила визнати її вкладником в договорі банківського вкладу та власником депозитного вкладу, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, визначити розрахункову суму відшкодування коштів за вкладом та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування через банки-агенти. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що банк своєю неправомірною відмовою внести зміни у відомості про вкладника у договір банківського вкладу від 25 вересня 2008 року фактично позбавив її права на отримання відшкодування, оскільки вона не була внесена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 38 від 28 травня 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Західінкомбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 29 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року включно. Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Західінкомбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків Яремчишина І.Б. (а.с. 53).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю. Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Колегія суддів вважає, що вимоги щодо визнання вкладником в договорі банківського вкладу та власником депозитного вкладу фактично заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки з часу призначення уповноваженої особи Фонду, всі повноваження органів управління банку призупиняються. В силу ч. ч. 1, 2, 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» складання переліку вкладників та визначення розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відноситься до компетенції уповноваженої особи Фонду.

Отже, спір у сфері гарантування вкладів фізичних осіб виник між ОСОБА_4 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

У частині 1 статті 2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справа проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням до суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 2, 4, 17 КАС України, зазначений спір, який виник із звернення до суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових правовідносин, відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд повинен був здійснюватися в порядку, передбаченому нормами КАС України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 310, п. 3 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2014 року.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_6 про визнання вкладником в договорі банківського вкладу, власником депозитного вкладу та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити ОСОБА_4, що вона вправі звернутись за вирішенням цього спору в порядку адміністративного судочинства з дотриманням правил підсудності.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього часу на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -