Ухвала суду № 40561593, 17.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790//6622/14 Головуючий 1 - інстанції - Москаленко В.В.

Справа № 425/1792/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - трудові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Прудніковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути на її користь з КП " Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 140 календарних днів в розмірі 25853,80 грн. і 5724,77 грн. - у відшкодвання моральної шкоди.

У обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що знаходилась з відповідачем у трудових відносинах, обіймала посаду головного бухгалтера. У зв"язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору, 11.10.2013 року звільнилась за власним бажанням.

Всупереч вимогам ст.116 КЗпП України у день звільнення відповідач не здійснив їй виплату усіх сум, які належали до виплати і вона була змушена стягувати їх у примусовому порядку.

Фактичний розрахунок по заборгованості здійснено 28.02.2014 року, виходячи з чого час затримки з 11.10.2013 року становить 140 днів.

На звернення її представника відповідач не надав довідку про її середню заробітну плату для звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому вона обчислює суму для стягнення, виходячи з даних довідки № 43 від 11.10.2013 року, яка була видана їй відповідачем для розрахунку виплат на випадок безробіття, відповідно до якої середній заробіток за один календарний день становить 184,67 грн.

У зв"язку з грубим порушенням відповідачем чинного законодавства, їй спричинена моральна шкода, оскільки протиправними діями відповідача вона була поставлена у скрутний фінансовий стан, була змушена принижувати свою гідність та позичати гроші, стала нервозною, порушився її сон.

Спричинену моральну шкоду оцінила в 5724,77 грн., - що дорівнює середньому заробітку за місяць.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить, не обмежуючись доводами скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі або направити справу на новий розгляд.

При цьому посилається на зневаження судом положень ст.129 Конституції України та ст.ст.15,16 ЦК України, що призвело до позбавлення її належних сум, за умови, що відповідач провину визнав і суми не оспорював.

Не погоджується з висновком суду, що суми, які підлягають стягненню на підставі ст.117 КЗпП України є штрафними санкціями, а не компенсацією у зв"язку з порушеннями строків виплати заробітної плати.

Безпідставним вважає і посилання суду на роз"яснення, які містяться в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" про те, що діє тримісячний строк для звернення до суду, тому що у цьому ж пункті зазначено, що тримісячний строк діє і у справах про оплату праці, що суперечить діючому законодавству України та Європейським нормам.

Вказує, що якщо суд і вважав строк позовної давності порушеним, то мав його поновити як пропущений з поважних причин, між тим розглянув справу однобічно, не взявши до уваги ті факти, що для надання юридичної допомоги вона уклала угоду з адвокатом, якому відповідач навмисно не надав відповіді, затягуючи строк. У регіоні, де вона мешкає, велися бойові дії і вона була змушена виїхати до родичів у Харківську область. У середині червня 2014 року дізналась, що її представник також евакуювався з міста Рубіжного і зв"язок з ним відсутній. Позов був нею підготовлений за допомогою іншого представника і поданий до суду.

Посилання суду на відсутність заяви з її боку про поновлення строку є безпідставним, оскільки така заява була зроблена нею усно, також як і заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Заслухавши доповідь судді; превіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01.04.2007 року до 11.10.2013 року. У день звільнення їй не були виплачені належні суми і такий розрахунок здійснено 28.02.2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги є обгрунтованими, проте нею пропущений тримісячний строк для звернення до суду.

Вказані висновки відповідають вимогам закону.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених цим Кодексом суд може поновити ці строки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Відповідно до роз"яснень, які містяться в абз.5 п.25 постанови Пленума Верховного Суду України від 24 груденя 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові, однак якщо суд встановить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 " в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв"язку з положеннями ст.ст.116,117.237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього щзаробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У своїх поясненнях на позов ОСОБА_4 представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні саме з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Затримку розрахунку та суму заявлених вимог не оспорював.

Посиланням позивача та її представника на те, що строк не є пропущеним, а також на те, що перешкодою звернення до суду була відсутність довідки про середній заробіток, суд дав належну оцінку і навів в рішенні мотиви, з яких відхилив ці пояснення та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску строку.

На інші обстпвини, у тому числі і на ті, які зазначені в апеляційній скарзі, позивач в суді першої інстанції не посилалась , доказів на підтвердження зазначених в апеляційній скарзі обставин не надала.

Адвокатський запит про видачу довідки про середній заробіток направлений на адресу відповідача тільки 15.05.2014 року і відповідь на нього з проханням уточнити мету застосування даних довідки надана відповідачем 21.05.2014 року, проте з позовом ОСОБА_4 звернулась лише 18.06.2014 року.

Крім того, відсутність довідки не перешкоджала своєчасному зверненню ОСОБА_4 до суду.

Судова колегія доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не свідчать про недодержання судом норм матерального або процесуального права, які були б підставою для скасування або зміни рішення, тому апеляційна скарга ОСОБА_4 у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст.313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 липня 2014 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя - підпис

Судді колегії - підписи

Копія вірна. Суддя -