Рішення № 40561590, 17.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6495/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 639/3712/14-ц Срокіна І.І.

Категорія: трудові Доповідач - Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Бородіна М.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Головного управління ветеринарної медицини у Харківській області про визнання наказів незаконними поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

28 квітні 2014 р. позивач звернулась у суд з позовом в якому, з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог , просила визнати незаконними : наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби № 135-к від 01 квітня 2014 року про її звільнення, наказ Головного управління ветеринарної медицини в Харківській області № 36 від 02 квітня 2014 року «Про забезпечення безперебійного функціонування ХРДЛВМ» поновити її на роботі на посаді директора Харківської регіональної державної ветеринарної медицини-завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з 03 квітня 2014 року ( а.с.1-4.19-20,28-29, 97-99), стягнути з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, розмір якої визначає у 10 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 22.02.2012 року вона працювала на посаді директора Харківської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини - завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи .

Наказом № 135-к від 01.04.2014 р. Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України її було звільнено 02.04.2014 р. з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно із п. 1 ст. 41 КЗпП України .

Вказаний наказ та звільнення вважає незаконним посилаючись на невідповідність її звільнення вимогам п.1 ст. 41 КЗпП України, а саме: відсутності доказів про одноразове грубе порушення нею трудових обов»язків.

Як на підставу незаконності вказаного наказу та звільнення позивач також зазначає, що на час звільнення вона з 28.03.14 по 01.04.20014 року перебувала на амбулаторному лікуванні, а з 02.04.2014 року по 19.04.2014 року-на стаціонарному лікуванні.

Позивач також зазначає на порушенням вимог ст. 148 КЗпП України щодо строків її звільнення, а також те, що 31.03.2014 року Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України заохочувала її премією за 1 квартал 2014 р., а наказом 01.04.2014 р. вже звільняє з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків та при обранні виду стягнення не врахувала ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду і попередню роботу працівника.

Як на підставу визнання незаконним наказу № 36 від 02 квітня 2014 року позивач зазначає, що вказаний наказ було видано на виконання наказу № 135-к від 01 квітня 2014 року , у зв»язку з чим вважає,що вказаний наказ стосується її прав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні вищевикладеним.

Представник відповідачів у судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовував як наявністю підстав для звільнення позивача з займаної посади так і законністю її звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній сказі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду як незаконне та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив з законності її звільнення відповідачем та безпідставності її вимог.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що з 22 серпня 2012 року на підставі наказу № 80-к від 22.08.2012 року позивач займала посаду директора - завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи Харківської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Відповідно до п.2 зазначеного наказу матеріальні цінності і документацію Харківської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини станом на 22.08.2012 року передано в підзвіт ОСОБА_3.( а.с.5-6).

Наказом № 135-к Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 01 квітня 2014 року ОСОБА_3 з 02 квітня 2014 року звільнено з посади директора Харківської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини - завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи за одноразове грубе порушення трудових обов»язків за п.1 ст.41 КЗпП України ( а.с.7)

Як свідчить вказаний наказ, як на підставу для звільнення позивача з роботи зазначено: довідку про результати перевірки Харківської регіональної держаної лабораторії ветеринарної медицини від 30.12.2013 року, акт перевірки територіальної держаної інспекції з питань праці у Харківській області № 20-01-655/2361 від 24.12.2013 р., пояснення ОСОБА_3 від 30.01.2014 року, погодження Харківської обласної держаної адміністрації від 26.03.2014 року № 01-49/1953 .

При цьому вказаний наказ не містить конкретних посилань на порушення позивачем трудового чи іншого законодавства та в чому виразилось одноразове грубе порушення нею своїх трудових обов»язків.

02 квітня 2014 року начальником головного управління ветеринарної медицини в Харківській області видано наказ № 36 про забезпечення безперебійного функціонування ХРДЛВМЦ ( а.с.11).

Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: зокрема одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Таким чином за змістом вказана норма КЗпП України передбачає наявність двох умов для такого звільнення, а саме: одноразове та грубе порушення трудових обов»язків, а не триваюче неналежне виконання свої обов»язків керівником.

В роз'ясненнях, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику вирішення трудових спорів» зазначено, що вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд враховує характер проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, яку ним завдано (або могло бути завдано).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Як свідчать матеріали справи позивач в період з 23 грудня 2013 року по 24 січня 2014 року знаходилась у щорічній відпустці та перевірки, які слугували підставою для її звільнення проводились за її відсутності ( а.с.169).

Як свідчать акт перевірки територіальної держаної інспекції з питань праці у Харківській області № 20-01-655/2361 від 24.12.2013 року, в ході перевірки було встановлено, несвоєчасне ознайомлення працівників з умовами праці при прийому на роботу ( накази № 246-к від 14.08., та № 317-к від 19.07.2013 року); звільнення працівника з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін при наявності візи керівника щодо відпрацювання двох тижнів; не зазначення в табелях обліку часу за жовтень-листопад 2013 року конкретного часу відпрацьованого часу ; при преміюванні не всіх працівників наказами про преміювання не визначені працівники , яких позбавлено премії, наявність фактів за наказами № 95 від 13.08.2013 року та № 255-у від 27.08.2013 року преміювання працівників за серпень 2013 року без погодження з профспілковим комітетом;допущення надурочних робіт з наданням відгулу ( а.с. 121-131).

При цьому вказаний акт не містить будь-яких приписів позивачу, як керівникові установи, щодо усунення виявлених порушень.

Як свідчить довідка про результати перевірки Харківської регіональної держаної лабораторії ветеринарної медицини від 30.12.2013 року перевірка також проводилась за відсутності керівника вказаної установи - ОСОБА_3, та відповідно до висновків при перевірці встановлено ряд грубих порушень вимог чинного законодавства при веденні бухгалтерського обліку , використанні державного майна та проведення лабораторно-діагностичної та кадрової роботи( а.с.132-142).

За змістом висновки вказаних перевірок свідчать про неналежне виконання позивачем своїх обо»язків як керівника зазначеної установи, які носять тривалий характер, а не одноразове грубе порушення нею трудових обов»язків.

Більш того, як свідчить пояснення ОСОБА_3 надані нею Голові державної ветеринарної та фітосанітарної служби України 30.01.2014 року на зазначену довідку, порушення бухгалтерського обліку та кадрової роботи сталося внаслідок неналежного виконання своїх обов»язків головного бухгалтера та інспектора з питань кадрової роботи . В своїх поясненнях ОСОБА_3 також зазначила на усунення нею виявлених перевіркою порушень ( а.с.162-168).

Про той факт, що виявленні вказаними перевірками порушення були усунуті ОСОБА_3 та не потягли за собою будь-яких негативних наслідків, свідчить той факт, що листом Державної ветеринарно та фітосанітарної служби України №15-3-1-15/11369 від 31 березня 2014 року, адресованому Харківській регіональній державній лабораторії остання не заперечувала проти виплати позивачу премії за 1-й квартал 2014 року ( а.с.10).

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про відсутність необхідних для звільнення позивача за п.1 ст. 41 КЗпП України підстав, а саме: одноразового грубого порушення нею трудових обов»язків, а свідчить про тривалість таких порушень, що виключає можливість застосування до нею такого дисциплінарного стягнення як звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

В ст. 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як свідчать матеріали справи, зазначені вище порушення були виявлені 24 та 25 грудня 2013 року ( а.с. 121-142).

В період з 23 грудня 2014 року по 24 січня 2014 року позивач знаходилась у щорічній відпустці ( а.с.169).

Таким чином, строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності закінчився 24 лютого 2014 року, тоді як звільнення позивача проведено 02 квітня 2014 року, тобто з порушенням встановлених законом строків для застосування дисциплінарного стягнення.

При цьому посилання представника Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про неможливість звільнення позивача до 02 квітня 2014 року, у зв»язку з ситуацією, яка склалась в Україні та звільнення позивача в межах встановленого ст. 148 КЗпП України шестимісячного строку є безпідставними, оскільки за змістом вказана норма КЗпП України встановлює , місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення проступку та граничний строк застосування такого стягнення - шість місяців в разі неможливості його застосування у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю чи відпусткою працівника та не передбачає продовження місячного строку його застосування з інших підстав.

Крім того, згідно до вимог ч.2 ст. 41 КЗпП України, розірвання договору в випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої ст. 40 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України , не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно до п. 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженому Міністерством охорони здоров»я України № 189 від 09 квітня 2008 року, непрацездатність (утрата непрацездатності-це стан здоров»я(функцій організму)людини. Обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров»я.

Тимчасова непрацездатність, це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин, що залежить від факту втрати працездатності, яка має тимчасовий зворотних характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів,триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин-до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатності застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що позивач з 28 березня по 01 квітня 2014 року перебувала на амбулаторному лікуванні , а з 02 квітня по 18 квітня 2014 року на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності : серії АГА № 509390, який видано КЗОЗ «Харківська міська поліклініка№ 22» та серії АВС № 572984, який виданий КЗОЗ «Харківська міська лікарня № 3» ( а.с.8-9).

Як свідчить листок непрацездатності, виданий позивачу КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 22» , у зв»язку з загальним захворюванням остання була звільнена від роботи з 28 березня 2014 року, порушила режим та 01 квітня 2014 року на прийом до лікаря не з»явилась , до роботи виписана не була та продовжила хворіти ( а.с.8).

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вказаний листок непрацездатності у встановленому законом порядку не визнано незаконним та не зважаючи на зазначення в ньому порушення позивачем режиму лікування, позивачу не було відмовлено у видачі вказаного литка непрацездатності та що свідчить про те, що за станом здоров»я остання не могла виконувати в повному обсязі роботу без шкоди для здоров»я.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України , представник відповідачів не надав суду доказів, які б спростували данні, зазначені в листку непрацездатності позивача, а факт підписання нею 28.03.та 02.04. 2014 року експертних висновків (а.с. 45-47) ,свідчить про порушення позивачем режиму лікування та не підтверджує того факту, що на час звільнення остання за станом здоров»я була працездатною та мала можливість виконувати роботу без шкоди для здоров»я.

Вказані обставини справи свідчать про те, що позивача було звільнено з роботи в період її непрацездатності.

При цьому судом першої інстанції також встановлено та підтверджено складеним 02.04.2014 року заступником начальника Головного управління ветеринарної медицини у Харківській області Тертишником О.В., головним спеціалістом з управління персоналом Головного управління ветеринарної медицини у Харківській області Булулуковою О.А., юрисконсультом Головного управління ветеринарної медицини в Харківській області Морозом В.М. актом , що на час звільнення відповідачу - Головному управлінню ветеринарної медицини в Харківській області зі слів позивача було відомо , про її непрацездатність ( а.с.52).

Суд першої інстанції на вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального та процесуального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку як щодо наявності в діях позивача одноразового грубого порушення трудових обов»язків, так і щодо відсутності порушень з боку Державної ветеринарної та фітосанітарної службою України порядку звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) з ухваленням нового рішення про визнання незаконним наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби № 135-к від 01 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 за п.1 ст. 41 КЗпП України, поновити її на роботі на посаді директора Харківської регіональної державної ветеринарної медицини-завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з 03 квітня 2014 року з зазначених вище підстав.

При цьому судова колегія не вбачає підстав для визнання незаконним наказу Головного управління ветеринарної медицини в Харківській області № 36 від 02 квітня 2014 року «Про забезпечення безперебійного функціонування ХРДЛВМ», оскільки не порушує прав позивача та стосується інших працівників установи, які до участі у справі залучені не були.

Згідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин з Державної ветеринарної та фітосанітарної службою України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня по 17 вересня 2014 року включно ( по день ухвалення рішення у справі) в сумі 19 947 (дев»ятнадцять тисяч дев»ятсот сорок сім) грн. 89 коп. виходячи з розрахунку :

Як свідчить довідка про доходи позивача, її заробітна плата за останні два місяця перед звільненням складала : у лютому 2014 року -3710, 10 грн., у березні 2014 року - 3527, 64 грн. (а.с. 30). Середньоденна заробітна плата позивача за два останніх місяця перед звільненням складає 176, 53 грн. ( 3710, 10 грн. + 3527, 65 грн. : 41 робочих днів )

Робочі дні вимушеного прогулу з 03 квітня по 17 вересня 2014 року включно складають 113 днів . Середній заробіток позивача за вказаний період складає 19947,89 грн.( 176, 53 грн. середньоденного заробітку х 113 робочих днів вимушеного прогулу).

Згідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Сам факт незаконного звільнення позивача з роботи вже спричинив їй підвищене психологічне навантаження. Залишення без роботи та заробітної плати призвели до втрати нею нормальних життєвих зв»язків та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди, розмір якої , з урахуванням обставин справи судова колегія визначає у 1000 грн., які підлягають стягненню на її користь з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.

З огляду на наведене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 135-к від 01 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Харківської регіональної державної ветеринарної медицини-завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Харківської регіональної державної ветеринарної медицини-завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з 03 квітня 2014 року.

Стягнути з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, місцезнаходження : 01001 м.Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1 код ЄДРПОУ 37472261 на користь ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2014 року по 17 вересня 2014 року включно в сумі 19 947 (дев»ятнадцять тисяч дев»ятсот сорок сім ) грн. 89 коп. , без врахування податків та інших обов»язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 1000 (одної тисячі) грн.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Стягнути з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1 , код ЄДРПОУ 37472261, на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :