Ухвала суду № 40561156, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2971/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. таОксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Висотрембуд» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Висотрембуд» (далі - позивач або ТОВ «Висотрембуд») звернулося до суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ у Черкаському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013року №0000332200 та №0000322200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що вона винесена з порушенням норм матеріального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Висотрембуд» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з СГ-ФО ОСОБА_2 за січень, лютий та травень 2010року, результати якої оформлено актом від 29.03.2013року №553/22/32191530.

В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: вимог пп. 4.1 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94- у редакції, що діяв на момент вчинення спірних правопорушень, ВР (надалі за текстом -Закон №334/94-ВР) у результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 123 901 грн.;пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (що був чинним на момент виникнення спірних правопорушень, надалі за текстом -Закон №168/97-ВР) у результаті чого ТОВ «Висотрембуд» занижено ПДВ у сумі 99 121 грн.

На підставі даних акту перевірки від 29.03.2013 року №553/22/32191530 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року №0000322200 про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на додану вартість у сумі 99 121 грн. і 24 780 грн. 25 коп. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року №0000322200 про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на прибуток у сумі 123 901 грн. і 30 975 грн. 25 коп. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем скарги ТОВ «Висотрембуд» задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0000322200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість скасовано податковим органом вищого рівня в загальній сумі 95492,5 грн., а в іншій частині в сумі 28408,75 грн. (22727 грн. основного платежу та 5681,75 грн. штрафних санкцій) залишено без змін, а скаргу товариства в цій частині - без задоволення.

Зокрема, судом встановлено, що між ТОВ «Висотрембуд» (покупець) та СГ-ФО ОСОБА_2 (постачальник) було укладено договір субпідряду від 09.02.2010року №5/10, що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер. Предметом договору є вертикальне переміщення ґрунтів, завезення ґрунту підсипки для планування площадки при будівництві системи паливоподачі з використанням біогранул на існуючі печі ВАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» згідно договірної ціни та локальних кошторисів, що є невід'ємною частиною цього договору. Сума договору орієнтовано складає 458 400 грн. 50 коп. Остаточно вартість робіт по договору визначається по актам прийомки-здачі робіт. Судом досліджено, що в даті договору вчинено описку і датою договору вважається дата 26.01.2010року.

Факт отримання позивачем товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 28.01.2010року №1, від 09.02.2010року №3, від 11.02.2010року №5, від 26.02.2010року №26 та актами здачі-прийомки виконаних робіт від 27.01.2010року, від 09.02.2010року, від 11.02.2010року, від 26.02.2010року, що підписані ФОП ОСОБА_2

В матеріалах справи також містяться платіжні доручення від 28.01.2010року №1831, від 09.02.2010року №1835, від 11.02.2010року №1855, від 03.03.2010року №1877 на суми, що зазначені у первинних документах. Крім того, у графі призначення платежу вказано: за вертикальне планування площадки договору №05/10 від 26.01.2010року

Судом також встановлено, що між сторонами ТОВ «Висотрембуд» (покупець) та СГ-ФО ОСОБА_2 (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 17.05.2010року №16/10, що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер. Предметом договору є поставка товару, а саме: фарба УП168 по ціні 60 грн. за 1 кг у кількості 800 кг, розчинник уретановий по ціні 26 грн. 67 коп. за 1 кг. у кількості 400 кг., скребок 4*850*100 по ціні 45 грн. за 1 шт. у кількості 240 шт., анкер хімічний в комплекті по ціні 125 грн. за 1 шт., шпилька ф16*500 по ціні 5 грн. 83 коп. за 1 шт., ланцюг скребкового конвеєра по ціні 70 грн. за 1 м. у кількості 24 м., привод червячний 6,5 кВт по ціні 10 000 грн. за 1шт у кількості 2 шт., шнек 3225*6000 по ціні 6000 грн. за 1шт. у кількості 2 шт. та труба ф426*6 по ціні 141 грн. 67 коп. за 1 м у кількості 14 м.

Факт отримання позивачем товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 26.05.2010року №49, від 27.05.2010року №50 та видатковими накладними від 26.05.2010року №49, від 27.05.2010року №50, що підписані ОСОБА_2 та мають печатку ФОП ОСОБА_2

Також в матеріалах справи містяться платіжні доручення від 27.05.2010року №2096, від 27.05.2010року №2097 на суми, що зазначені у первинних документах. Крім того, у графі призначення платежу вказано: за фарбу розчинник та за комплектуючі конвеєра, трубу ф426.

Зазначені факти на думку суду першої інстанції підтверджують реальне вчинення господарських операцій.

Водночас, відповідач обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, зазначає, що в актах здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) не вказана особа, яка підписувала зазначені документі зі сторони ОСОБА_2, оскільки підписи на всіх актах різні та не відповідають підписам зазначеним податкових накладних та договорах.

Проте, колегія судді звертає увагу на те, що доводи щодо не зазначення особи, яка підписувала зазначені документі зі сторони ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи. Крім того, суд не може приймати як обґрунтований доказ того, що самі підписи на різних документах відрізняються один від одного, оскільки відповідачем не було в експертному порядку встановлено приналежність чи ні таких підписів певній особі, в тому числі ФОП ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття податкових повідомлень - рішень від 17.04.2013року №0000332200 та №0000322200 Смілянської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаської області про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на додану вартість у сумі 99 121 грн. і 24 780 грн. 25 коп. штрафних санкцій та з податку на прибуток у сумі 123 901 грн. і 30 975 грн. 25 коп. штрафних санкцій, тільки з огляду на припущення нереальності операцій, є неправомірним.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті6 та статтею81 цьогоЗакону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чимитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно дост. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно пп. 2.1.1 п. 2.1ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у редакції, що діяла на момент вчинення спірних правопорушень(надалі за текстом -Закон №334/94-ВР), платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

За змістомст. 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цьогоЗакону на: суму валових витрат платника податку, визначенихст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і9 цьогоЗакону.

За приписамист. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті. До валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно ізст. 81 Закону №168/97-ВР, включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого пп. 4.2.1 п. 4.2ст. 4 цього Закону.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом -Закон №996-ХІ) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимогст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч.ч. 1, 2ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом першої інстанції встановлено із чим погоджується і колегія суддів, що наведені вище факти підтверджують реальне вчинення господарських операцій за договорами між ТОВ «Висотрембуд» та СГ-ФО ОСОБА_2

Водночас в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позивачем на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, не надано підтвердження щодо перевезення товарно-матеріальних цінностей. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції вказаній обставині надано об'єктивну та правомірну оцінку.

Зокрема, судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності перевозились власним транспортом позивача.

При цьому судом першої інстанції правильно зауважено, що відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) не може підтверджувати відсутність операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську діяльність.

У цьому контексті судом зазначено, що за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Крім того, судом першої інстанції встановлено той факт, що у матеріалах справи наявна довіреність від 27.05.2010року та від 28.05.2010р. ТОВ «Висотрембуд», яка видана на ім'я ОСОБА_3 (який є представником у правовідносинах з третіми особами згідно витягу з ЄДРЮОФОП щодо позивача) на отримання від ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, а саме: скребок 4*80*100 у кількості 240 шт., анкер хімічний в комплекті у кількості 65 шт., шпилька ф16*500 у кількості 65 шт., ланцюг скребкового конвеєра у кількості 24 м., привод червячний 6,5 кВт у кількості 2 шт., шнек 3225*6000 у кількості 2 шт. та труба ф426*6 у кількості 14 м., фарбу УП168 у кількості 800 кг, розчинник уретановий у кількості 400 кг.

Також встановлено, що податкова накладна: від 28.01.2010року №1 внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Висотрембуд» за період з 01.01.2010 року та 31.01.2010 року; податкові накладні: від 09.02.2010року №3, від 11.02.2010року №5, від 26.02.2010року №26 внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Висотрембуд» за період з 01.02.2010 року та 28.02.2010 року; податкові накладні: від 26.05.2010року №49, від 27.05.2010року №50 внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Висотрембуд» за період з 01.05.2010 року та 31.05.2010 року.

Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що у позивача прослідковується реальність господарської мети щодо отримання послуг від ФОП ОСОБА_2 та придбання у ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей та подальша їх реалізація іншим господарюючим суб'єктам.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст.41,160,195,196,198,200,205,206,254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.