Ухвала суду № 40560995, 01.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2785/13-к 01.04.2014 01.04.2014 01.04.2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 квітня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Маркової Т.О., Міняйла М.П., Рудяка А.В.,

за участю секретаря: Георгіци Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160030000320, за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Заводського району м. Миколаєва Капраля М.М., обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2014 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.122 ч.1, ст.125 ч.1 КК України.

Учасники судового провадження.

прокурор: Капраль М.М.,

обвинувачений: ОСОБА_5,

потерпіла: ОСОБА_6,

захисник: ОСОБА_8,

представник потерпілої: ОСОБА_7,

судовий розпорядник: Овчаренко М.М.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі (зміненої) прокурор просить вирок відносно ОСОБА_5 змінити через неправильне застосування кримінального закону, звільнивши його від покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України на підставі ст. 49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності.

Провадження №11-кп/784/197/14 Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_10

Категорія: ст.122 ч.1, ст.125 ч.1 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Рудяк А.В.

В апеляційної скарзі потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 просять скасувати вирок через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вважають безпідставною зміну прокурором обвинувачення з ст.122 ч.1 на ст.125 ч.1 КК України і просять винести щодо ОСОБА_5 новий вирок, яким засудити за вчинення вказаних злочинів і задовольнити цивільний позов.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок в зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та закрити його за відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_5 виправданий за ст.122 ч.1 КК України за недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Цим же вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчинені злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

Стверджує, що суд безпідставно засудив ОСОБА_5 за ст.125 ч.1 КК України, оскільки не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.

Зокрема, вказує про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, оскільки з дня вчинення ним цього злочину, якій є злочином невеликої тяжкості - з 01.05.2010 року, минув дворічний строк давності.

Узагальненні доводи апеляційної скарги потерпілої та її представника.

За змістом апеляційної скарги не оспорюють засудження ОСОБА_5 за ст.125 ч.1 КК України, проте, водночас, вважають безпідставною зміну прокурором обвинувачення з ст.122 ч.1 на ст.125 ч.1 КК України і просять винести щодо ОСОБА_5 новий вирок та засудити за вчинення вказаних злочинів і задовольнити цивільний позов.

Мотивуючи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, посилаються на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20

Доводів неповноти судового розгляду не наводять.

Вважають істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, відсутність в матеріалах провадження носіїв інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії - допит обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_22 (фонограми судових засідань 5 та 15 квітня 2013 року). Крім того, зазначають, що прокурор не приймав участі у всіх судових засіданнях.

Узагальненні доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5

За змістом апеляційної скарги вважає невірним висновок суду про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, через відсутність складу вказаного злочину.

Вважає, що суд не встановив і не зазначив у вироку місце, спосіб вчинення інкримінованого злочину, а також якими діями спричинені легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 Стверджує, що не наносив ударів потерпілій, а лише захищався від її нападу.

Вважає, що суд невірно оцінив в цій частині обвинувачення показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та безпідставно став на бік потерпілої ОСОБА_6

Зазначає про те, що потерпіла ОСОБА_6 неодноразово змінювала свої показання як в ході досудового розслідування та в суді.

Водночас, погоджується з вироком суду в частині його виправдання за ст.122 ч.1 КК України.

Крім того, стверджує, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не роз'яснив йому зміст ст.49 КК України і не з'ясував можливості звільнення його від кримінальної відповідальності за ст.125 ч.1 КК України та закриття кримінального провадження в зв'язку з закінченням строків давності.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

01 травня 2010 року між 20.30 та 21.00 годинами біля паркану будинку №30 по вул. Новий Інвалідний Хутір м. Миколаєва між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт та відбулася обопільна бійка, в ході якої ОСОБА_5, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи за одяг, штовхнув ОСОБА_6 двічі у паркан вказаного будинку №30, ударяючи її тулубом в загорожу, після чого штовхнув у ворота цього двору, від чого хвіртка воріт відчинилась та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 впали у двір вказаного будинку. В подальшому, ОСОБА_5, продовжуючи реалізувати свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, у вказаному дворі, лежачи на ній зверху, став наносити їй удари руками по обличчю, голові, тулубу, спричинивши фізичну біль та синці в області щелепної частини обличчя зліва, лівої молочної залози, черевної стінки зліва, на задній поверхні середньої третини правої голені, на зовнішній поверхні середньої третини лівого плеча, полосате садно в області спини по центру, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, прокурора Капраля М.М., вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги апелянтів підлягають частковому задоволенню, а вирок скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, розгляд обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України відбувся 15.04.2013 року за участю сторін кримінального провадження, а також більшості свідків, вказаних в обвинувальному акті.

Зазначені обставини підтверджуються журналом судового засідання, згідно якого 15.04.2013 року в судовому провадженні були допитані обвинувачений ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_6, а також свідки ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_18 і ОСОБА_22 (а.п.24-25).

Проте, з вказаного журналу судового засідання взагалі не вбачається змісту показань зазначених вище осіб.

Матеріали кримінального провадження не містять звукозапису судового засідання 15.04.2013 року, в якому були допитані обвинувачений ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_6 та вказані свідки, а також не містять звукозапису підготовчого судового засідання 05.04.2013 року.

Складені лише акти про неможливість відтворення звукозаписів, з яких вбачається, що звукозаписи судових засідань 5 та 15 квітня 2013 року не збереглися (а.п.14-1, 25-1).

За таких обставин, суд першої інстанції не здійснив повного фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів, в зв'язку з чим в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Проте, як вбачається з вироку суд послався на показання зазначених свідків, обґрунтувавши виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.122 ч.1 КК України.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.412 КПК України викладені вище порушення КПК України є істотними, в зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст.415 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на інші обставини, які свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи судом першої інстанції і які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається з звукозапису судового засідання, 03.09.2013 року прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_5 з ст.122 ч.1 на ст.125 ч.1 КК України.

При цьому, потерпіла ОСОБА_6, не погодившись з цим, стала підтримувати старе обвинувачення, за ст.122 ч.1 КК України.

19 грудня 2013 року це обвинувачення було вдруге змінено прокурором знову і викладено за ст.125 ч.1 КК України в новій редакції.

Проте, прокурором, всупереч вимог ч.2 ст.338 КПК України, не надано копії обвинувального акту обвинуваченому, його захиснику, потерпілій та її представнику.

В подальшому, суд ухвалив вирок не дотримавшись процедури судового розгляду. Зокрема, не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_5 суті нового обвинувачення і взагалі не допитав його з приводу нового обвинувачення, а також не допитав потерпілу ОСОБА_6 і свідків, не розглянув клопотань учасників судового розгляду та не дослідив документів.

За таких обставин апеляційні скарги апелянтів підлягають частковому задоволенню, а вирок скасуванню з направленням провадження на новий розгляд в суді першої інстанції.

Оскільки вирок підлягає скасуванню з процесуальних підстав, то всі інші доводи апеляційних скарг щодо доведеності обвинувачення, обґрунтованості виправдання, достовірності доказів, застосування кримінального закону та необхідності призначення покарання - апеляційним судом не перевіряються.

Під час нового розгляду кримінального провадження, суд має ретельно перевірити зібрані докази в їх сукупності, дати їм належну оцінку, перевірити всі доводи апеляційних скарг та з урахуванням усіх обставин справи, прийняти обґрунтоване і законне рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 412, 415, 416, 419, 424, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Заводського району м. Миколаєва Капраля М.М., обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2014 року відносно ОСОБА_5 - скасувати і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Маркова Т.О. Міняйло М.П. Рудяк А.В.