Рішення № 40560307, 16.09.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 915/1086/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: Бірсан Є.М., довіреність б/№ від 22.05.2014р.;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1086/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістік",

49044, м. Дніпропетровськ, вул. Я.Самарського,6, оф. 2,

юридична адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Тополина,10/75;

адреса для листування: вул. Глінки,буд.2, Апартамент Центр, оф.13, м. Дніпропетровськ, 49000,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний Океан Плюс", 57500, м. Очаків, вул. Червоних Партизан,9,

про: стягнення заборгованості в сумі 104 955,53 грн. -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістік" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний Океан Плюс" про стягнення 93000,00 грн. основного боргу, 7146,90 грн. інфляційних втрат, 4100,16 грн. пені, 708,47 грн. трьох відсотків річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням умов договору на транспортне-експедиційне обслуговування № 01-561-С від 22.05.2013 року з оплати послуг перевезення.

У судовому засіданні позивач підтвердив відсутність наявної заборгованості в частині основного боргу у зв'язку із частковим погашенням суми основного боргу відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а решту заявлених позовних вимог просив задовольнити з підстав зазначених у позові.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 118-125), у судове засідання не з'явився, проте надав суду копії банківських виписок (а.с.127-128) на підтвердження часткового погашення суми основного боргу у розмірі 41000,00 грн.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне:

22 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕБТРАНС-ЛОГІСТІК» (надалі за текстом - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЗУРНИЙ ОКЕАН ПЛЮС» (надалі за текстом - замовник, відповідач) було укладено договір № 01-561-С на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1. договору № 01-561-С предметом договору є взаємовідносини між експедитором та замовником, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень, експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно пункту 2.2. договору № 01-561-С організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення, що надсилається замовником експедитору одразу по узгодженню.

Пунктом 5.1. договору № 01-561-С сторони передбачили, що вартість фрахту та інших послуг підтверджується у окремих заявках замовника, які є невід'ємною частиною договору і мають пріоритетну силу над ним.

У відповідності до 5.4 договору № 01-561-С, оплата вартості кожного замовлення проводиться у безготівковій формі в національній валюті. Термін сплати становить 3 банківських дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні.

Вартість послуг позивача - це різниця між вартістю перевезення, яке підтверджене заявкою, та розміром витрат експедитора по залученню їм третіх осіб. (п.5.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем були укладені заявки-договори, відповідно до яких позивач здійснював перевезення протягом лютого-березня 2014 року, зокрема було укладено 8 заявок-договорів: заявка-договір № 04-140115 від 21.02.2014 року (сума фрахту склала - 18 000,00 грн.); заявка-договір № 04-140116 від 21.02.2014 року (сума фрахту склала - 18 000,00 грн.); заявка-договір № 04-140144 від 04.03.2014 року (сума фрахту склала - 21 000,00 грн.); заявка-договір № 04-140149 від 04.03.2014 року (сума фрахту склала - 18 000,00 грн.); заявка-договір № 04-140154 від 05.03.2014 року (сума фрахту склала - 22 500,00 грн.); заявка-договір № 04-140163 від 06.03.2014 року (сума фрахту склала - 20 000,00 грн.); заявка-договір № 04-140166 від 11.03.2014 року (сума фрахту склала - 30 500,00 грн.); заявка-договір № 04-140171 від 11.03.2014 року (сума фрахту склала - 28 500,00 грн.). (а.с.33-40).

Таким чином, на виконання умов договору, позивачем було належним чином виконані умови договору № 01-561-С, з урахуванням умов, які погоджено сторонами у вищезазначених заявках-договорах, залучено третіх осіб в якості перевізників (а.с.49-82), та виконано всі перевезення в строк, що підтверджується товаро-транспортними накладними СМR серії А та актами приймання-передачі, а саме: товаро-транспортною накладною СМR № 599791 від 25.02.2014 та акт приймання-передачі виконаних 03.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 000352 від 25.02.2014 та акт приймання-передачі виконаних 01.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 010269 від 05.03.2014 та акт приймання-передачі виконаних робіт 17.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 180214 від 20.02.2014 та акт приймання-передачі виконаних робіт 12.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 392579 від 07.03.2014 та акт приймання-передачі виконаних робіт 20.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 326758 від 07.03.2014 та акт приймання-передачі виконаних робіт 16.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 188609 від 12.03.2014 та акт приймання-передачі виконаних робіт 20.03.2014року; товаро-транспортною накладною СМR № 000659 від 14.03.2014 та акт приймання-передачі виконаних робіт 23.03.2014року. (а.с.33-48).

Матеріалами справи також підтверджено, що у всіх заявках-договорах сума фрахту зазначена у пунктах 11, в свою чергу, пункт 12 заявок передбачає порядок проведення розрахунку, відповідно до вказаного пункту - 50 % оплати фрахту здійснюється по факту подання автомобілю, а 50% оплати здійснюється по факту вивантаження автомобілю. Позивач вважає, що факт отримання вантажу є логічним після вивантаження його із транспортного засобу.

Відповідач на виконання договірних зобов'язань оплату за транспортно-експедиційне обслуговування по організації перевезень належним чином не здійснив. Так, у відповідності до рахунків-фактур №04-110/140115 від 24.02.2014р.; №04-109/140116 від 24.02.2014р.;№ 04-132/140144 від 04.03.2014р.; №04-135/140149 від 05.03.2014р.; №04-141/140154 від 06.03.2014р.; №04-146/140163 від 06.03.2014р.; № 04-153/140166 від 11.03.2014р.; № 04-156/140171 від 11.03.2014р. відповідачем було оплачено 50 % суми фрахту, проте станом на 20.06.2014 року жодна із заявок-договорів не оплачена другим платежем у розмірі 50 % від суми фрахту.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача склала 93 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як наголошено в п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення

З огляду на викладене та виходячи з того, що відповідачем до порушення провадження у справі було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 41000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с.127-128), суд вважає в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 41000,00 грн. провадження у справі припини на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин та оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний Океан Плюс" не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 52000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання основного зобов'язання із оплати послуг перевезення у сумі 798,47 грн., пені, нарахованої за період з 07.03.2014р. -20.06.2014р. у сумі 4100,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 7146,90 грн. то слід зазначити наступне.

Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.6.12), у відповідності до якого у випадку затримки оплати, передбаченої пунктом 5 договору, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожний день затримки оплати, але не більше 10% від вартості фрахту.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому судом враховано, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, зокрема п.1.1, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, підлягають задоволенню повністю й вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний Океан Плюс" грошових коштів у сумі 3 % річних за прострочення виконання основного зобов'язання із оплати послуг перевезення у сумі 798,47 грн., пені, нарахованої за період з 07.03.2014р. -20.06.2014р. у сумі 4100,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 7146,90 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, п.1-1 ст. 80, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 41000,00 грн. суми основного боргу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний Океан Плюс", 57500, м. Очаків, вул. Червоних Партизан,9, ідентифікаційний код 38230742 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістік", 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Я.Самарського,6, оф. 2, юридична адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Тополина,10/75; ідентифікаційний код 36365560, 52000 грн. (п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп., основного боргу, грошових коштів у сумі 708 (сімсот вісім) грн. 47 коп. - 3 % річних, 7146 (сім тисяч сто сорок шість) грн. 90 коп. суму збитків від інфляції, 4100 (чотири тисячі сто) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 12 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 22.09.2014р.