Ухвала суду № 40560074, 16.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/88/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.09.2014 Справа № 908/3362/14

Суддя господарського суду Запорізької області Науменко А.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі № 908/3362/14,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (10019, м. Житомир, майдан Станишівський, 7);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Баумана, буд. 48);

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» про стягнення заборгованості в розмірі 188550,68 грн.

Крім того, заявою про забезпечення позову від 05.09.2014 р. позивач просить вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти в сумі заявлених позовних вимог у розмірі 194148,70 грн. (з урахуванням судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову) на всі рахунки ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат», в тому числі на р/р № 260020119289 та № 2600210733 в ПАТ Банк «Морський» МФО 324742.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає наступне. При підготовці матеріалів, необхідних для подачі позовної заяви було встановлено, що спочатку своєї діяльності відповідач був зареєстрований суб'єктом господарювання за українським законодавством з постійним місцем знаходження юридичної особи: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Виноградна, буд. 5, за даною адресою також здійснювалась поставка продукції від ТОВ «Житомирський картонний комбінат», що підтверджується доданими до позовної заяви товарно-транспортними накладними. Таким чином, не може бути сумніву в тому, що виробничі потужності як і фактично юридична особа знаходиться в м. Євпаторії. Після окупації території АР Крим російськими військами відповідач перереєструвався за адресою: м. Мелітополь, вул. Баумана, буд. 48, Запорізька область, але дана реєстрація не є наслідком перенесення всієї матеріальної бази відповідача та самої юридичної особи на територію України, а зроблена лише для можливості стягнення кредиторської заборгованості з українських контрагентів та відшкодування ПДВ з держави. Натомість, позивачем було з'ясовано, що відповідачем за своїм місцем знаходження зареєстровано нову юридичну особу згідно законодавства Російської Федерації з назвою ТОВ «Євпаторійський картонно-тарний комбінат», підтвердженням цьому є відомості про юридичну особу роздруковані з офіційного сайту Федеральної податкової служби Росії, згідно яких: в п. 6-8 свідоцтва зазначена адреса - вул. Виноградна, 5, м. Євпаторія; п. 30-31, 33 керівником є Гаманець Віталій Олександрович (він же і керівник ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат», що зареєстрований в м. Мелітополь, Запорізька область, Україна); п. 34-36 засновником є ОСОБА_2 (основним засновником ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат» (Запорізька область) є ОСОБА_3); п. 41 основний вид діяльності - виробництво гофрованого картону, паперової і картонної тари (однаковий як і в ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат» (Запорізька область); п. 47-48 юридична особа зареєстрована 28.04.2014 р. як новостворена. Таким чином, основна юридична особа як і вся діяльність відповідача залишається в Криму, куди і спрямовуються всі фінансові і матеріальні ресурси з України, а ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат», що зареєстроване в Запорізькій області, є лише «транзитною» юридичною особою. Підтвердженням цьому є також комерційна пропозиція ТОВ «Євпаторійський картонно-тарний комбінат» на продаж гофроящику різного асортименту, про яку позивачу стало відомо в ході взаємовідносин з власними контрагентами. Отже, позивач вважає, що відповідач має реальну можливість переведення всіх грошових активів з ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат» на ТОВ «Євпаторійський картонно-тарний комбінат», що унеможливить подальше виконання судового рішення, враховуючи також теперішнє становище АР Крим і відсутність юридичного механізму виконання судових рішень на окупованій українській території. Вищезазначене також свідчить про те, що відповідач, продаючи власну продукцію з використанням продукції, закупленої у ТОВ «Житомирський картонний комбінат» уникає проведенню в повному обсязі розрахунків за отриману від останнього продукцію. При цьому відповідач отримає дохід від продажу продукції, поставленої ТОВ «Житомирський картонний комбінат». Відповідач мав змогу здійснити розрахунки за отриману від позивача продукцію ще до звернення останнього з позовом до суду, але не здійснив їх своєчасно, що також підтверджує можливість ухилення в подальшому ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат» від виконання судового рішення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову у справі № 908/3362/14 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Отже, аналіз приписів закону, який регулює порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частинами 2, 4 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», встановлено що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Позивачем не надано належних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову. Заявлені заходи у вигляді накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картонно-тарний комбінат» ґрунтуються лише на посиланнях позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, тому в задоволенні вищевказаної заяви суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» про забезпечення позову відмовити.

Суддя А.О. Науменко