Ухвала суду № 40557422, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 820/12605/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. по справі № 820/12605/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38"

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2014 р. №0000962200 на суму 7103,75 грн. з них основним платежем 5683 грн., за штрафними санкціями 1420,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 року №0000962200 на суму 7103,75 грн. з них за основним платежем 5683 грн., за штрафними санкціями 1420,75 грн.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор 38" з питань підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Еккоплюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател" в грудні 2013 року та січні 2014 року, результати якої оформлені актом №388/20-20-22-08/37948272 від 30.04.2014 року (а.с.30-55) .

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ "Еккоплюс" за грудень 2013 року в сумі 5910,58 грн., за січень 2014 року в сумі 7666,67 грн., по ТОВ "Віател" за грудень 2013 року в сумі 31068,58 грн., за січень 2014 року - 340,56 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 5682,83 грн.; ст. 185 та ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення податкового зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ "Еккоплюс" за грудень 2013 року в сумі 5910,58 грн., за січень 2014 року в сумі 7666,67 грн., по ТОВ "Віател" за грудень 2013 року в сумі 25385,75 грн. (а.с. 53-54).

На підставі вказаного акту перевірки №388/20-20-22-08/37948272 від 30.04.2014 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000962200 від 22.05.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5683 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1420,75 грн. (а.с. 59).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не надав доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з акту перевірки №388/20-20-22-08/37948272 від 30.04.2014 року фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував, викладений в акті, висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Еккоплюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател".

Колегія суддів зазначає, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Еккоплюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател".

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор 38" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю " Еккоплюс " (постачальник) укладено договір поставки №605 від 06.11.2013 року. Відповідно до умов укладеного правочину, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його (а.с. 69-70).

На підтвердження виконання позивачем зобов'язань по укладеному договору від 06.11.2013 року в матеріалах справи наявні документи первинного та бухгалтерського обліку: видаткові накладні № 908 від 09.01.2014 року, № 1210 від 12.12.2013 року, № 507 від 05.12.2013 року, податкові накладні № 908 від 09.01.2014 року, № 1210 від 12.12.2013 року, № 507 від 05.12.2013 року (а.с. 71-75).

Перевезення товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1 згідно договору на перевезення № 2/3 від 02.09.2013 року, що підтверджується актом виконаних робіт № 310101 від 31.01.2014 року, товарно-транспортною накладною №Р908 від 09.01.2014 року та квитанцією про оплату послуг № 147358 від 14.02.2014 року (а.с. 72, 151).

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю "Еккоплюс" товару в матеріаліалах справи наявні податкові накладні та видаткові накладні (а.с. 75-81).

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор 38" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател" (виконавець) укладено договір про надання послуг №10/3-13 від 03.10.2013 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з проведення антикорозійного покриття металевих конструкцій, належних замовнику, методом гарячого цинкування, окремим партіями в об'ємах та за цінами, а замовник зобов'язаний приймати та сплачувати плату за надані послуги на умовах даного договору (а.с. 82-83).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору №10/3-13 від 03.10.2013 року в матеріалах справи наявні документи первинного та бухгалтерського обліку: акти надання послуг №908 від 09.12.2013 року, № 1902 від 19.12.2013 року, №2404 від 24.01.2014 року, податкові накладні від 09.12.2013 року № 908, від 19.12.2013 року № 1902, від 24.01.2014 року № 2404 (а.с. 84-86).

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор 38" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател" (виконавець) укладено договір на транспортні послуги №11/1-13А від 01.11.2013 року. За умовами укладеного договору виконавець зобов'язується надати послуги вантажного транспорту, а також приймати до перевезення вантажі в об'ємах і в строк, передбачений заявкою, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах договору прийняти та сплатити надані послуги (а.с. 87-88).

Доказами виконання позивачем зобов'язань по укладеному договору №11/1-13А від 01.11.2013 року є залучені до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського обліку: актами надання послуг №308 від 03.12.2013 року, № 3111 від 31.12.2013 року, податковими накладними від 03.12.2013 року № 308, від 31.12.2013 року № 3111, рахунком на оплату від 31.12.2013 року № 3111, товарно-транспортною накладною (а.с. 89-92).

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор 38" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 11/25-13 РС від 25.11.2013 року. Відповідно до умов вказаного правочину субпідрядник зобов'язується на свій ризик своїми силами, із використанням власних матеріалів, обладнання, виконати та передати в обумовлений строк роботи, а саме поточний ремонт приміщення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, а генпідрядник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів: довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2013 року, відомістю ресурсів, договірною ціною, податковими накладними від 06.12.2013 року № 613 та № 4, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 95-105).

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор 38" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віател" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду між № 2711 РС від 27.11.2013 року. Відповідно до умов вказаного правочину субпідрядник зобов'язується на свій ризик своїми силами, із використанням власних матеріалів, обладнання, виконати та передати в обумовлений строк роботи, а саме реконструкція та дообладнання покрівлі будівлі гаражу, інв.. № 430147 по станції Суми-Товарний, за адресою м. Суми, вул.. Харківська, 129/1, а генпідрядник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів (а.с. 106-107).

Доказами виконання Позивачем зобов'язань по укладеному є залучені до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського обліку: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, податковими накладними від 30.01.2013 року № 9 та №3001, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами виконаних будівельних робіт, відомістю ресурсів та договірною ціною (а.с. 108-115).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Еккоплюс" та ТОВ "Віател" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоліків деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. по справі № 820/12605/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.