Рішення № 40556353, 16.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.14р. Справа № 904/5021/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго-інноваційних технологій", м. Олександрія Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЇМ", с. Жовтневе Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення 33 195 грн. 51 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Воробйов О.М. -представник, дов. від 12.05.2014р. №1;

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням заяви (вх. №56960/14 від 12.09.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 33 195 грн. 51 коп., що складає 28 493 грн. 76 коп. - заборгованості, що виникла на підставі договору від 14.06.2011р. №Т/95 поставки, 2 475 грн. 38 коп. - 3% річних та 2 226 грн. 37 коп. - пені.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач у письмовому поясненні (вх.№56961/14 від 12.09.2014р.) просить позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що: - відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе договірних зобов'язань, продукцію у визначений умовами специфікацій строк не поставив; - його вимоги відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2011р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЇМ", як постачальником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго - інноваційних технологій", як покупцем, було укладено Договір поставки №Т/95 (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлений строк у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Згідно з пунктом 1.2 Договору поставки предметом договору є продукція, зазначена у специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Ціна на продукцію вказується у специфікації (пункт 3.1 Договору поставки).

Відповідно до умов Специфікації №1, яка є додатком №1 від 14.06.2011р. до Договору поставки від 14.06.2011р. №Т/95 (надалі - Специфікація), сторони узгодили найменування продукції - труби сталеві, сортамент, довжину, ГОСТ, марку сталі, кількість, ціну та загальну вартість - 48 666 грн. 24 коп. (з ПДВ).

Також у Специфікації №2 (додаток №2 від 14.06.2011р. до Договору поставки від 14.06.2011р. №Т/95), сторони погодили найменування продукції - труби сталеві, сортамент, довжину, ГОСТ, марку сталі, кількість, ціну та загальну вартість - 2 453 грн. 76 коп. (з ПДВ).

У Специфікації №3, яка є додатком №3 від 17.06.2011р. до Договору поставки від 14.06.2011р. №Т/95 (надалі - Специфікація), сторони узгодили найменування продукції - труби сталеві, сортамент, довжину, ГОСТ, марку сталі, кількість, ціну та загальну вартість - 52 080 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору поставки розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку; умови оплати по кожній партії продукції - передоплата або оплата після поставки, зазначаються у кожній специфікації.

У специфікаціях від 14.06.2011р. №1, №2 та від 17.06.2014р. №3 сторони узгодили умови оплати: 50% - передоплата, 50% - оплата по факту готовності.

Відповідачем позивачу було виставлено на оплату рахунки від 10.06.2011р. №72и на суму 51 120 грн. 00 коп. та від 17.07.2011р. №83и на суму 52 080 грн. 00 коп.

Як вбачається відповідно до платіжних доручень від 14.06.2011р. №513, від 20.06.2011р. №526, та від 22.06.2011р. №544 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти відповідно у сумах 25 560 грн. 00 коп., 26 040 грн. 00 коп. та 25 560 грн. 00 коп., а всього на суму 77 160 грн. 00 коп., з призначеннями платежу „за труби згідно рахунку від 10.06.2011р. №72и" та „50% передплата згідно рахунку від 17.06.2011р. №83и за труби стальні".

Строк поставки продукції визначається у специфікації (пункт 5.2 Договору поставки).

Відповідно до специфікацій від 14.06.2011р. №1 та №2 строк поставки продукції - червень 2011 року, згідно специфікації від 17.06.2011р. №3 строк поставки продукції - липень 2011 року (до 20.07.2011р.).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, відповідач повинен був поставити товар за Договором поставки до 30.06.2011р. та до 20.07.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки відповідачем було поставлено позивачу продукцію на суму 48 666 грн. 24 коп., про що свідчить видаткова накладна від 30.06.2011р. №30/06.

Відповідно до частин 1,2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На момент розгляду справи доказів передачі відповідачем позивачу продукції у повному обсязі за Договором поставки відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 9.2 Договору поставки сторони домовилися, що у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, за кожний день прострочення поставки продукції.

Отже, після перерахунку пеня становить 2 226 грн. 37 коп. (з 20.07.2011р. по 20.01.2012р.).

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається матеріали справи містять претензію-вимогу від 12.06.2014р. №102 позивача до відповідача з проханням повернути сплачену суму передплати у загальному розмірі 28 493 грн.76 коп. Про спрямування вказаної претензії-вимоги відповідачу свідчить фіскальний чек „Укрпошта" від 12.06.2014р. (а.с.26).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення сплаченої відповідачу суми попередньої оплати є обґрунтованими.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 475 грн. 38 коп. - 3% річних, то вона є безпідставною, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Умовами Договору поставки не визначено обов'язку відповідача щодо сплати на користь позивача грошових коштів.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягають стягненню 28 493 грн. 76 коп. - заборгованості та 2 226 грн. 37 коп. - пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЇМ" (51800, с. Жовтневе Петриківського району Дніпропетровської області, вул. Ватутіна, 20А; ідентифікаційний код 35101125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго-інноваційних технологій" (28000, м. Олександрія Кіровоградської області, вул. Першотравнева, 14, кім. 8; ідентифікаційний код 37015287) 28 493 грн. 76 коп. - заборгованості, 2 226 грн. 37 коп. - пені та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„22„ вересня 2014р.