Постанова № 40556092, 16.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 910/3852/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Лобода М.А. - представник за довіреністю від 15.04.2014 року;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року

у справі № 910/3852/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_3

про стягнення 17 665, 14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 665, 14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року у справі № 910/3852/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при заповненні полісу № АВ/9268389 була допущена технічна помилка, а саме зазначено невірний номерний знак транспортного засобу «Хонда».

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» по справі № 910/3852/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуюча, Алданова С.О. та Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дикунська С.Я. - головуюча, Алданова С.О. та Коршун Н.М. та призначено до розгляду на 04.08.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року у зв'язку із перебуванням головуючої судді Дикунської С.Я. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Після повторного автоматичного розподілу справи № 910/3852/14, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року справу № 910/3852/14 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М. А., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 та призначено до розгляду на 16.09.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2014 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 16.09.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 06388977 та № 06388985.

Враховуючи, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги достатність доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.07.2013 року в м. Києві трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля «Шкода» д. н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9 та автомобіля «Хонда» д. н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.07.2013 року ОСОБА_3 визнано винною особою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю марки «Шкода» д. н. НОМЕР_3, були завдані механічні пошкодження.

За твердженням позивача, пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування автотранспорту № CAS0019479 від 27.03.2013 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна».

10.07.2013 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку складеного 18.07.2013р., встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Шкода ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження під час ДТП, що відбулась 09.07.2013р. складає 19 112, 29 грн.

Страховим актом № 1500009830 від 09.09.2013 року, пошкодження транспортного засобу марки Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що відбулися 09.07.2013 року визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 18 175, 14 грн.

Позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 18 175, 14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000025803 від 10.09.2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч вимогам вказаної статті не надав суду доказів того, що цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_3 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля "Хонда" (д. н. НОМЕР_4) застрахована у відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Крім того, у додатку № 1 до договору добровільного страхування автотранспорту від 27.03.2013 р. № CAS0019479, на який позивач посилається у позовній заяві, автомобіль "Шкода" (д.н. НОМЕР_3) не зазначений, тобто вказаний автомобіль позивачем за договором від 27.03.2013 р. № CAS0019479 взагалі не був застрахований.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, подаючи апеляційну скаргу, апелянт надав суду додаткову угоду № 2 до договору страхування автотранспорту № CAS0019479 від 02.04.2013 року, відповідно до якої вбачається, що транспортний засіб «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 у період з 22.04.2013 року по 31.12.2013 року був застрахований у ТОВ ІІ «Цеппелін Україна» та зазначив, що вказаний доказ не був поданий ним до суду першої інстанції, оскільки місцевий суд відмовив у задоволенні його усного клопотання про відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги вказане, колегія суддів приймає як належний доказ у справі додаткову угоду № 2 до договору страхування автотранспорту № CAS0019479 від 02.04.2013 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, приписами даної правової норми встановлено, що право зворотної вимоги до винної особи, виникає у будь-якої особи, яка відшкодувала шкоду, а тому відсутність у потерпілої особи правовідносин страхування з позивачем не впливає на обов'язок винної особи відшкодувати позивачеві (як особі, яка здійснила замість винної особи виплату розміру шкоди потерпілій особі) розмір виплаченої шкоди.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_4, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № АВ/9268389, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, застрахованим транспортним засобом згідно полісу № АВ/9268389 є автомобіль «Хонда» д.н.з. НОМЕР_5.

В свою чергу позивач зазначає, що у вказаному транспортному засобі змінювався державний номерний знак з НОМЕР_5 на НОМЕР_4, що підтверджується зазначенням в полісі № АВ/9268389 та довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 9228521 одного і того ж номеру кузову.

Як вбачається із довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9228521, учасником ДТП був автомобіль «Хонда» д.н.з. НОМЕР_4, № кузова 10706. Згідно довідки встановлено, що даний автомобіль застрахований у ВАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу № АВ 9268389.

Відповідно до ст. 21.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно із ст. 21.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Отже, при оформленні ДТП ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві була встановлена наявність у водія транспортного засобу «Хонда» д.н.з. НОМЕР_4 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що автомобіль «Хонда» д.н.з. НОМЕР_4 був застрахований на підставі полісу № АВ/9268389 у ВАТ «НАСК «Оранта».

Згідно із ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Вимогами ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 зазначеного закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

25.10.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 5945/407-Кб про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 18 175, 14 грн. та надав документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається із штампу вхідної кореспонденції вищезазначена заява була отримана відповідачем 25.10.2013 року.

Однак, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, страхове відшкодування у встановлений законом строк не здійснив.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача становить 17 665, 14 грн. (18 175, 14 - 510, 00 грн.), а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року у справі № 910/3852/14 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (02094, м. Київ, бул. Праці, 2/27, код ЄДРПОУ 21685485) 17 665 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 14 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/3852/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко