Рішення № 40555360, 16.09.2014, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/1821/14-ц

Провадження 2/235/988/14

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Коваленко В.О.,

при секретарі Лемзікова В.С.

учасники цивільного процесу:

позивач ОСОБА_1 (не з'явився)

представник позивача ОСОБА_2 (не з'явився)

представник відповідача Попов С.Г. (не з'явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Красноармійську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов'язання нарахування компенсації за невикористані відпустки, -

В И Р I Ш И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання нарахування компенсації за невикористані відпустки до відповідача державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» і в обґрунтування позову зазначив, що з 22.08.2005 року по 25.03.2013 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював у нього гірником очисного вибою, звільнений наказом № 836 від 25.03.2013 року з 25.03.2013 року за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. За час роботи йому не правильно нараховані дні відпусток і він не отримав компенсації за невикористані 24 дні відпустки. Відповідач також спричинив йому моральну шкоду, оскільки він відчував себе ошуканим, соціально не захищеним, погіршилося його становище, погіршилися життєві зв'язки. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 720 грн., по 30 грн. за кожен день не донарахованої відпустки. Позивач зазначив, що мав право на 28 днів основної відпустки, 14 днів додаткової відпустки за роботу у шкідливих та важких умовах та 24 дні додаткової відпустки за роботу в особливих умовах. Позивач просив суд зобов'язати відповідача донарахувати йому невикористаних 5 днів основної відпустки та 19 днів додаткової відпустки та сплатити йому компенсацію за невикористані дні відпустки, стягнути з відповідача 720 грн. моральної шкоди. Позивач просив розглянути позов у його відсутності за участі його представника.

Позивач уточнив позовні вимоги, зазначив, що за період з 22.08.2006 року по 21.08.2007 року йому відповідач повинен був надати 24 дні додаткової відпустки, 14 днів додаткової відпустки, але використав 34 дні, тобто не використав 4 дні. За період з 18.01.2012 року по 17.01.2013 року повинно бути 38 днів додаткової відпустки, але використав 25 днів, тобто не використав 13 днів. За період з 18.01.2013 року по звільнення 25.03.2013 року позивачу повинно було надано 5 днів додаткової відпустки за роботу в особливих умовах та 3 дні додаткової відпустки за роботу в особливих умовах, всього 8 днів, але не використав жодного дня, тобто не використав 8 днів додаткової відпустки та 5 днів основної відпустки. Позивач вважає, що не використав 5 днів основної відпустки та 25 днів додаткової відпустки, а всього 30 днів відпустки. Позивач просив суд зобов'язати відповідача донарахувати невикористані 5 днів основної відпустки та 25 днів додаткової відпустки та зобов'язати відповідача сплатити позивачу компенсацію за невикористані 30 днів відпустки та стягнути 900 грн. моральної шкоди.

У судове засідання позивач не з'явився, у позові просив суд розглянути справу без нього за участі його представника.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, просив уточнений позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов та уточнену позовну заяву. Зазначив, що позивачем невірно розраховано кількість днів додаткової відпустки, оскільки додаткові відпустки розраховується за фактично відпрацьований у особливий характер та у цих умовах час. Так за період з 22.08.2006 року по 21.08.2007 року позивачем відпрацьовано 189 днів, тому додаткова відпустка за важкі умови праці позивача становить 7 днів (14/(365-10)х189), а тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці позивача становить 13 днів (24/(365-10)х189), таким чином позивач мав право на 21 день додаткової відпустки, а надано було 34 дні додаткових відпусток на 13 днів більше ніж передбачено законодавством. За період з 18.01.2012 року по 17.01.2013 року позивач відпрацював 190 днів, тому додаткова відпустка за важкі умови праці позивача становить 7 днів (14/(365-10)х190), а тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці позивача становить 13 днів (24/(365-10)х190), таким чином позивач мав право на 21 день додаткової відпустки, а надано було 25 днів додаткових відпусток на 4 дні більше ніж передбачено законодавством. За період з 18.01.2013 року по 25.03.2013 року позивач відпрацював 35 днів, тому позивач мав право на 3 дні основної відпустки (28/365-10х35), додаткова відпустка за важкі умови праці позивача становить 1 день (14/(365-10)х35), а тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці позивача становить 2 дні (24/(365-10)х35), таким чином позивач мав право на 3 дні основної відпустки та 3 дні додаткової відпустки, однак враховуючи надання позивачу за минулі періоди відпусток у значно більших обсягах, ніж передбачено законодавством, відповідач вважає, що позивач не має право на компенсацію невикористаних днів відпусток за період з 18.01.2013 року по 25.03.2013 року. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд визнає встановленими, згідно із наданими і дослідженими у судовому засіданні доказами, наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працював у відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» з 22.08.2005 року по 25.03.2013 року гірником очисного вибою, звільнений 25.03.2013 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України і ці обставини визнані сторонами по справі /а.с. 3, 27 - 29/.

Згідно п. 7.7 колективного договору відповідач надає додаткові дні відпустки за особливий характер праці та роботу у шкідливих та важких умовах праці відповідно списку (додаток № 5) /а.с. 5 - 16/.

Відповідно додатку № 5 гірникам очисного вибою надається 28 днів основної відпустки, та додаткові відпустки: 14 днів за працю у шкідливих та важких умовах праці і 24 дні за працю в особливих умовах /а.с. 19/.

Згідно довідки № 154/к від 20.05.2013 року позивач ОСОБА_1 за спірні періоди отримав відпустки: 1) з 22.08.2006 року по 21.08.2007 року 28 днів основної відпустки, 34 дні додаткової відпустки; 2) з 18.01.2012 року по 17.01.2013 року 28 днів основної відпустки та 25 днів додаткової відпустки /а.с. 30/.

Відповідно довідки про спуски в шахту позивач ОСОБА_1 відпрацював з 22.08.2006 року по 21.08.2007 року 189 днів, з 18.01.2012 року по 17.01.2013 року 190 днів, з 18.01.2013 року по 25.03.2013 року 35 днів /а.с. 31/.

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Статтею 76 КЗпП України встановлено щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Відповідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відпустку» працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи.

Згідно статті 7 цього Закону щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно статті 8 цього Закону щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно п. 7.7 колективного договору та додатку № 5 до нього відповідач надає додаткові дні відпустки за особливий характер праці та роботу у шкідливих та важких умовах праці відповідно списку гірникам очисного вибою надається 28 днів основної відпустки, та додаткові відпустки: 14 днів за працю у шкідливих та важких умовах праці і 24 дні за працю в особливих умовах.

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 у шкідливих та важких умовах праці і в особливих умовах відпрацював: за період з 22.08.2006 року по 21.08.2007 року - 189 днів, тому додаткова відпустка за важкі умови праці позивача становить 7 днів (14/(365-10)х189), а тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці позивача становить 13 днів (24/(365-10)х189), таким чином позивач мав право на 21 день додаткової відпустки, а надано було 34 дні додаткових відпусток на 13 днів більше ніж передбачено колективним договором. За період з 18.01.2012 року по 17.01.2013 року позивач відпрацював 190 днів, тому додаткова відпустка за важкі умови праці позивача становить 7 днів (14/(365-10)х190), а тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці позивача становить 13 днів (24/(365-10)х190), таким чином позивач мав право на 21 день додаткової відпустки, а надано було 25 днів додаткових відпусток на 4 дні більше ніж передбачено колективним договором. Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги у цій частині не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

За період з 18.01.2013 року по 25.03.2013 року позивач відпрацював 35 днів, тому позивач мав право на 3 дні основної відпустки (28/365-10х35), додаткова відпустка за важкі умови праці позивача становить 1 день (14/(365-10)х35), а тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці позивача становить 2 дні (24/(365-10)х35), таким чином позивач мав право на 3 дні основної відпустки та 3 дні додаткової відпустки. Посилання відповідача, що позивач за попередні періоди отримав більші відпустки, ніж передбачене законодавством суд не приймає до уваги, оскільки відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору у відповідності ст. 74 КЗпП України та згідно ст. 79 цього кодексу щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Відповідно ст. 89 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо нарахування компенсації за невикористані відпустки за період з 18.01.2013 року по 25.03.2013 року підлягають частковому задоволенню, і відповідача необхідно зобов'язати нарахувати та сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 6 днів відпустки.

Згідно статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач не довів в судовому засіданні і судом під час розгляду справи по суті не встановлено доказів отримання позивачем від дій відповідача моральних страждань, у зв'язку з чим вимоги позивача суд вважає безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, судовий збір у сумі 243 гривні 60 копійок підлягає стягненню на користь держави з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 74 - 76, 89, 2371 КЗпП України, ст. 6 - 8 Закону України «Про відпустку», ст. 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 88, 130, 209, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов'язання нарахування компенсації за невикористані відпустки задовольнити частково.

Зобов'язати державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористані 6 днів відпустки за період з 18.01.2013 року по 25.03.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О. Коваленко