Рішення № 40551683, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17746/14 16.09.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини району

Про стягнення 1 866,23 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Калінчук В.В, - по дов. № 056/24-93 від 14.01.2014

від відповідача Козяр Н.В. - по дов. № 164 від 08.09.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 1 866,23 грн., з яких: 681,62 грн. основного боргу за комунальні послуги, що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань згідно договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та електропостачання № 4663к від 24.09.2008; 1 184,61 грн. неустойки за прострочення повернення приміщення з оренди, у зв'язку з неналежним виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди житлового приміщення № 4663 від 24.09.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17746/14 та розгляд справи призначено на 09.09.2014.

Позивачем в судовому засіданні 09.09.2014 подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача лише суму неустойки в розмірі 1 184,61 грн.

В судовому засіданні 09.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.09.2014.

Позивач в судовому засіданні 16.09.2014 позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 16.09.2014 відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки вважає, що до договору найму житла, що є об'єктом комунальної власності не застосовуються положення Цивільного кодексу України. Найм житла регулюється Житловим кодексом Української РСР, згідно зі ст. 132-2 якого порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового приживання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 п. 5 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового приживання, який затверджено постановою Кабінету міністрів України № 422 від 31.03.2004 після закінчення встановленого строку тимчасового проживання громадяни зобов'язані звільнити надане житлове приміщення. Даною нормою не встановлено строку звільнення приміщення та не передбачено сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення. Отже, вважає, що у відповідача в день розірвання договору не виникло зобов'язання негайно передати житло та сплачувати неустойку.

В судовому засіданні 16.09.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.2001 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» будинок № 34 по вул. Оболонській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та використовується як будинок маневреного фонду.

24.09.2008 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та Дніпровською квартирно-експлуатаційною частиною району (орендар) було укладено договір житлового приміщення № 4663 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар на визначений у п. 5.1. строк приймає в орендне користування квартиру № 59 у буд. № 34 на вул. Оболонській з характеристикою, викладеною у п. 1.2., оплатою визначеною у розділі 2.

Згідно з п. 1.2. договору житлова площа - 29,2 кв. м., загальна площа 38 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач після припинення дії договору користувався квартирою, а тому має сплатити неустойку за час користування у період з 01.12.2013 по 25.12.2013 на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі 1 184,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем об'єкта оренди підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення від 24.09.2008.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що договір діє з 15.09.2008 до 28.02.2009.

Додатковими угодами № 2 від 16.03.2009, № 3 від 05.08.2009, № 4 від 08.04.2010, № 5 від 10.09.2010, № 6 від 18.02.2011, № 8 від 19.03.2012, № 9 від 25.09.2012, № 10 від 20.03.2013, № 11 від 19.11.2013 договір продовжено по 30.11.2013.

Додатковою угодою № 7 від 12.07.2011 внесено зміни до п. 1.2. договору виклавши їх у редакції: «Жиле приміщення, що надається в оренду квартира № 64 у будинку № 34 на вул. Оболонській. Житлова площа складає 29,2 кв. м. Загальна площа орендованих приміщень складає 43,38 кв. м.».

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з листом за № 056/24-7981 від 02.12.2013, в якому повідомив відповідача про припинення з 01.12.2012 дії договору на оренду житлового приміщення, в зв'язку з чим вимагав негайно звільнити орендоване приміщення здавши його згідно акту прийому-передачі позивачу.

В зв'язку з наведеним судом встановлено, що строк дії договору оренди житлового приміщення № 4663 від 24.09.2008 припинився 01.12.2012.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.2.5. договору орендар зобов'язаний після закінчення строку дії договору або в разі його розірвання звільнити приміщення та повернути орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється печатками.

25.12.2013 сторонами складений акт прийому-передачі житлового приміщення, яким сторони засвідчили факт, що орендар передав, а орендодавець прийняв житлове приміщення: кв. № 64 у буд. № 34 по вул. Оболонській, загальною площею 43,38 кв. м.

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Матеріали справи свідчать, що після припинення дії договору відповідач не повернув своечасно з оренди житлове приміщення.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного в п. 3.2.5. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний день прострочення звільнення приміщення та вжити заходів.

Пункт 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Умовами договору не встановлено строк протягом якого орендоване приміщення має бути повернено в разі припинення строку дії договору.

У своєму листі за № 056/24-7981 від 02.12.2013, в якому позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди, позивачем також не було встановлено строк для звільнення житлового приміщення (зазначено негайно).

Суд приймає до уваги те, що приміщення були орендовані для тимчасового проживання військовослужбовця з його сім'єю, а отже звільнення приміщення (квартири) потребувало певного часу.

Оскільки строк виконання зобов'язання щодо повернення приміщення не встановлено, а отже кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи відповідна вимога № 056/24-7981 від 02.12.2013 була надіслана позивачем 02.12.2014 та отримана відповідачем 04.12.2013, що підтверджується фіскальним чеком № 2191, списком відправлень від 02.12.2013 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на те, що вимога про звільнення приміщення отримана відповідачем 04.12.2013 останній мав звільнити та повернути приміщення до 12.12.2013.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди № 7 від 12.07.2011 плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар на місяць складає 737,46 грн.

Позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки за час прострочення повернення приміщення за період з 01.12.2013 по 25.12.2013, з якими суд не погоджується, оскільки прострочення повернення приміщення має обчислюватись з 12.12.2013.

За наступними розрахунками суду неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення повернення з 12.12.2013 до 25.12.2013 становить: 737,46 грн. : 31 день в грудні х 13 днів х 2 (подвійний розмір) = 618,51 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 618,51 грн.

В частині ж розміру неустойки в сумі 566,10 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок позивачем здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Заперечення відповідача викладені у відзиві не приймаються судом до уваги з огляду на те, що договір оренди у даній справі укладений між юридичними особами, тоді як Житловий кодекс Української РСР регулює житлові відносини з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини району (м. Київ, вул. Електриків, 33, код ЄДРПОУ 24974700) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 51 коп. неустойки, 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.09.2014.

Суддя В.В.Сівакова