Рішення № 40551391, 16.09.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3842/14-ц Провадження № 22-ц/773/1294/14 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Категорія: 44 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л. І.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

при секретарі - Лимар Р.С.,

з участю:

представника позивача -Мандзюка Б. Ю., Семенюка О. М.,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

11 березня 2014 року публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що приміщення по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі позивача як гуртожиток. Підставою для надання гуртожитку на проживання є договір оренди. У кімнаті АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку з 17 березня 2010 року зареєстрований відповідач ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з позивачем до 17 травня 2013 року. У 2012 році договір оренди з ОСОБА_5 не був продовжений, проте всупереч цьому ОСОБА_5 надав безпідставно дозвіл на реєстрацію відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які і наданий час проживають в кімнаті АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку.

Позивач вважав, що відповідачі не мають права користування спірним жилим приміщенням, а тому просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселити відповідачів з кімнати АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено виселити ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 Волинської області. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт посилається на те, що його довіритель ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 правомірно користувались жилим приміщенням в гуртожитку, були в ньому зареєстровані та проводили оплату комунальних послуг.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представники позивача Мандзюк Б. Ю., Семенюк О. М. апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились хоч були повідомлені про час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Згідно статті 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строком трудовим договором, які припинили роботу, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Судом першої інстанції встановлено, що приміщення АДРЕСА_1 є гуртожитком, перебуває на балансі Мостобудівельного загону № 60 - відокремленого підрозділу публічного акціонерного товариства "Мостобуд". Підставою для вселення у вказане приміщення гуртожитку є договір оренди, який укладається між працівником та відокремленим структурним підрозділом Мостозагін № 60 ПАТ «Мостобуд».

Встановлено, що відповідач ОСОБА_5 з 01 квітня 2008 року прийнятий на посаду виконроба Мостобудівельного загону № 60 ПАТ «Мостобуд», з 03 липня 2008 року призначений на посаду заступника начальника Мостозагону (а.с. 7-9).

ОСОБА_5 вселився у кімнату АДРЕСА_1 на підставі договору оренди житлового приміщення від 01 січня 2010 року строком на один рік по 31 грудня 2010 року (а.с. 86-88). 01 січня 2011 року з ним був переукладений договір оренди житлового приміщення ще на один рік по 31 грудня 2011 року (а.с. 12).

Суду наданий договір оренди житлового приміщення від 01.01.2012 року, відповідно до якого позивач передав в найм відповідачу ОСОБА_5 кімнату АДРЕСА_1 строком на один рік (по 31.12.2012 року), однак в даному договорі відсутній підпис уповноваженої особи наймодавця (а.с. 13).

Встановлено, що 17 травня 2013 року ОСОБА_5 звільнився з роботи за власним бажанням (а.с. 10).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_5 незаконно продовжував проживати у спірному приміщенні гуртожитку, а відтак підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є законним і обгрунтованим.

Постановляючи рішення про виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що останні без правових підстав проживають в гуртожитку, а тому підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Однак повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 04 липня 2005 року працює електрогазозварником в Мостозагоні № 60 по даний час (а.с. 71).

Як пояснив відповідач ОСОБА_3, він у 2011 році звернувся до бувшого керівника підприємства із заявою про надання житла в гуртожитку по АДРЕСА_1 і вирішення цього питання було доручено заступнику начальника Мостозагону № 60 ОСОБА_5 З 01 лютого 2012 року він був зареєстрований у наданій йому для проживання кімнаті АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку (а.с. 73зв). 11 квітня 2012 року в цю кімнату вселилася і була зареєстрована його дружина відповідач ОСОБА_4 (а.с.74зв).

Із наданих апеляційному суду розрахункових листів вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_3 з квітня по жовтень 2013 року відраховувались кошти на оплату за проживання в гуртожитку. Як пояснив відповідач відрахування квартплати припинено за розпорядженням нового керівника підприємства, що не заперечувалось представниками позивача.

Як вбачається з заяв про реєстрацію місця проживання підставою для реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_3 є договір від 01.01.2010 року та згода ОСОБА_5; підставою для реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_4 є договір від 01.01.2012 року та згода ОСОБА_5 (а.с. 82, 83).

З пояснюючої записки коменданта гуртожитку позивача вбачається, що реєстрацію в кімнаті АДРЕСА_1 Волинської області відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 вона провела за вказівкою ОСОБА_5 (а.с. 14).

Відповідно до посадової інструкції заступника начальника з кадрових питань та побуту до посадових обов'язків ОСОБА_5 належало участь у розподілі та обміні житлової площі, в межах своєї компетенції візувати документи (а.с. 11).

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_5 при наданні згоди для реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній кімнаті в гуртожитку діяв в межах своєї компетенції як посадова особа позивача. Отже, має місце надання житла відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за згодою адміністрації, відповідачі зареєстровані у спірній кімнаті в гуртожитку, відповідач ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з позивачем з 04.07.2005 року, його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_7 є членами його сім'ї та постійно з ним проживають в гуртожитку, іншого приміщення для проживання сім'я не має, а відтак відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на законних підставах проживають в гуртожитку, а тому відсутні підстави для їх виселення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній кімнаті в гуртожитку у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.09.2013 року (а.с. 72) та який постійно проживає з батьками в гуртожитку. Виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з гуртожитку, порушуватиме права їхнього малолітнього сина, оскільки відповідачі не володіють іншим приміщенням для проживання. Судом першої інстанції не було залучено до участі у справі орган опіки та піклування, а відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника відповідача слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 викликався в судове засідання апеляційного суду через оголошення в газеті, з нього підлягає стягнення 96 грн. за опублікування судового оголошення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2014 року в частині задоволення позову про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з кімнати АДРЕСА_1 будинку № 30 по вулиці Ківерцівській в місті Луцьку без надання іншого жилого приміщення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Мостобуд" 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 96 (дев'яносто шість) гривень за опублікування судового оголошення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: