Постанова № 40551312, 17.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Київ 810/4350/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., суддів Спиридонової В.О., Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача-1 - Коротушака А.І.,

від відповідача -2 - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної прикордонної служби України, майора Державної прикордонної служби України Старшого прикордонного наряду пропускного пункту «Новоолексіївка» Семчука Павла Миколайовича

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі-позивач) з позовом до Державної прикордонної служби України (далі-відповідач-1), майора Державної прикордонної служби України старшого прикордонного наряду пропускного пункту «Новоолексіївка» Семчука П.М. (далі- відповідач-2) про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання незаконними дій Державної прикордонної служби України, що перешкоджають позивачу в переміщенні по території України, в тому числі по тимчасово окупованій території, скасування рішення майора Державної прикордонної служби України старшого прикордонного наряду пропускного пункту «Новоолексіївка» Семчука П.М. від 04.07.2014 про відмову виїзду до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 04.07.2014 йому незаконно відмовлено у виїзді до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим. На думку позивача, сухопутна територія Автономної Республіки Крим і м. Севастополь є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України. Таким чином, позивач вважає, що має право вільно в'їжджати на територію Автономної Республіки Крим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

У судове засідання з'явився представник Адміністрації Державної прикордонної служби України, який надав письмові заперечення на адміністративний позов та просив суд здійснити заміну відповідача-1 на належного відповідача, а саме - Бердянський прикордонний загін.

Оскільки відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміна відповідача може бути здійснена судом виключно за згодою позивача, суд поставив на обговорення дане питання. Проте, представник позивача такої згоди не надав та наполягав на залишенні відповідачів у тому складі, який визначений у позовній заяві.

У свою чергу, представник Адміністрації Державної прикордонної служби України відмовився надавити будь-які пояснення стосовно предмету і підстав позову, оскільки, як пояснив представник, він є представником саме Адміністрації Державної прикордонної служби України, а не представником Державної прикордонної служби України. На запитання суду відносно того, що довіреність, яка видана представнику підписана головою Державної прикордонної служби України, отже, уповноважує його представляти даний суб'єкт владних повноважень, представник зазначив, що Державна прикордонна служба України не є юридичною особою, а довіреність хоча і підписана головою Державної прикордонної служби України, проте, видана на представництво інтересів саме Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідач - майор Державної прикордонної служби України старшого прикордонного наряду пропускного пункту «Новоолексіївка» Семчук П.М. у судове засідання не з'явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідач-2 повідомлений судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113318449308.

Від відповідача-2 до суду заперечення на позовну заяву, клопотань або заяв не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач 04.07.2014 прямував потягом до Автономної Республіки Крим.

У пункті пропуску «Новоолексіївка» майором старшого прикордонного наряду пропускного пункту Державної прикордонної служби України «Новоолексіївка» Семчуком П.М. прийнято рішення від 04.07.2014 про відмову виїзду до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим громадянину України, який досяг 16-річного віку, відповідно до якого позивачу відмовлено у виїзді до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

Як вбачається із зазначеного рішення, підставою для його прийняття була наявність у базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду з України на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Вважаючи, що прийнятим рішенням порушено права і свободи позивача, останній звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 6 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон України від 03.04.2003 № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з статтею 2 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Суд звертає увагу, що правовий режим тимчасово окупованої тариторії визначений у Законі України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Так, стаття 4 даного Закону встановлює, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Вказаним Законом також були внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення, а саме, в частині порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї та порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

При цьому, у Перехідних положеннях Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що передбачений цим Законом правовий режим діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Тобто, законодавством України визначено, що перетинання меж тимчасово окупованої території України проходить в особливому режимі, який передбачає проходження прикордонного контролю та пропуску до тимчасово окупованої території, тому спірне рішення прийнято правомірно.

Як встановлено судом, рішення від 04.07.2014 прийнято на підставі статті 6 Закону України від 21.01.1994 № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені у статті 6 Закону України від 21.01.1994 № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань;

6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі;

9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

У зв'язку із тим, що позивачу було відмовлено у виїзді на тимчасово окуповану територію з урахуванням того, що в базі даних Державної прикордонної служби України наявне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, судом було витребувано дане рішення від Бориспільського міськрайонного суду.

Із наданої суду копії ухвали Бориспільского міськрайонного суду від 19.06.2012 у справі № 6/1005/46/2012 вбачається, що ОСОБА_3 втановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту, який є керівником ВАТ "ПМК-13" до виконання ним зведеного виконавчого провадження № 25798404 про стягнення з ВАТ "ПМК-13" боргів на загальну суму 482610,70 грн.

Таким чином, судовим рішенням, позивачу тимчасово обмежено у виїзді з огляду на те, що позивач є керівником підприємства, у якого наявний борг, у тому числі й перед Державним бюджетом України на суму 482610,70 грн. і дане рішення було внесено до бази даних Державної прикордонної служби України, яка також використовується і при перетині меж з окупованою територією Автономної Республіки Крим. Будь-яких даних відносно того, що позивач звертався до суду щодо оскарження ухвали від 19.06.2012, або звертався до відповідача-1 або до суду щодо вилучення даного рішення з бази даних Державної прикордонної служби України до 04.07.2012 суду позивачем надано не було.

Отже, з огляду на викладені обставини, рішення від 04.07.2014 про відмову виїзду до тимчасово окупованої території АР Крим громадянину України, який досяг 16-річного віку, було прийнято майором Державної прикордонної служби України старшого прикордонного наряду пропускного пункту «Новоолексіївка» Семчуком П.М. правомірно.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій Державної прикордонної служби України, що перешкоджають позивачу в переміщенні по території України, в тому числі тимчасово-окупованої її території, судом взагалі не встановлено будь-яких порушень з боку Державної прикордонної служби України, які б свідчали про незаконне перешкоджання переміщенню позивача по території України. Відносно тимчасово-окупованої території, слід зазначити, що, по-перше рішення про відмову у виїзді до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим приймалось не Державною прикордонною службою України, а по-друге, це рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України відповідною посадовою особою, яка наділена такими повноваженнями.

Крім того, при вирішенні даної справи суд також враховує такі обставини.

Як встановлено судом, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.09.2014 ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2012 скасовано та передано справу № 6/1005/46/2012 на новий розгляд.

При цьому, як вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації, який надійшов до Бориспільського міськрайонного суду Київської області та копія якого надану суду, станом на 19.08.2014 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено з бази даних Державної прикордонної служби України "Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України", з огляду на те, що до Головного центру обробки спеціальної інформації надійшла ухвала апеляційного суду Київської області від 18.08.2014, якою скасовано ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2012.

Отже, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а на час розгляду справи будь-яких порушень прав позивача Державною прикордонною службою України, а також майором Державної прикордонної служби України Старшим прикордонного наряду пропускного пункту «Новоолексіївка» Семчуком П.М. судом не встановлено, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Панова Г. В.

Судді: Спиридонова В.О.

Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 вересня 2014 р.