Рішення № 40542932, 18.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

н.п.2/522/3505/14

Справа № 522/29781/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Домусчі Л.В.,

при секретарі -Герасименко Ю.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсними договору про врегулювання заборгованості, договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в листопаді 2013р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсними договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором №014/833/74/86244 від 27.11.2007р.укладеного 28.11.2011р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з посиланням на норми ст..ст.13,14, 15,16, 319, 328, ч.1 ст. 203, ч.1 і 3 ст.215 , 216, 553, 554, 556 ЦК України

В обґрунтування позву позивач зазначив, що він уклав договір поруки з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» в забезпечення умов кредитного договору №014/833/74/86244 від 27.11.2007р.укладеного 28.11.2011р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 Проте між банком та ОСОБА_2 було укладено догові іпотеки, яким було передано 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була оцінена в суму 1 118 777 грн. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 09.06.2010р. було стягнуто з нього та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 333 338,89 грн. та судові витрати. 28.01.2011р. між банком та ОСОБА_2 укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором, згідно якого заборгованість встановлена 1 131 787,56 грн. і де сторони п.2.3. сторони дійшли згоди що ціна продажу об'єкту нерухомості не може бути менше ніж 787 610 грн. Також в той же день 28.01.2011р. було укладено договір купівлі-продажу зазначеної в договорі іпотеки квартири за ціною 100 000 грн. Проте це протирічить п.4.6. договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором що ціна продажу не може бути нижче ніж передбачена в п.2.3.. Таким чином позивач вважає що укладання цих договорів без його повідомлення і участі є порушенням його прав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених в позові підстав та просив його задовольнити. При цьому також пояснив що позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору та договором поруки, та був спокійним так як в забезпечення кредитного договору був також укладений договір іпотеки з зазначеною сумую оцінки і у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань ОСОБА_2, у якої не має іншого майна окрім квартири за договором іпотеки та яка була продана, банк пред'явив вимогу до нього щодо повергнення заборгованості на підставі рішення суду. Таким чином, ОСОБА_2 уклавши вказані договори, тягар погашення заборгованості ліг на нього, і він вже не зможе використати своє право згідно ч.2 ст.556 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надавши суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнала та просила розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_9, діюча по довіреності від 13.06.2014р. , в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позову та підтримавши свої письмові заперечення від 26.08.2014р.При цьому зазначила, що договір купівлі-продажу вчинений відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився. Проте надали заперечення на позов від 27.02.2014р.(а.с.57-63) , згідно якого просять відмовити у задоволені позову зазначивши, що іпотечний договір не стосується договору поруки, це є два самостійних виду забезпечення кредитного договору, і реалізувавши іпотечне майно-тобто квартиру було погашено суму у розмірі 521 027.17 грн. на тіло кредиту та 266 582,83 грн. на відсотки по кредиту, тобто стан поручителя жодним чином не було погіршено.

Суд, заслухавши пояснення та думки представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши додані до справи докази та приписи чинного законодавства приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається , що на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 09.06.2010р. (справа №2-4392/10) позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом №014/833/74/86244 від 27.11.2007р. задоволено та стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» 1 333 338 грн.80 коп. та судові витрати у розмірі 1700 грн. та 120 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили.

З цього рішення вбачається, що ОСОБА_1 в забезпечення зобов'язань кредитного договору №014/833/74/86244 від 27.11.2007р. з цим банком укладено договір поруки №014/83361/74/86244 27.11.2007р. Заборгованість у сумі 1 333 338 грн.80 коп. виникла у відповідачів станом на 24.01.2010р.

Згідно письмових заперечень ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (а.с.5761) умовами кредитного договору п.3.5. передбачено забезпечення позичальника зобов'язань є: іпотечний договір, договір поруки.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

27.11.2007р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який нотаріально посвідчений (а.с.64-69), в забезпечення умов кредитного договору №014/833/74/86244 від 27.11.2007р., предметом якого є квартира ОСОБА_2- кв. АДРЕСА_1. Згідно п.1.4. договору вартість предмету іпотеки на момент його укладання оцінена 1 118 777 грн., при цьому не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця. Сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченим цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від розпорядження предметом іпотеки.

Пунктом 3.4.4. передбачено право з письмової згоди іпотеко держателя предмет іпотеки з одночасним погашенням суми боргу.

Відповідно до укладеного 27.11.2007р. договору поруки № 014/83361/74/86244 в забезпечення зобов'язань кредитного договору №014/833/74/86244 від 27.11.2007р. ОСОБА_2, ОСОБА_1 бере на себе зобов'язанні відповідати перед банком по борговим зобов'язанням визначені в п.3.1. цього договору, які виникають з умов кредитного договору вказаного в п.1.2., а саме: повернути кредит в розмірі визначеному п.1.3. цього договору, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також відшкодовувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі. Пунктом 3.1. передбачено, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе своїх зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Згідно п.6.5. цього договору поручитель свідчить, що цей договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін і взятих на себе зобов'язаннях, досягли згоди з усіх його істотних умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. При цьому на договорі є особистий запис поручителя про те що він з ним ознайомлений та погоджений.(а.с.6 зворот).

Судом встановлено, що 28.11.2011р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 014/833/74/86244 від 27.11.2007р.(а.с.29-32), згідно якого вбачається, що сума заборгованості становить 1 131 787,56 грн., та об'єкт нерухомості згідно договору іпотеки від 27.11.2007р. є : 1-а кімнатна квартира АДРЕСА_1.

Згідно п.2.1. цього договору вказано, що сторони дійшли згоди про погашення боргових зобов'язань за кредитним договором № 014/833/74/86244 від 27.11.2007р. шляхом продажу позичальником об'єкту нерухомості відповідно до умов цього договору та сплати Банку коштів, отриманих від такого продажу об'єкту нерухомості (ціни продажу), в рахунок виконання боргових зобов'язань.

Продаж об'єкту здійснюється позичальником під контролем Банку протягом одного місяця з дня укладання цього договору.(п.2.2.).

Пунктом 2.3. передбачено, що сторони дійшли згоди, що ціна продажу об'єкту нерухомості за договором купівлі-продажу не може бути меншою ніж 787 610,00 грн.

П. 4.1 передбачено що сторони дійшли згоди, що обов'язок позичальника надати нотаріально посвідчену довіреність на ім'я представника не позбавляє позичальника права самостійно підписати Договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, а також виконувати інші дії, пов'язані з продажем об'єкту нерухомості.

П.4.6.. Ціна та спосіб продажу об'єкта нерухомості, форма договору купівлі-продажу підлягають погодженню з Банком. Ціна продажу нерухомості не може бути нижче, ніж передбачена в п.2.3. цього договору.

Пунктом 5.2. передбачено договірне списання з поточного рахунку позичальника та інших рахунків Банком грошових коштів в розмірі боргу з направленням цих коштів в рахунок погашення боргових зобов'язань.

У разі недостатності коштів, отриманих від продажу об'єкту нерухомості для погашення боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний здійснити погашення залишку заборгованості за кредитним договором на умовах, визначених в кредитному договорі. Залишок заборгованості також може бути врегульований шляхом підписання між сторонами відповідних договорів (додаткових договорів) про реституцію заборгованості на умовах, визначених внутрішніми нормативними документами банку. (п.5.5.).

Згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2011р. укладеного в приміщенні ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 квартиру за 100 000 грн.

ПАТ«Райфайзен Банк Аваль» заперечуючи проти задоволення позову наголосив, з чим також погоджується суд, що відповідно до іпотечного договору він реалізував своє право на його реалізацію шляхом надання згоди на укладення договору купівлі-продажу об'єкту іпотеки.

Також знайшло своє підтвердження факт перерахування на рахунок банка за цим договором в рахунок погашення заборгованості коштів у розмірі 787 610 грн. (а.с.60-61) в той же день, тобто 28.01.2011р, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 014/833/74/86244 від 27.11.2007р. ОСОБА_2 (станом на 19.02.2014р.). яка склалася з двох сум 521 027,17 грн та 266 582,83 грн.

Згідно постанови державного виконавця 1-го Малиновського ВДВС ОМУЮ від 21.07.2011р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості у сумі 1335158,89 грн. (ВП №27745557) . Постановою від 16.03.2012р. виконавчий лист був повернутий стягувану у зв'язку з неможливістю встановлення місця проживання боржника (ст..47 ч.5 закону Про виконавче провадження»).

Згідно постанови державного виконавця 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ від 18.02.2013р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ«Райфайзен Банк Аваль» заборгованості у сумі 1335158,89 грн. (ВП №36643648) (а.с.82). Постановою від 25.02.2013р. накладено арешт на майно ОСОБА_1, (а.с.83), та на автомобіль ВАЗ 21213 (а.с.84).

Згідно заяви ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про повернення виконавчого документу від 27.06.2014р. №114-3-0-00/6-2866 начальнику 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ, вбачається що вимога за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 з ОСОБА_1 виконана боржником у повному обсязі.

Постановою державного виконавця 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ,від 24.07.2014р. Борзякова В.І. виконавче провадження за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 з ОСОБА_1 закінчено, знято арешт всього майна належного йому та з ТЗ ВАЗ 21213 д/н НОМЕР_1, Мітсубісі д/н НОМЕР_2,знято розшук ТЗ.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п.19. Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року N 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається також, що Законодавство України не передбачає обов'язку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника.

З конструкції ст. 554 ЦК випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Окрім того суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Тому суд вважає доводи позивача щодо того, що він підписуючи договір поруки був спокійний так як знав що ОСОБА_2 надала Банку в іпотеку свою квартиру, не заслуговують на увагу.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК, сторони є вільними в укладенні договору та самостійно визначають розмір плати і порядок розрахунків

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2012 р. у справі N 6-133цс12).

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Отже, за законом у цьому випадку немає обов'язкової процесуальної співучасті.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 ЦК України); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, банк має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, які відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (постанова від 19 грудня 2011 р. N 6-84цс11).

Таким чином суд приходить до висновку що це є два самостійних різновиду забезпечення кредитного договору, тобто реалізація умов іпотечного договору не стосується виконання умов договору поруки.

Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання вказаних договоруів недійсним.

Крім того суд приходить до висновку, що укладений між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором від 28.01.2013р. не суперечить умовам договору поруки укладеного між позивачем та банком .

На підставі вищевикладеного суд вважає що укладання між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором від 28.01.2013р. не порушило права та інтереси позивача.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як вказаний договір вчинено відповідно до норм законодавства та позивач не є стороною договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11,15, 38, 44, 57, 60, 61,88,169, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 651, 652, 192, 203, 215, 533,541, 546, 553-559, 627, 1054 ЦК України, ст.ст.11, 37 Закону України «Про іпотеку», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсними договору про врегулювання заборгованості, договору купівлі-продажу квартири- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України .

СУДДЯ: Л.В. Домусчі

18.09.2014