Постанова № 40539587, 18.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 924/416/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: представник Пронюк В.Я.;

третя особа: представник не з'явився;

відповідача: представник Бородовська Г.І.; Гурц Н.В.; директор Білик М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.05.14р. у справі № 924/416/14 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача , Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"

до відповідача Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик"

про стягнення 538 899,46 грн., в тому числі 488 915,59 грн. - основний борг, 43 448,52 грн. - 3 % річних, 6 535,34 грн. - інфляційні втрати

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №924/416/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Павлюк І. Ю.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Павлюк І.Ю. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 924/416/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/416/14 від 26.05.14р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 488915,59 грн. (чотириста вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 59 коп.) основного боргу, 43 100,92 грн. (сорок три тисячі сто гривень 92 коп.) 3 % річних, 1 525,14 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять гривень 14 коп.) інфляційних втрат, 10670,83 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят гривень 83 коп.) витрат по оплаті судового збору.

У стягненні 347,60 грн. 3 % річних, 5010,20 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основного боргу, інфляційних втрат - лише у сумі 1525,14 грн. за період з червня 2012 року по лютий 2014 року (у стягненні інфляційних втрат в сумі 5010,20 грн. відмовлено, оскільки період їх нарахування складає менше одного місяця) та 3% річних - лише у сумі 43100,92 грн.( позивачем безпідставно нараховано 3% річних в розмірі 347,60 грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.05.14р. у справі 924/416/14 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що воно постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Також, на думку скаржника, обставини, які мають значення для справи і які місцевий господарський суд визнав встановленими, не були доведенні під час судового засідання. Тому, висновки викладені у рішенні місцевого господарського не відповідають обставинам справи. Разом з тим, на думку апелянта, має місце подвійний пакет первинних бухгалтерських документів на поставку та оплату природного газу, який наявний у відповідача (переданого від ПАТ "Хмельницькгаз" в момент здійснення поставки) та наявний у позивача (внаслідок "незаконно" укладеного договору переводу боргу та уступку вимоги). Як наслідок позивачем додатково стягується сума грошових коштів на збільшену суму податку на додану вартість, що у свою чергу є неприпустимим в силу укладеного договору та додаткових угод про поставки природного газу за регульованим тарифом (ставка ПДВ - 0%).

Апелянт доводи апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав.

Позивач та третя особа не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення (а. с. 155, 164, 178). Натомість, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надійшла заява щодо розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

Оскільки явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз".

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26.05.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення.

Апеляційний господарський суд в силу статті 101 ГПК України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - Виконавець) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (далі - Замовник) був укладений договір №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець забезпечує безперервне постачання та розподіл природного газу, якісні показники якого відповідають державним стандартам та іншим нормативним документам та здійснює в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року постачання та розподіл природного газу замовнику в об'ємі 1973,5 тис. куб.м.

Пунктом 2.5 договору визначені об'єкти, на яких газ отримується замовником - котельні за вказаними у договорі адресами.

Згідно положень п. 4.8 договору прийом-передача газу спожитого замовником у відповідному місяці оформляється актом прийому-передачі газу між виконавцем і замовником.

Ціна газу визначена у п. 5.1 договору, відповідно до якого вартість природного газу складає 3382,00 грн. за 1000 м.куб. природного газу, крім того, ПДВ - 676,40 грн. Тариф на розподіл 1000 м.куб. газу розподільчими газовими мережами становить 289,90 грн., крім того, ПДВ - 57,98 грн. Тариф на розподіл 1000 м.куб. магістральними газопроводами становить 12,40 грн., крім того, ПДВ складає 2,48 грн. Тариф на постачання 1000 м.куб. природного газу за розподільчими газовими мережами становить 48,50 грн., крім того, ПДВ - 9,70 грн. 2 % цільова надбавка від вартості природного газу - 67,64 грн., крім того, ПДВ- 13,528 грн. Всього до оплати 3800,44 грн. за 1000 куб.м. поставленого та розподіленого природного газу, крім того, ПДВ - 760,088 грн.

Оплата вартості газу, послуг з розподілу, постачання та цільової надбавки здійснюється замовником грошовими коштами наступним чином: до 10 числа місяця поставки - 33 %, до 20 числа місяця поставки - 33 %, до 30-го (31-го) числа - 34 %. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється замовником до 5 числа місяця наступного за звітним (п. 6.1 договору).

Пунктом 11.1 договору визначено, що він набирає чинності з 01 жовтня 2011 року і діє в частині постачання та розподілу газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги - до їх повного здійснення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

20.10.2011р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011), якою змінені реквізити виконавця, а також додаткову угоду № 2, якою пункт 5.1 договору викладено в новій редакції, зокрема: "З 11 жовтня 2011 року вартість природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для суб'єктів господарської діяльності, які є платником податку на додану вартість складає 3382,00 грн. за 1000 м.куб. природного газу, крім того, ПДВ - 0,00 грн. Цільова надбавка від вартості природного газу 2 % - 67,64 грн., крім того, ПДВ- 0,00 грн. Тариф на розподіл 1000 м.куб. газу розподільчими газовими мережами становить 289,90 грн., крім того, ПДВ - 57,98 грн. Тариф на розподіл 1000 м.куб. магістральними газопроводами становить 12,40 грн., крім того, ПДВ складає 2,48 грн. Тариф на постачання 1000 м.куб. природного газу за розподільчими газовими мережами становить 48,50 грн., крім того, ПДВ - 9,70 грн. Всього до оплати 3800,44 грн. за 1000 куб.м. поставленого та розподіленого природного газу, крім того, ПДВ - 70,16 грн."

30.12.2011р. між вищевказаними сторонами укладено додаткову угоду № 3, згідно якої договір № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2012р. викладено у новій редакції. Так, п.4.3 визначено, що з 1 січня 2012 року загальна вартість за 1000 куб.м. поставленого та розподіленого природного газу складе з ПДВ 3992,70 грн. Пунктом 4.7 визначені строки оплати - щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33 %, до 20 числа місяця поставки - 33 %, до 30-го (31-го) числа - 34 %. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється замовником до 5 числа місяця наступного за звітним.

Додатковою угодою № 4 від 02.07.2012р. викладено п. 4.3 договору № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2012р. у новій редакції і погоджено з 1 липня 2012 року загальну вартість за 1000 куб.м. поставленого та розподіленого природного газу з ПДВ в розмірі 4708,536 грн.

09.08.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" укладено додаткову угоду № 5, якою сторони визначили вважати договір № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від жовтня 2011 року таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 1 вересня 2012 року. Зобов'язання сторін стосовно взаємних розрахунків за договором діють до повного виконання сторонами цих зобов'язань.

На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-квітня 2012 року ПАТ "Хмельницькгаз" Волочиська філія поставило Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик" природний газ в загальному обсязі 1432,51 куб. м. на загальну суму 5 654 315,59 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № 10 від 31.10.2011р., № 11 від 30.11.2011р., № 12 від 31.12.2011р., № 01 від 31.01.2012р., № 02 від 29.02.2012р., № 03 від 31.03.2012р., № 04 від 30.04.2012 р. та рахунками № 0007-1011/3 від 31.10.2011р., № 0007-1111/3 від 30.11.2011р., № 0007-1211/3 від 31.12.2011р., № 0007-0112/3 від 31.01.2012р., № 0007-0212/3 від 29.02.2012р., № 0007-0312/3 від 31.03.2012р., № 0007-0412/3 від 30.04.2012р.

Відповідач розрахувався з ПАТ "Хмельницькгаз" лише частково на суму 4 915 400,00 грн., що підтверджується оборотною відомістю ПАТ "Хмельницькгаз" по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик" за період з 01.10.2011р. по 15.10.2012р. Станом на 15.10.2012р. заборгованість за договором № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року складала 738915,59 грн., що підтверджується актом звірки від 15.10.2012р.

31.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - новий кредитор) було укладено договір №2838 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" за договором на постачання природного газу № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011р. у сумі 738 915,59 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

31.10.2012р. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" передало, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийняло документи, що підтверджують право вимоги, про що складено акт приймання-передачі документів.

05.11.2012р. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надіслало на адресу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" повідомлення № 2886/9 про укладення договору №2838 від 13.10.2012р. про відступлення права вимоги за договором №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011р.

19.12.2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслало Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик" вимогу № 26/2-472-12 про сплату заборгованості у розмірі 738915,59 грн. за використаний природний газ, яка виникла на підставі договору № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011року.

20.05.2013 року було частково погашено вищевказану заборгованість в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується сальдовими відомостями позивача.

В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань позивач нарахував останньому 6535,34 грн. інфляційних втрат за грудень 2011 року - лютий 2014 року, 43 448,52 грн. 3 % річних за період з 06.11.2011 року по 17.03.2014 року.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, відповідач подав в матеріали справи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №107 від 30.09.2011 року, №133 від 16.03.2012 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію Волочиському КП ТМ "Тепловик", рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради №706 від 14.10.2011 року та № 302 від 24.05.2012 року "Про затвердження тарифу на послуги за центральне опалення та гаряче водопостачання для бюджетних організацій, госпрозрахункових підприємств та інших споживачів", інформацію щодо заборгованості з різниці в тарифах бюджетних установ та щодо собівартості теплоенергії та структури діючого скоригованого тарифу по Волочиському КПТМ "Тепловик".

Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується із обґрунтуваннями заперечень на позов та доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі договору №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, укладеного між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик", публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-квітня 2012 року поставило, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1432,51 куб. м. на загальну суму 5 654 315,59 грн., що підтверджується:

актами прийому-передачі природного газу:

№ 10 від 31.10.2011р.;

№ 11 від 30.11.2011р.;

№ 12 від 31.12.2011р.;

№ 01 від 31.01.2012р.;

№ 02 від 29.02.2012р.;

№ 03 від 31.03.2012р.;

№ 04 від 30.04.2012 р.

та рахунками:

№ 0007-1011/3 від 31.10.2011р.;

№ 0007-1111/3 від 30.11.2011р.;

№ 0007-1211/3 від 31.12.2011р.;

№0007-0112/3 від 31.01.2012р.;

№0007-0212/3 від 29.02.2012р.;

№ 0007-0312/3 від 31.03.2012р.;

№0007-0412/3 від 30.04.2012р.

Пунктом 6.1 договору, а в подальшому пунктом 4.7 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 30.12.2012р. визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем грошовими коштами, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33 %, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30-го (31-го) числа - 34 %. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється Споживачем до 5 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в жовтні 2011 року - до 05 листопада 2011 року;

- за газ, отриманий в листопаді 2011 року - до 05 грудня 2011 року;

- за газ, отриманий в грудні 2011 року - до 05 січня 2012 року;

- за газ, отриманий в січні 2012 року - до 05 лютого 2012 року;

- за газ, отриманий в лютому 2012 року - до 05 березня 2012 року;

- за газ, отриманий в березні 2012 року - до 05 квітня 2012 року;

- за газ, отриманий в квітні 2012 року - до 05 травня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором. Станом на 15.10.2012 року заборгованість за договором №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року складала 738915,59 грн., що підтверджується актом звірки від 15.10.2012 року.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

31.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - новий кредитор) було укладено договір №2838 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" за договором на постачання природного газу № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011р. у сумі 738 915,59 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Представник відповідача Бородовська Г.І. зазначила, що договір про переуступку боргу побудований на фальшивих документах, про переуступку боргу представники відповідача дізнались в судовому засіданні місцевого господарського суду. Такий договір не повинен судом апеляційної інстанції братися до уваги.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що твердження представника відповідача Бородовської Г.І. щодо того, що договір №2838 від 13.10.2012р. про відступлення права вимоги за договором №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011р. є незаконним і не повинен братися судом до уваги у спірних правовідносинах є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Приписами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

31.10.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" передало, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийняло документи, що підтверджують право вимоги, про що складено акт приймання-передачі документів.

05.11.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" надіслало на адресу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" повідомлення № 2886/9 про укладення договору №2838 від 13.10.2012р. про відступлення права вимоги за договором №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011р.

19.12.2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслало Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик" вимогу № 26/2-472-12 про сплату заборгованості у розмірі 738 915,59 грн. за використаний природний газ, яка виникла на підставі договору № 2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року.

20.05.2013 року було частково погашено вищевказану заборгованість в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується сальдовими відомостями позивача.

Станом на 28.03.2014 року (день подачі позовної заяви) заборгованість за договором №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року, право вимоги по якому перейшло до позивача, складала 488915,59 грн.

Судом апеляційної інстанції детально з'ясовано обставини та структуру суми заборгованості за позовом, та встановлено, що зазначена сума обрахована за отриманий природний газ за регульованим тарифом (ставка ПДВ-0%).

У судовому засіданні представник Бородовська Г.І. підтвердила, що розмір заборгованості (основний борг за природний газ), який залишився несплаченим на момент укладення договору про уступку вимоги та перевід боргу, становив 488915,59 грн. Ця сума обліковується на підприємстві відповідача як за поставлений газ за регульованим тарифом.

Відтак за даними бухгалтерського обліку як позивача так і відповідача обліковується одна і та ж сума - 488915,59 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення 488915,59 грн. основного боргу, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 43448,52 грн. за період з 06.11.2011 року по 17.03.2014 року.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак, при проведенні розрахунку позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата.

Так, згідно п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).

Зважаючи на викладене, сума заборгованості зменшується у день її часткової сплати, і нарахування 3% річних на неї не проводиться.

При перерахунку 3 % річних судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 43100,92 грн. Тому позивачем безпідставно нараховано 3% річних в розмірі 347,60 грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6 535,34 грн. інфляційних втрат за грудень 2011 року - лютий 2014 року. Згідно поданого розрахунку позивач здійснив інфляційні нарахування в тому числі і на суми заборгованості за період, що становить менше одного місяця.

Колегією суддів враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Зважаючи на викладене, судом проведено перерахунок та встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 1525,14 грн. за період з червня 2012 року по лютий 2014 року. У стягненні інфляційних втрат в сумі 5010,20 грн. слід відмовити, оскільки період їх нарахування складає менше одного місяця.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в сумі 533 541,65 грн., в тому числі 488915,59 грн. - основний борг, 43 100,92 грн. - 3 % річних, 1525,14 грн. - інфляційні втрати.

Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення основного боргу та застосування до нього будь-яких санкцій за порушення строків оплати за природний газ, зважаючи на відсутність його вини у простроченні виконання зобов'язання із оплати газу, у зв'язку з особливістю регулювання відносин у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, яка передбачає надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, яка є обов'язковою в силу ст. 111-28 ГПК України, а також в постановах Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року у справі №8/348, від 19.11.2012 року у справі №5015/166/12, від 23.04.2014 року у справі №917/1924/13, від 09.04.2014 року у справі № 910/16351/13).

Також не приймаються до уваги доводи відповідача з приводу того, що в наданих позивачем документах (рахунках) в обґрунтування розміру позовних вимог об'єм поставки природного газу вказано з 20 % ставкою ПДВ, хоча для поставок природного імпортованого газу була встановлена нульова ставка, оскільки загальна вартість отриманого відповідачем газу, яка вказана у рахунках та заявлена до стягнення, відповідає цінам, визначеним умовами договору №2011-ТКЕ/БО-(03)-(0011) від 01.10.2011 року та додаткових угод до нього, а також співпадає із загальною вартістю газу, вказаною у рахунках, що були надані в матеріали справи самим відповідачем.

Як зазначила у своїх поясненнях представник відповідача Бородовська Г.І., надаючи відповідь на запитання одного із колегії суддів (щодо дати сплати 20% податку на додану вартість та на підставі якого документу), 20 відсотків податку на додану вартість було включено до собівартості теплової енергії, яка вироблялася відповідачем та відпускалася для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Однак це є інші правовідносини, які межами позовних вимог та апеляційною скаргою не охоплені, і поза межами зазначених процесуальних актів судом апеляційної інстанції розглядатися не можуть.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" від 04.06.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 травня 2014 року у справі №924/416/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/416/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.