Рішення № 40539581, 10.09.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2014 р.Справа № 921/822/14-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод", вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький цукровий завод", вул. П. Тичини, 3, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод", вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

про cтягнення заборгованості в сумі 400 000 грн.

За участю представників:

позивача: Барана В.Є.- представника, довіреність № б/н від 01.08.2014р.;

відповідача: Берегового В.П. - представника, довіреність №б/н від 03.03.2014р. ;

третьої особи: Пукала В.І. - представника, довіреність № б/н від 10.09.2014р..

В судовому засіданні представникам сторін та третьої особи роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод", м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький цукровий завод", м. Бучач, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення 400 000,00 грн. заборгованості за договором про переведення боргу №01/04/2014/4 від 01.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про переведення боргу №01/04/2014/4 від 01.04.2014 р., зокрема, в частині своєчасного повернення коштів в сумі 400 000 грн., які є боргом третьої особи - ТзОВ "Козівзький цукровий завод" перед позивачем за зобов'язаннями, що виникли у відповідності до договору поворотної фінансової допомоги №18/03/2014-ХЦЗ5-КЦЗ5 від 18.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15.08.2014 р. (з врахуванням ухвали суду від 18.08.2014 р.) порушено провадження у справі №921/822/14-г/8; розгляд справи призначено на 11:00 год. 27.08.2014 р.; в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод", смт. Козова, Тернопільська область та зобов'язано учасників судового процесу надати суду додаткові документи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 15.08.2014 року на 11:00 год. 27.08.2014 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:00 год. 08.09.2014 року, та, відповідно, у судовому засіданні 08.09.2014 р. оголошено перерву до 10:00 год. 10.09.2014р., з викладених у відповідних ухвалах суду та протоколі судового засідання підстав, про що належним чином повідомлено учасників судового процесу.

В судове засідання 10.09.2014 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав витребовувані судом документи. Крім того зазначив, що згідно укладеного 01.04.2014р. договору про переведення боргу між ТОВ "Козівзький цукровий завод" та ТОВ "Бучацький цукровий завод" у останнього виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 400 000 грн. у строк до 30.06.2014р., яке він не виконав. Наведене стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.

Відповідач у відзиві на позов за вих. №26/08/2014-1 від 26.08.2014 р. (отриманого та зареєстрованого канцелярією суду за вх. №15540), підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 10.09.2014 р., підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 400 000 грн. за договором про переведення боргу №01/04/2014/4 від 01.04.2014 р. Стверджує, що невиконання зобов'язань у визначений згаданим вище договором строк спричинено відсутністю коштів.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод" в письмових поясненнях від 10.09.2014 р. (отриманих та зареєстрованих канцелярією суду за вх. №16452 10.09.2014р.), підтриманих його повноважним представником в судовому засіданні 10.09.2014 р., підтвердив факт отримання фінансової допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" в розмірі 238 857 097,71 грн. та укладення 01.04.2014року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацький цукровий завод" договору №01/04/2014/4 про переведення боргу, у відповідності до п.1.1. якого ТОВ "Бучацький цукровий завод" прийняв на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості перед ТОВ "Хоросківський цукровий завод" в розмірі 400 000,00 грн. до 30.06.2014р. та надав суду документи в підтвердження вищевикладеного.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

18 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод", в особі директора Парія О.М., який діяв на підставі Статуту та Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Хоросківський цукровий завод" №14-03-2014 від 14.03.2014 р. (в матеріалах справи), як Позикодавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукроий завод", в особі директора Головка М. С., який діяв на підставі Статуту та протоколу загальних зборів ТзОВ "Козівзький цукровий завод" №13-03-2014 від 13.03.2014 р. (в матеріалах справи), як Позичальником, з другої сторони, був укладений договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 18/03//2014-ХЦЗ5-КЦ35 (далі - Договір), за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути її у визначений цим Договором строк. Фінансова допомога надається Позичальнику на безвідсотковій основі (п. п.1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що загальна сума позики становить 240 000 000,00 грн.

У разі, якщо фактичний розмір фінансової допомоги, наданої (перерахованої) Позичальнику за цим договором виявиться меншим, ніж це зазначено у п. 2.1.,сумою фінансової допомоги вважатиметься фактично надана сума коштів ( п. 2.2. Договору).

П. 3.3 Договору сторони погодили, що фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування необхідних сум коштів на розрахунковий рахунок Позичальника.

Відповідно до п. 4.1 договору Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у строк до 30.06.2014р.

Згідно п. 5.1 Договору, фінансова допомога має бути повернута Позикодавцеві шляхом переказу суми фінансової допомоги на його розрахунковий рахунок не пізніше граничного терміну, зазначеного у п. 4.1 цього Договору.

П. 6.1 Договору сторонами погодили, що останній набуває чинності з моменту перерахування суми фінансової допомоги Позичальнику і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

У відповідності до п. 9.2 Договору, жодна із сторінне має права передавати свої права за цим Договором третій особі без письмової згоди другої сторони.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та третьою особою у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого та в силу приписів ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми ( ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи ТОВ "Хоросківський цукровий завод" (позивач у справі) свої зобов'язання згідно Договору №18/03//2014-ХЦЗ5-КЦЗ5 від 18.03.2014р. щодо надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги третій особі виконало частково, згідно платіжного доручення від 18.03.2014р. на рахунок ТзОВ "Козівзький цукровий завод" перерахувало грошові кошти в сумі 238 857 092,71 грн. Факт отримання фінансової допомоги в розмірі 238 857 092,71 грн., згідно Договору №18/03//2014-ХЦЗ5-КЦЗ5 від 18.03.2014 р., не заперечено повноважним представником ТзОВ "Козівзький цукровий завод" в судовому засіданні, підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями б/н від 10.09.2014 р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду10.09.2014 р. за вх. №16452) та банківською випискою з банківського рахунку Позичальника за 26.03.2014 р. (в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, виконання Договору, шляхом перерахування Позикодавцем суми коштів та їх прийняття Позичальником згідно умов даного договору свідчить про схвалення такого правочину сторонами.

Згодом, 01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод", в особі директора Головка М.С., який діяв на підставі Статуту товариства та Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Козівзький цукровий завод" №27-03-2014 від 27.03.2014 р., як Первісним боржником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацький цукровий завод", в особі директора Горбулько Н.І., який діяв на підставі Статуту товариства та Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Бучацький цукровий завод" №26-03-2014 від 26.03.2014 р., як Новим боржником, з другої сторони, укладено договір про переведення боргу за №01/04/2014/4 (далі - Договір переведення), відповідно до умов якого Первісний боржник переводить борг (його частину) за Договором №18/03/2014 ХЦЗ3-КЦЗ5 від 18.03.2014 р., укладений між Первісним боржником та ТзОВ "Хоросківський цукровий завод" (надалі іменується-Кредитор), а Новий боржник (відповідач у справі) приймає на себе зобов'язання за названим у цьому пункті договором ( надалі - Основний договір) в розмірі 400 000 грн. та зобов'язується виконати їх в строк до 30 червня 2014 р. (п. 1.1. Договору переведення).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з пункту 1.2 Договору переведення, Позикодавець (позивач у справі) надав згоду на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором переведення. Така воля кредитора також підтверджується наявним в матеріалах справи листом за вих. №01/04/2014/1 від 01.04.2014р.

У пункті 6 Договору переведення сторони визначили, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу положень ст.521 ЦК України форма правочину щодо зміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до ст.513 ЦК України, тобто у тій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, що переводиться на нового боржника. Отже, виходячи з наведених приписів законодавства та умов Договору переведення боргу, суд дійшов висновку, що даний договір вчинено сторонами з додержанням усіх вимог, що необхідні для чинності правочину і настання правових наслідків згідно його умов.

Предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості, що виникла у результаті невиконання ТОВ "Бучацький цукровий завод" умов Договору переведення боргу від 01.04.2014р. в частині повернення ТзОВ "Хоросківський цукровий завод" в строк до 30.06.2014 р. коштів в розмірі 400 000 грн. отриманих як безвідсоткова позика ТОВ "Козівзький цукровий завод".

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначалося вище, згідно п.п.1.1 Договору переведення відповідач зобов'язався повернути позивачу кошти в сумі 400 000,00грн. в строк до 30.06.2014р., однак взяті на себе грошові зобов'язання своєчасно не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем умов договору №01/04/2014/4 про переведення боргу від 09.07.2013р., зокрема, в частині повернення грошових коштів в сумі 400 000 грн. та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом матеріали справи не містять. Натомість позивачем надано акт звірки розрахунків, скріплений печатками та підписами уповноважених осіб, згідно якого сума заборгованості ТОВ "Бучацький цукровий завод" перед ТОВ "Хоросківський цукровий завод" станом на 08.08.2014 року становить 400 000грн.

Відповідач у відзиві на позов, підтриманому його повноважним представником в судових засіданнях факт невиконання ТОВ "Бучацький цукровий завод" зобов'язань за договором №01/04/2014/4 від 01.04.2014 р. та наявності перед позивачем боргу в сумі 400 000 грн. визнає в повному обсязі.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За даних обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький цукровий завод" 400 000 грн. неповернутого в строк до 30.06.2014 року переведеного боргу підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та не спростовані відповідачем.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах: №908/2734/13 від 26.02.2014 р., №903/1185/13 від 10.06.2014 р. та №923/525/14 від 27.08.2014 р.)

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 78, 82-85, 115, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький цукровий завод" (вул. П. Тичини, 3, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 35869406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37753642) - 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. боргу та 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу, на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

Суддя І.М. Гирила