Ухвала суду № 40537996, 16.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13006/13-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 24 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2014 року та ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПАТ «Житомиргаз» звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за спожитий газ в сумі 5741 грн. 93 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідач є споживачем природного газу для опалення плити, котла та колонки, що знаходяться в АДРЕСА_1. Для проведення нарахування та оплати за спожитий природний газ відповідачу було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 та укладено з нею договір про надання послуг з газопостачання за №63359 від 23.09.2002 року, який не розірвано.

Відповідач не виконує вимоги вказаного договору належним чином, чим завдає значної матеріальної шкоди газовому господарству.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за спожитий газ в сумі 5623 грн. 91 коп. станом на 01.12.2010 року. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2014 року виправлено арифметичну помилку у рішенні і стягнуто заборгованість за спожитий газ в сумі 5704 грн. 46 коп. та судові витрати.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що 23.05.2010 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено два договори № 63326 та №6 3359 і відкрито два особові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. Суд не взяв до уваги той факт, що будинки знаходяться на відстані 80 метрів один від одного, а також те, що позивач уклав окремі договори про надання населенню послуг з газопостачання за кожний будинок. Кожний будинок має окремі прилади обліку, тому річний обсяг спожитого газу повинен визначатися за показами лічильників окремо по кожному будинку. Крім того, суд безпідставно не застосував положення ч.4 ст. 267 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Як передбачено ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що до 01.12.2010 року відповідач згідно укладених договорів № 63326 та № 63359 від 23.05.2002 року була споживачем послуг з газопостачання за адресою АДРЕСА_1, де знаходяться два належних їй житлові будинки з окремими лічильниками споживання природного газу, який надавався позивачем.

Відповідно до п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 (далі Правил), у разі розміщення за однією поштовою адресою кількох об'єктів, що належать споживачеві на праві власності або користування, загальний обсяг споживання природного газу для застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, визначається, як сума показників приладів обліку, встановлених на таких об'єктах.

Наявність заборгованості за спожитий природній газ за договором № 63359 підтверджується помісячним розрахунком, що наданий позивачем (а.с. 11, 48-51).

Суд першої інстанції правильно встановив, що 08.02.2011 року позивач звертався до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за спожитий газ за період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року. Судом було видано судовий наказ, який 25.03.2011 року цим же судом був скасований. Тому, звернувшись до суду із позовною заявою 15.08.2013 року товариством було пропущено строк позовної давності за період з 01.01.2008 року по 07.02.2008 року. Відповідно за вказаний період судом за цей період відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Посилання апелянта на ту обставину, що об'єкти, де встановлені прилади обліку споживання природного газу знаходяться в окремих будівлях та наявність двох договорів про надання послуг з газопостачання є безпідставними, оскільки згідно п.п 10 Правил загальний обсяг споживання природного газу визначається, як сума показників приладів обліку, встановлених на таких об'єктах. Крім того, розрахунок заборгованості проведено лише за договором № 63359.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2014 року та ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді