Рішення № 40537726, 15.09.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2014 р. Справа № 902/304/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М", м.Київ до Військової частини А0735, 10001, м.Житомир

про стягнення 139086,70 грн заборгованості за виконані роботи

За участю представників сторін:

позивача - Максименко Ю.Ф., керівник (довідка з ЄДР ПОУ №925, паспорт серії НОМЕР_1);

відповідача - не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Нешик О.С. перебувала справа №902/304/14 за позовом малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до військової частини А1185 про стягнення 139086,70 грн заборгованості за виконані роботи за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р., з яких: 105813,65 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції (інфляційних втрат) (у тому числі: 96633,47 грн. - сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції та 9180,18 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційні втрати), нарахованого за період з 01.07.2010 р. до 31.08.2013 р.), 9172,26 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період за період з 01.07.2010р. до 31.08.2013 р., 17691,21 грн. -сума пені, нарахованої за період з 01.04.2011 р. до 31.08.2013 р., 6409,58 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 р. до 31.03.2012р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, у тому числі і витрати на відрядження представника позивача до суду.

Заявою 5/4 (вх.№08-46/3508/14 від 15.04.14 р.) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 131945,68 грн., судовий збір та витрати позивача на відрядження свого представника до суду.

Ухвалою суду від 20 травня 2014 року провадження у справі №902/304/14 зупинено до заміни відповідача у даній справі його правонаступником.

З 23.06.2014 суддя Нешик О.С. перебуває у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.14 р. справу для подальшого розгляду розподілено судді Мельнику П.А.

Для з''ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 03.07.14 р. справу 902/304/14 прийнято до свого провадження, провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 21.07.14 р.

16.07.14р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№08-46/6866/14) про повторне зупинення провадження у справі до заміни відповідача у справі його правонаступником.

Ухвалою суду від 21.07.14 р. за клопотанням позивача здійснено заміну відповідача його правонаступником та відкладено розгляд справи до 15.09.14 р.

Згідно приписів ч.2 с. 25 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

28.07.14 р. від Головного управління оборонного та мобілізаційного плануваня Генерального штабу Збройних сил України надійшов лист за №322/1/5919 від 21.07.14 р., з якого вбачається, що станом на 29.04.14 р. військова частина А 1185 розформована, ідентифікаційний код 08158686 анульовано. Правонаступником військової частини А1185 визначено військову частину А0735 (ідент. код 24977900), її поштова адреса 10023, м.Житомир.

15.09.14 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява 17/9 (вх.№08-46/8692/14), згідно вимог якої останній просить суд стягнути з віповідача додаткові витрати, пов''язані з реалізацією процесуальних прав у суді у розмірі 1912,31 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з урахуванням поданих 15.04.14 р.та 15.09.14 р. до суду уточнень

На визначену судом дату відповідач в судове засідання не з''явився, причини неявки суду не повідомив. Матеріали справи містять відзив №57 від 24.04.14 р. (а.с. 81-83 т.1) (вх.№08-46/4022/14 від 28.04.14 р.), згідно якого військова частина А1185 позов не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи, процесуальні строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з''ясувавши фактичні обставини справи та надані сторонами докази в сукупності, судом встановлені наступні обставини.

30.10.2001 р. між Замовником - військовою частиною А1185 та Виконавцем- МПП Фірма "Альфа - М" був укладений Договір № 108 на виконання в 2002 р. технічного обслуговування внутрішніх станцій зв'язку (систем зв'язку) в/ч А1185.

Згідно п. 8.3 Договору у випадку, коли Сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в Договорі, цей Договір вважається продовженим на наступні роки.

Роботи, виконані за Договором № 108 до 2004 р. включно в/ч А1185 оплатила.

На виконання цього ж Договору № 108 від 30.10.2001 р. у відповідності з додатковими угодами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р., актів виконаного технічного обслуговування № 2/10 від 19.09.2006 р., № 8/9 від 28.09.2007 р. та № 7/9 від 30.09.2008 р. в 2006-2008 р. р. МПП Фірма "Альфа-М" виконало технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку в/ч А1185.

В зв'язку з відсутністю коштів у боржника - в/ч А1185 Сторони Договору № 108 від 30.10.2001р. за взаємною згодою 10.09.2010 р. уклали Договір № 108-1 про реструктуризацію боргу за виконані в 2006-2008 р. роботи з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язань.

За умовами даного Договору (п. 2.1) зобов'язання по погашенню боргу повинні були бути виконані не пізніше 31.03.2011 р.

Згідно п. 7.2 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. з моменту укладення цього Договору припинились (втратили чинність) зобов'язання, які виникли за актами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р.

В зв'язку з тим, що на 31.03.2013 р. зобов'язання за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. не були виконані, позивач направив відповідачу претензію № 11/4 від 08.04.2013 р. на погашення заборгованості, яку було вручено уповноваженому представнику відповідача 19.04.2013р. згідно поштової відмітки на повідомленні про вручення.

Відповідь на претензію Відповідач не надав.

Станом на 31.08.13 р. загальна сума заборгованості згідно наданих позивачем розрахунків складає 139086,70 грн., з яких: 105813,65 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.07.2010 р. до 31.08.2013 р. (96633,47 грн. - сума основного боргу без урахування індексу інфляції згідно пункту 1.1 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. та 9180,18 грн. - інфляційні втрати); 9172,26 грн. 3 % річних; 17691,21 грн. пеня за період з 01.04.2011 р. по 31.08.2013 р. (п. 4.1 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р.); 27521,48 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих згідно ст. ст. 16, 22, 611, 612 та 623 ДК України за період з 19.08.2010 р. до 30.11.2011 р.

Згідно поданих уточнень позивача 5/4 від 15.04.14 р. та 17/9 від 15.09.14 р. до стягнення заявлено заборгованість в розмірі 131945,68 грн., з яких: 110171,34 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції (інфляційних втрат) (у тому числі: 96633,47 грн. - сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції та 13537,87 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційні втрати), нарахованого за період з 01.07.2010 р. до 31.03.2014 р.), 10851,46 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період за період з 01.07.2010 р. до 31.03.2014 р., 6683,59 грн. - сума пені, нарахованої за період з 14.03.2013 р. до 13.03.2014 р., 6409,58 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 р. до 31.03.2012р., судовий збір в сумі 2781,73 грн. та 1912,31 грн. витрат на відрядження свого представника до суду в зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді.

Згідно ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по укладеному договору належним чином, однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку з позивачем за виконані роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 96633,47 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання сторонами договору №108 від 30.10.2001 р. та договору 108-1 від 10.09.10 р. у відповідача, як Замовника, виникли безумовні зобов''язання виконання умов договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення військової частини, яка є бюджетною установою, від виконання своїх зобовязань у звязку з відсутністю фінансування з державного бюджету.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов''язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. При цьому відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобовязань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" (від 18.10.2005р.) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004р.) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Відсутність бюджетного фінансування не є також підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Про покладенні відповідальності за невиконання зобов'язання на відповідача судом враховано приписи ч. 2 ст. 218 ГК України де прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов''язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України).

Прийнявши послуги без претензій та зауважень, відповідач тим самим взяв на себе відповідальність за оплату виконаних робіт з технічного обслуговування внутрішніх станцій зв''язку, тому враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства позовні в частині стягнення 96633,47 грн. основного боргу заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Пунктом 4.1 Договору №108-1 від 10.09.10 р. сторони визначили, що у разі порушення замовником (вч) строків оплати, із останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6683,59 грн. за період з 14.03.13 р. по 13.03.14 р., 10851,46 грн. 3% річних та 13537,87 грн. інфляційних за період з 01.07.10 р. по 31.03.14 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку позивача судом помилок не виявлено, на підставі чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення неодержаного прибутку у розмірі 6409,58 грн., суд зазначає наступне:

Стаття 22 Цивільного кодексу України відносить до збитків доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Порядок доведення наявності завданих збитків у вигляді упущеної вигоди є загальним.

В обгрунтування розміру неодержаного прибутку позивач посилається на договір депозитного вкладу №32 від 23.09.11 р. та додатковий договір до нього, який останній уклав з "Ощадбанком" України зразу ж після одержання коштів від іншого боржника і які, на думку позивача, є доказом того, який саме дохід за звичайних обставин міг би одержати позивач, якби боржник вчасно виконав би свої зобов''язання.

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про те, що він міг би отримати прибуток у розмірі, вказаному у позовній заяві за наведеним розрахунком, має характер припущення і належними доказами не підтверджується, а тому в стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку належить відмовити.

Також позивач просив стягнути 1912,31 грн. понесених витрат на придбання проїзних документів для явки в судові засідання, добових, витрат на найм житла та витрат на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві.

В п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 із змінами зазначено:

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; плати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи, що судом визнавалась явка повноважного представника позивача, а в засідання з"являвся представник Максименко Ю.Ф. витрати по проїзду, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві становитимуть 1912,31 грн. (проїзні квитки на ім"я Максименка Ю.Ф., фіскальні чеки, витяги з наказів містяться в матеріалах справи).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене та той факт, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували позовні вимоги позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням наданих уточнень позивача). В стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку слід відмовити.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково (з урахуванням поданих позивачем 15.04.14 р. та 15.09.14 р. уточнень).

2. Стягнути з Військової частини А0735 (10001, м.Житомир, 4, пр-т Миру, 22, код ЄДРПОУ 24977900) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 6409,58 грн. збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. до 31.03.2012р. відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 19 вересня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - МПП "Фірма "Альфа-М" (за адресами: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра 5, к.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37);

4 - відповідачу - ВЧ А0735, 10001, м.Житомир, 4, пр-т Миру, 22