Ухвала суду № 40537396, 16.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 16348/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДО» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДО» звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0007431602/0 від 30 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 946 233,24 грн., з яких: 675 881,00 грн. - основний платіж та 270352,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0007431602/0 від 30 вересня 2010 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції вважає,що відповідач прийшов до необґрунтованого висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 855 227 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що податкова накладна має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця за правилом «першої події», встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апелянт посилається на те, що згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Стверджує, що проведеною перевіркою не встановлено фактів своєчасного звернення ТОВ «ТДО» до податкових органах зі скаргою на дії постачальників, щодо відмови останніх від надання податкових накладних. Документального підтвердження отримання податкових накладних (з запізненням) до перевірки не надано.

На думку апелянта, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05 року № 244 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Відображення у податковій звітності таких податкових накладних має здійснюватися шляхом відображення їх у рядку 16.4 «Інші випадки» податкової декларації з податку на додану вартість.

Також, апелянт звертає увагу на те, що зазначеного реєстру платником не було надано податковому органу ні під час проведення невиїзної перевірки, ні під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу.

Таким чином, Тернопільська ОДПІ вважає, що платником не підтверджено належним чином факту отримання податкових накладних виписаних у минулих періодах. Крім того, навіть, беручи до уваги журнал вхідної кореспонденції, то в ньому не відображено всіх накладних, що зазначені на сторінці 6 акта перевірки № 9418/16-02/31384112 від 15.09.2010 року.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДО» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати (на підставі поданої звітності та інших документів пов'язаних з оподаткуванням) податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складно Акт № 9418/16-02/31384112 від 15 вересня 2010 р., згідно якого встановлено заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДО» суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 675 881 грн., чим порушено пп. 7.2.3 п. 7.2, пгі. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного Акту перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0007431602/0 від 30 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 946 233,24 грн., з яких: 675 881,00 грн. - основний платіж та 270352,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (скарга від 08.10.2010 р.). Рішенням Тернопільської ОДПІ від 23 листопада 2010 року про результати розгляду первинної скарги, скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року без змін. Рішення було отримано представником позивача 13 грудня 2010 року.

В ході перевірки встановлено віднесення доскладу податкового кредиту травня 2010 року ТзОВ «ТДО» віднесено суми податку на додану вартість у розмірі 855 227 грн. відповідно додатку №1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість» на суму 4 276 135 грн., в тому чилі податку на додану вартість 855 227 грн., виписаної у періоді відмінному від звітного.

Як вбачається із реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ТзОВ «ТДО» відображено отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді.

Згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2010 рік на адресу позивача в травні 2010 року надійшли податкові накладні, що виписані в квітні 2010 року: від ТОВ «Арніка» 13 травня 2010 року надійшли дві податкові накладні №104 та №105, виписані 19 квітня 2010 року; від ТОВ «Маскат-ценгр» 17 травня 2010 року надійшла податкова накладна №1401 від 1 квітня 2010 року; від ТОВ «Інтеркрус» 21 травня 2010 року надійшла податкова накладна №1430 від 30 квітня 2010 року.

Відповідно до вимог п. 2.2. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану і вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних, матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або доставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Зі змісту Закону випливає, що покупець вправі подати скаргу на контрагента, який вчасно не надав податкову накладну. Проте Закон не встановлює обов'язок покупця на подання скарги.

Разом з тим, відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.05 №244 (зі змінами та доповненнями), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. № 244 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних» (із змінами та доповненнями) та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності, а відтак позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту травня 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 855 227 грн. відповідно додатку №1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість» на суму 4 276 135 грн., в тому чилі податку на додану вартість 855 227 грн., виписаної у періоді відмінному від звітного.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі №2а-4085/10/1970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДО» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.09.2014 року.