Постанова № 40535183, 26.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 серпня 2014 року 18 год. 08 хв. № 826/11314/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача і відповідача та третьої особи, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 26 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 серпня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" (далі - позивач) до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - відповідач) про скасування наказу відповідача від 23 липня 2014 року № 42 "д" "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт" (далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки оформлений відповідачем із грубим порушенням норм законодавства.

Ухвалою суду від 04 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26 серпня 2014 року відмовлено у задоволенні письмового клопотання журналіста Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Тищенка Володимира про проведення відеофіксації судового засідання у справі, дозволено йому використовувати для фіксування судового засідання виключно портативні аудіотехнічні засоби.

У судовому засіданні 26 серпня 2014 року судом задоволено відповідне письмове клопотання та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено ОСОБА_3 (далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому і доказах на його обґрунтування та письмових поясненнях по суті позову, наданих суду у судовому засіданні 26 серпня 2014 року.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 15 серпня 2014 року та протягом судового розгляду справи.

Третя особа також заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових доказах, наданих суду у судовому засіданні 26 серпня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 13 червня 2014 року за № КВ 083141640454 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Українській, 6 у Шевченківському районі м. Києва" (далі - декларація). Замовники будівництва - державний вищий навчальний заклад "Київський індустріальний коледж" (далі - ВНЗ) та позивач.

Поряд з цим, 23 липня 2014 року відповідачем оформлено оскаржуваний наказ, яким скасовано реєстрацію декларації.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно зі ст.ст. 1, 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 549 "Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції", утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції, зокрема, інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Згідно з п.п. 5, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Повноваження посадових осіб Держархбудінспекції поширюються на всю територію України.

Державний архітектурно-будівельний контроль на території інших областей здійснюється посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбуд-інспекції.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, на підставі звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК-Інвест" та за дорученням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04 липня 2014 року № 40-9025 відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ВНЗ та позивачем на об'єкті будівництва "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Українській, 6 у Шевченківському районі м. Києва" (далі - об'єкт будівництва), за результатами якої 18 липня 2014 року складено акт перевірки.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки виявлено наступне: за адресою: вулиця Українська, 6 у Шевченківському районі міста Києва, підрядною організацією - товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудсервіс", на замовлення ВНЗ та позивача, розпочато виконання будівельних робіт із будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями. Об'єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності. Замовниками будівництва - ВНЗ та позивачем, затверджено проекту документацію, яка не отримала позитивний висновок експертизи, що передбачено п. 2 ч. 4 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацом 2 п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560, чим порушено ст. 23 Закону України "Про архітектурну діяльність". У зв'язку з цим, замовниками будівництва у декларації зазначено недостовірні дані в частині проведеної експертизи проекту будівництва, чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Отже, будівельні роботи з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями виконуються з істотним порушенням будівельних норм і правил, що відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України та постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6, є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

На підставі акту перевірки, 18 липня 2014 року відповідачем складено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, 18 липня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а 29 липня 2014 року - прийнято постанову № 236/14/7/26-22/2907/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено на нього штраф у розмірі 109620,00 грн.

Отже, як вбачається з вище перелічених документів, складених відповідачем за результатами перевірки позивача, оскаржуваний наказ оформлено у зв'язку із зазначенням у декларації недостовірних даних.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якою, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

За переконанням представника відповідача, позивачем у декларації зазначено недостовірні дані у частині проведеної експертизи проекту будівництва.

Тобто, у декларації зазначено про проведення експертизи проекту будівництва, хоча насправді така експертиза не проводилась.

При цьому, зі змісту декларації судом з'ясовано, що у ній, а саме у графі "Експертиза проекту будівництва проведена" чітко зазначено, що вказана експертиза не проводилась.

Отже, як вбачається з вище викладеного, доводи представника відповідача про зазначення у декларації недостовірних даних є помилковими.

Представники позивача у ході судового розгляду справи звернули увагу на те, що декларацію відповідачем зареєстровано без будь-яких зауважень. Тобто, у відповідача, на якого, згідно з нормами чинного законодавства, покладено обов'язок перевіряти повноту даних, зазначених у декларації, на дату проведення реєстрації декларації не виникло питань щодо проведення експертизи будівництва.

Зокрема, відповідно до п. 8, 10, 11 Порядку виконання будівних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, реєстрації декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Суд, у свою чергу зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I - III категорій складності.

Поряд з цим, суд також звертає увагу, що у ході судового розгляду справи не досліджувався факт правомірності/протиправності не проведення експертизи проекту будівництва, оскільки дане питання не є предметом розгляду у справі.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому, що реєстрацію декларації скасовано саме у зв'язку із зазначенням у ній недостовірних даних, що, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, не відповідає дійсності, суд прийшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа: ОСОБА_3, про скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Поряд з цим, згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 23 липня 2014 року № 42"д" "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт".

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" (ідентифікаційний код 31108022) здійснений ним судовий збір у розмірі 73,08 грн. (Сімдесят три гривні вісім копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 вересня 2014 року