Рішення № 40534511, 17.09.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 року Провадження №2/425/668/14

Справа №425/2089/14-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановив:

« 05» вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця починаючи з дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття, свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, який є батьком дитини, добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

В судове засідання позивач не з'явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, надала суду заяву, в якій просить слухати справу за її відсутністю, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с. 24).

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, 15.09.2014 року надіслав суду заяву, в якій повідомляє, що не може прибути в судове засідання, в зв'язку з знаходженням на окупованій території, тому просить розглянути справу за його відсутності. Також, в своїй заяві відповідач просить суд при ухваленні рішення врахувати, що з нього вже стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини всіх його доходів. Крім того, відповідач добровільно в період коли перестали з дружиною проживати разом, з липня 2013 року по липень 2014 року перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 22472,00 гривні та в серпні й вересні 2014 року передав позивачу 3400,00 гривень (а.с. 25-32)

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Враховуючи, що сторони скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27.04.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Брянківського міського управління юстиції у Луганській області 27.04.2012 року, актовий запис № 47 (а.с. 4).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області 05.07.2013 року (а.с. 3).

Малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 04.09.2014 року, ОСОБА_1 зареєстрована в УПСЗН Рубіжанської міської ради з 22.08.2014 року, як особа, яка у зв'язку з загостренням ситуації виїхала разом з сином з місця постійного проживання з міста Брянка в Луганській області (а.с. 6).

В позовній заяві зазначено, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, проте суд відхиляє дані твердження позивача виходячи з наступного.

Як вбачається з заяви відповідача від 15.09.2014 року, останній стверджує, що з липня 2013 року по липень 2014 року перераховував грошові кошти в сумі 22472 гривні позивачу, за серпень та вересень 2014 року кошти у сумі 3400 гривень сплатив позивачу готівкою (а.с.25, 27-30).

Суд, вивчивши доводи позивача та заперечення відповідача, викладені в матеріалах справи, приходить до висновку, що за період з липня 2013 року (з наступного місяця після народження дитини) по вересень 2014 року відповідачем на користь позивача добровільно були сплачені грошові кошти на утримання позивача та спільної дитини у загальному розмірі 25550, гривень, з яких 22150,00 гривень були сплачені поштовим електронним переказом та 3400,00 гривень готівкою, що підтверджується копіями фіскальних чеків на загальну суму 22150,00 гривень, а саме: від 22.07.2013 року на суму 2400,00 гривні; від 05.08.2013 року на суму 1750,00 гривень; від 16.09.2013 року на суму 500,00 гривень; від 04.10.2013 року на суму 1750,00 гривень; від 04.11.2013 року на суму 1700,00 гривень; від 09.12.2013 року на суму 1700,00 гривень; від 09.01.2014 року на суму 1750,00 гривень; від 06.02.2014 року на суму 1750,00 гривень; від 04.03.2014 року на суму 1750,00 гривень; від 03.04.2014 року на суму 1750,00 гривень; від 08.05.2014 року на суму 1750,00 гривень; від 03.06.2014 року на суму 1800,00 гривень; від 03.07.2014 року на суму 1800,00 гривень; різниця коштів у 322,00 гривні є оплатою послуг пошти за електронний переказ (22472,00 - 22150,00 = 322,00 гривні) (а.с. 27-30).

Доказів в підтвердження доводів позивача, викладених в позовній заяві, стосовно ненадання відповідачем добровільно матеріальної допомоги, позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 15.09.2014 року, останній у своїй заяві додатково зазначає, що від попереднього шлюбу має неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якої з його заробітку (доходу) вже відраховуються аліменти за рішенням суду у розмірі ? частки заробітку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення на її утримання аліментів у ? частці доходу відповідача, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВДВС Стаханівського МУЮ від 03.07.2008 року (а.с.31, 32).

Також, судом враховується можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується тим, що відповідач з липня 2013 року добровільно щомісячно сплачував грошові кошти позивачу.

Крім того, суд враховує й те, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН Рубіжанської міської ради як особа, яка в зв'язку з загостренням ситуації за місцем постійного проживання виїхала з міста Брянка разом з сином до міста Рубіжне.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Враховуючи, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, наявність у відповідача неповнолітньої дочки від попереднього шлюбу, на утримання якої стягнуто з відповідача аліменти, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю та стягнути аліменти з ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 05.09.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір у розмірі 243,60 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», суд -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 05.09.2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Держави (отримувач: УДКСУ у м. Рубіжне, код отримувача 37904431, банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, п/р 31211206700071, код класифікації доходів бюджету: 22030001), судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова