Ухвала суду № 40533962, 12.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/197/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представників:

апелянта - Петровського В.В.,

позивача - Жорняк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року по справі за позовом Малого приватного підприємства "Паллада" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року Мале приватне підприємство "Паллада" звернулось до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначалося, що податкове повідомлення - рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0001352201 від 20.12.2013 року є незаконним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та є таким, що належить до скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.12.2013 року № 0001352201, яким Малому приватному підприємству «Паллада» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 379926 (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість),00 грн., у тому числі за основним платежем 253284 (двісті п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири),00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 126642 (сто двадцять шість тисяч шістсот сорок дві),00 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, мале приватне підприємство «Паллада» зареєстроване виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 18.04.2000 року за № 15521200000000362 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 238284 (а.с.13).

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Білгород-Дністровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків.

На підставі направлень на перевірку від 08.11.2013 року №254/22, №255/1602, №256/22, №257/1602, №258/1701, №259/1102 (а.с.198-205), Наказів від 24.10.2013 року №323 (а.с.195) та від 21.11.2013 року №384 (а.с.196-197), в період з 11.11.2013 року по 29.11.2013 року співробітники Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області провели планову виїзну документальну перевірку Малого приватного підприємства «Паллада» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року 31.12.2012 року.

За результатами цієї перевірки 06.12.2013 року відповідач склав акт № 1074/22-01-18/25037369 про результати планової виїзної документальної перевірки Малого приватного підприємства «Паллада», код ЄДРПОУ 25037369, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року 31.12.2012 року (а.с.18-42).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 253284,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року - 86223,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 47062,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 119999,00 грн.;

- пп.164.1.13 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.171.2 ст.171, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 668,40 грн.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 0001352201, яким позивачеві, за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 379926,00 грн., у тому числі за основним платежем 253284,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 126642,00 грн. (а.с.53).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право займатися діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, транспортним обробленням вантажів, оптовою торгівлею іншими товарами господарського призначення, іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорту, іншими видами роздрібної торгівлі поза магазинами, вантажним автомобільним транспортом відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.15).

В періоді, який перевірявся, одним із постачальників Малого приватного підприємства «Паллада» були ФОП ОСОБА_3 та ПП «Ранг Плюс».

Між МПП «Паллада» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір №6 від 01.04.2011 року за яким продавець продає, а покупець купує нафтопродукти (а.с.124). Нафтопродуктами за цим договором є дизпаливо.

01.04.2011 року МПП «Паллада» та ФОП ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до договору №6 від 01.04.2011 року, відповідно до якої кількість, ціна та сума дизпалива вказується в кожній накладній (а.с.125).

20.03.2012 року МПП «Паллада» та ФОП ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до договору №6 від 01.04.2011 року, відповідно до якої сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2013 року (а.с.237).

Також, МПП «Паллада» та ПП «Ранг Плюс» уклали договір постачання нафтопродуктів №03/12/12 від 03.12.2012 року за яким продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (а.с.119).

Судом встановлено, що позивач на виконання вищезазначених договорів здійснював оплату поставленого товару, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с.76-118), видаткових та податкових накладних (а.с.75, 120, 126-188), актами прийому-передачі товарів (а.с.238-239, 241), що свідчить про реальність здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На думку апелянта, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Однак, з огляду на Податковий кодекс України суд встановив, що товарно-транспортна накладна не передбачена в якості документа за наявності якого підприємство має право на включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для виключення витрат на придбання нафтопродуктів зі складу валових витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є документом, який застосовується відправниками та одержувачами вантажів (товарів) і є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування позивачем валових витрат за операціями з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Також, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем нафтопродуктів (дизпалива) та використання їх у власній господарській діяльності, не надання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання цих нафтопродуктів (дизпалива), оскільки відповідною транспортною документацією підтверджуються витрати по перевезенню вантажів, а не витрати на придбання нафтопродуктів (дизпалива).

За отримання зазначених вище нафтопродуктів позивач з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості матеріалів, які є в матеріалах справи.

В ході судового розгляду справи суд встановив, що за отримання зазначених вище нафтопродуктів позивач з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості матеріалів, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що витрати за договорами укладеним з ФОП ОСОБА_3 та ПП «Ранг Плюс» позивач правомірно включив до складу витрат.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачеві послуги з продажу нафтопродуктів (дизпалива), а позивач свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені ними у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

При цьому факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б спростовували зазначені вище факти.

Крім того, апелянт посилається на закінчення термінів договорів та відсутність підстав для господарських операцій в рамках цих договорів. Однак як вбачається в матеріалах справи наявні копії додаткової угоди до договору № 6 від 01.01.2011 року, додаткової угоди до договору поставки нафтопродуктів № 03/12/12 від 03.12.2012 року, акту прийому-передачі товарів до договору поставки нафтопродуктів № 03/12/12 від 03.12.2012 року (а.с.237-241), які мають всі необхідні за нормами чинного законодавства реквізити та підтверджують правові підстави для здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Таким чином, придбання нафтопродуктів позивачем за договорами укладеним з ФОП ОСОБА_3 та ПП «Ранг Плюс» відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2014 р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Федусик А.Г.