Постанова № 40530870, 16.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. Справа № 917/1098/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

ПАТ КБ «Приватбанк» - Коваленка Р.Й. (довіреність №3319-О 04.09.13р.)

ліквідатора ТОВ УБП «АВІС» - Виганного А.І.

арбітражного керуючого - Антоненка Д.О. (свідоцтво від 23.05.2013р. НОМЕР_6)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "УБП "АВІС" (вх. №2162 П/2-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2014р. по справі № 917/1098/14

за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" (згідно нової редакції статуту змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Білоруське підприємство "АВІС")

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.07.2014 р. у справі №917/1098/14 (суддя Ореховська О.О.) порушено справу про банкрутство боржника - Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС". Визнано кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на суму 1762196,35 грн. основного боргу. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Антоненка Д.О. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ліквідатор Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» з вказаною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при її прийнятті, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2014р. з урахуванням ухвали господарського суду Полтавської області від 21.07.2014р про виправлення описки, та припинити провадження у справі.

Свою скаргу апелянт мотивує, зокрема, тим, що при поданні заяви про визнання Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» банкрутом ініціюючим кредитором неправильно визначено вартість заставного майна.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.08.2014р., відповідно до розпорядження Секретаря судової палати №2 від 11.08.2014р. у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. розгляд справи відкладено на 09.09.2014р., задоволено клопотання ліквідатора боржника про продовження строку розгляд справи.

09.09.2014р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14-15 год. 11.09.2014р.

В судовому засіданні 11.09.2014р. представники сторін підтвердили свої позиції по справі. Апелянт - ліквідатор Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" просив апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2014р. та ухвалу від 21.07.2014р. (про виправлення описки), припинити провадження у справі. Представник кредитора просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Арбітражний керуючий Антоненко Д.О. підтримав доводи апелянта та просив скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.09.1999 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та Спільним Українсько-Білоруським товариством з обмеженою відповідальністю «АВІС» укладено договір на здійснення овердрафтного обслуговування №50а, з урахуванням додаткових угод до нього від 10.07.2000р. та від 15.09.2000р., відповідно до умов якого, боржник отримав кредит у розмірі 2665659,39 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.09.2000р.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, між боржником та кредитором укладено договір застави нерухомого майна №Б/н від 14.09.1999р., відповідно до умов якого, боржник передає в заставу банку нерухоме майно - вбудоване приміщення офісу, площею 113,0 кв.м., що знаходиться в цегляному будинку, зазначеному на плані літ «А-5» у м. Полтаві, по вул. Сінна 8/1. Відповідно до п. 1.1 договору, заставна вартість майна, узгоджена сторонами, становить 250000,00 грн.

02.09.2003 року приватним нотаріусом ПМНО ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис №7117, згідно якого, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, запропоновано звернути стягнення на зазначене нерухоме майно.

В матеріалах справи (а.с.179-180 т.1) міститься постанова державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 26.06.2013р. про призначення експерта оціночної діяльності. З матеріалів справи та усних пояснень представника боржника і апелянта в суді апеляційної інстанції вбачається, що на час порушення справи про банкрутство триває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу №7117 щодо звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно.

29.01.2014р. апеляційним судом Полтавської області скасовано рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 23.10.2013р. та прийнято нове рішення про стягнення з Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №50а від 15.09.1999 р. у розмірі 2008755,35 грн. Вказане рішення набрало законної сили 29.01.2014р.

На виконання цього рішення Октябрьським районним судом видано виконавчий лист, на підставі якого, 05.03.2014р. органом ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про стягнення з боржника 2012196,35 грн. (а.с.21-24, 127 т.1).

06.06.2014р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «УБП «АВІС», в якій зазначив, що вимоги кредитора до боржника є безспірними та грошовими, їх розмір складає 550000,00 грн. основної заборгованості за кредитним договором, 1198594,67 грн., заборгованості за відсотками, 261160,68 грн. заборгованості з пені, 3441,00 грн. судового збору, всього 2012196,35 грн. Розмір вимог не забезпечених заставою боржника кредитор визначає - 1762196,35 грн. Зазначену суму кредитор обраховує як різницю між заборгованістю за договором №50а (2012196,35 грн.) та вартістю заставного майна, згідно договору застави від 14.09.1999р. - 250000,00 грн.

В заяві про порушення провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» кредитором зазначено, що вказана сума це розмір незабезпечених заставою безспірних вимог кредитора до боржника, який становить більше ніж 300 мінімальних заробітних плат, та посилаючись на ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції від 22.12.2011р. просить порушити справу про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.06.2014 року заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про порушення провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

За результатами підготовчого засідання у даній справі, 14.07.2014 року господарським судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу, якою порушено провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС»; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 1762196,35 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Антоненка Д.О., інше.

Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд Полтавської області встановив наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС», відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та зазначив, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором - в розмірі 1501035,67 грн. (1762196,35 грн. загальної заборгованості - 261160,68 грн. пені) основного боргу протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, кредиторські вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до боржника є безспірними та складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

При цьому господарським судом також зазначено, що вартість заставного майна узгоджена сторонами в договорі, а тому проведення будь-якою із сторін договору в односторонньому порядку або проведення органами виконавчої служби оцінки заставного майна під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора заборгованості, за відсутності доказів реалізації заставного майна у виконавчому провадженні, не може слугувати підставою для визначення вказаних грошових вимог ініціюючого кредитора.

Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону про банкрутство, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, а також перелік документів, що додаються до заяви, серед яких: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Згідно ч.1 ст.16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (ч.2 ст.16).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження (ч.3 ст.16).

Відповідно до положень ст.11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство повинна містити, зокрема докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

Таким чином, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника частково, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч.3 ст.10 Закону про банкрутство.

При цьому, в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, такий кредитор повинен чітко вказати: загальний розмір заборгованості, розмір вартості заставного майна та розмір заборгованості, що не покривається вартістю заставного майна; надати докази вартості предмета застави (або його фактичної реалізації) та обґрунтувати у заяві про порушення справи про банкрутство обставини недостатньої вартості предмета застави для повного задоволення його вимог.

Отже, на стадії порушення провадження у справі про банкрутство одного лише посилання на встановлену у договорі застави, укладеному сторонами у 1999 році, вартість заставного майна недостатньо.

При зверненні з заявою про порушення провадження у справі кредитор, вимоги якого забезпечені заставою повинен надати докази звернення стягнення на заставне майно, що буде відповідати приписам Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умовам договорів застави, або докази того, що реалізація заставного майна не забезпечить задоволення грошових вимог ініціюючого кредитора, і залишок незадоволених грошових вимог буде відповідати приписам ч.3 ст.10 Закону про банкрутство.

Однак, як зазначалось раніше, з матеріалів справи та усних пояснень представника боржника вбачається, що на час порушення справи про банкрутство триває виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №7117 про звернення стягнення на предмет застави, згідно договору застави від 14.01.1999р. Органом ДВС виконуються виконавчі дії щодо звернення стягнення на заставне майно відповідно до виконавчого напису нотаріуса №7117, а саме з метою оцінки заставного майна та подальшої його реалізації винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні. На час звернення до суду оцінка майна не проведена, оскільки банком не здійснено оплату за проведення оцінки.

До того ж, слід зазначити, що в ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що 02.09.2003 року за зверненням ПАТ «Приватбанк» на підставі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором №50а, приватним нотаріусом ПМНО ОСОБА_4 було вчинено також виконавчий напис №7118, яким звернено стягнення на транспортні засоби, а саме: автомобіль марки ДЕУ Леганза, рік випуску 1998, номер 038039, шасі №KLAVF69ZEWB134383, свідоцтво про реєстрацію IXC 240349 від 25.05.1999р.; автомобіль МАЗ-642290-032, рік випуску 1995, свідоцтво про реєстрацію IXC 212244, д.н.з.0786 ИХА; напівпричеп МАЗ 938661, рік випуску 1997, свідоцтво про реєстрацію IXC084577, реєстраційний номер 03167 СК; автомобіль Ивеко-КрАЗ, рік випуску 1996, свідоцтво про реєстрацію IXC №011926, д.н.з.00069 СН; автомобіль МАЗ-54329, рік випуску 1997, свідоцтво про реєстрацію IXC №179233, д.н.з. 02125 СН; автомобіль Івеко-Турбо Даллі, свідоцтво про реєстрацію IXC №199091, д.н.з. 03307 СН.

Про дані факти, боржник зазначає у відзиві на заяву про порушення справи про банкрутство, що був поданий господарському суду Полтавської області 14.07.14р. вх. № 8993 (а.с. 151-154 т.1), проте судом першої інстанції не надано оцінки, не досліджено та залишено поза увагою дані доводи представника боржника.

Таким чином, на думку колегії суддів господарський суд першої інстанції не здійснив належну перевірку обґрунтованості вимог заявника, не встановив обставин недостатньої вартості предметів застави для повного задоволення вимог ініціюючого кредитора; не дослідив доказів реалізації заставного майна або доказів того, що реалізація заставного майна не забезпечить задоволення грошових вимог ініціюючого кредитора, і залишок незадоволених грошових вимог буде відповідати приписам ст. 10 Закону про банкрутство щодо грошових вимог ініціюючого кредитора і не дав, відповідно до ст.43 ГПК України, оцінку цим обставинам.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для порушення справи про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» та подальшого провадження у цій справі є передчасним, а кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги, звернувши стягнення на майно, що є предметом застави в рамках виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса №7117.

Дійшовши висновку про передчасність порушення провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС», колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про порушення провадження у справі про банкрутство, за необґрунтованістю та відсутністю правових підстав для її задоволення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 14.07.2014 року (з урахуванням ухвали від 21.07.2014р. про виправлення описки) по справі №917/1098/14 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2014 року та від 21.07.2014р. (про виправлення описки) по справі №917/1098/14 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» від 05.06.2014р. №05/06-1 про порушення провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС».

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель