Рішення № 40530778, 17.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13165/14 17.09.14

за позовомВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" провідшкодування шкоди в порядку регресу 46 173,04 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Дудуц О.В. - представник за довіреністю від 04.03.14від відповідачаСкоповська Х.В. - представник за довіреністю № 507 від 20.05.14

В судовому засіданні 17.09.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди в порядку регресу 46 173,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 211/0890/894629 від 06.01.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПАТ СК «Країна», позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 46 173,04 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 року (суддя Капцова Т.П.) порушено провадження у справі № 910/13165/14 та призначено розгляд справи на 04.08.2014 року.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П. за розпорядженням керівника апарату суду було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 910/13165/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою сулу від 04.08.14 справа № 910/13165/14 прийнята до провадження суддею Пукшин Л.Г., розгляд справи призначено на 17.09.14.

28.08.14 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем було пропущено передбачений пп. 37.1.14 п. 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк для звернення з заявою про страхове відшкодування.

В судове засідання 17.09.14 з'явились представники сторін, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 січня 2012 року за договором добровільного страхування транспортного засобу № 211/0890/894629 ВАТ НАСК «Оранта» було застраховано автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», строк дії договору з 06.01.12 по 05.01.13 (п. 1.11 договору). Страхувальником та вигодонабувачем за договором є ОСОБА_3.

09.01.12 сторони уклали угоду № 1 до договору добровільного страхування № 211/0890/894629 від 06.01.12, відповідно до якої домовились про таке: державний номер транспортного засобу за договором - НОМЕР_5 (тимчасовий), страхувальник при отриманні постійного реєстраційного номеру на транспортний засіб зобов'язаний повідомити про таке страховика.

25.05.12 сторони уклали угоду № 1 до договору добровільного страхування № 211/0890/894629 від 06.01.12, відповідно до якої державний номер транспортного засобу за договором - НОМЕР_3.

З Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8944865 вбачається, що 16.01.2012р. на а/ш М-18 Харків-Сімферополь (278 км. + 950 м) мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.03.2012р. справа № 3-188/2012.

17.01.12 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату йому страхового відшкодування на рахунок у КБ «Приватбанк».

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до Автотоварознавчого дослідження № АР4860ВВ_04.0404дод від 04.04.12 складає 46 683,04 грн.

22.05.13 позивач та громадянин ОСОБА_3 уклали угоду про припинення зобов'язання переданням відступного, відповідно до умов якої встановили, що загальна сума страхового відшкодування за пошкоджений 16.01.12 внаслідок настання страхового випадку транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_3, складає 46683,04 грн. Частина суми страхового відшкодування у розмірі 4522,50 грн. буде зарахована в рахунок оплати чергових третього та четвертого страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу УБ № 894629 від 06.01.12. Іншу частину страхового відшкодування у розмірі 42 160,54 грн. страховик зобов'язується сплатити страхувальнику 4-ма частинами на рахунок страхувальника в ПАТ КБ «Приватбанк».

За страховим випадком - ДТП що сталась 16.01.2012р. за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer» згідно страхового акту № СТО-12-770/1 від 01.06.12 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 46 683,04 грн., з яких 42 160,54 грн. було перераховано на рахунок страхувальника платіжними дорученнями № 34638 від 19.06.13 на суму 10540,00 грн., № 37246 від 01.07.13 на суму 10540,00 грн., № 39064 від 08.08.13 на суму 10540,00 грн., № 44108 від 14.07.13 на суму 10540,54 грн. Крім того, 4522,50 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу згідно угоди від 22.05.13.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.03.2012р. справа № 3-188/2012.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_6 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 16.01.2012 (Поліс АА/6334139), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 211/0890/894629 від 06.01.2012р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_3

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/6334139) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи (46683,04 грн. - 510,00 грн. = 46173,04 грн.). За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач в порядку регресу, становить 46 173,04 грн, що відповідає розміру позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем річного терміну, визначеного у пп. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», не приймаються судом виходячи з наступного.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Відповідно до п. 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, оскільки основне зобов'язання позивачем виконано 19.06.13 р., а звернувся позивач з даним позовом до господарського суду м. Києва 02.07.14 р., то строк позовної давності для даних вимог не сплинув.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений річний строк на звернення з вимогою про страхове відшкодування в порядку регресу є помилковим, оскільки умови п.п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюються на відносини, що виникають в порядку регресу.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32, і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46173,04 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176 м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, ідентифікаційний код 20842474) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186)46 173 (сорок шість тисяч сто сімдесят три) грн. 04 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин