Рішення № 40530746, 16.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/1188/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Таргонський М.М. (довіреність №312 від 09.01.14)

від відповідача: Христюк І.А. (довіреність від 15.09.14)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло"

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

про стягнення 523941,62 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 523941,62грн., з яких: 156193,98грн. пені, 170515,61грн. 3% річних, 197232,03грн. інфляційних.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що відповідачем було допущено два випадки прострочення чергового платежу згідно договору про розстрочення сум заборгованості від 18.07.13, яка виникла на підставі договору поставки товарів від 05.12.05 та договору про розстрочення суми заборгованості від 15.07.13.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що борг, який виник по договору поставки товарів від 15.07.13 сплачено. Умови договору про розстрочення сум заборгованості від 18.07.13 виконані. Представник не заперечив два факти порушення графіку платежів на 3 та 4 дні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2005 року між Публічним акціонерним товариством "Біо мед скло" (постачальник/ позивач) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець/відповідач) укладено договір поставки скляної продукції № 146-02-05-12, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця скляну продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору. Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах стовідсоткової передоплати.

18.07.2013 року між сторонами укладений Договір про розстрочення сум заборгованості, за умовами якого ПАТ "Біо мед скло" надає ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" розстрочку сплати заборгованості, яка виникла згідно договору поставки №146-02-05-12 від 05.12.2005 р., яка станом на 18.07.2013 року становила 1551361,84 грн. Пунктом 1.4 договору від 18.07.13 визначено графік погашення боргу.

Спір виник з того приводу, що відповідачем було допущено два випадки прострочення визначеного графіком платежу, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційних.

Дослідивши умови договору від 18.07.13, співставивши визначений цим договором графік погашення боргу з розрахунком, який наданий позивачем, суд встановив два випадки прострочення чергового платежу, про що також зазначив позивач у позовній заяві та не заперечив відповідач.

Так, згідно Графіку погашення боргу, платіж в розмірі 13250 грн., який мав бути сплачений 23.08.13, сплачений 27.08.13, тобто з простроченням на 4 дні. Платіж в розмірі 13250 грн., який мав бути сплачений 13.09.13, сплачений 16.09.13, тобто з простроченням на 3 дні.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнообов'язкового інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В пункті 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.3 Договору від 18.07.13 при порушенні боржником графіку погашення заборгованості останній сплачує пеню в розмірі 0,1 %, за кожний день прострочення.

Згідно ст.231 ч.2 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню, становить 92,75грн., з розрахунку:

- 13250,00х0,1%х4дні=53,00грн.;

- 13250,00х0,1%х3дні=39,75грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як встановлено судом, відповідач прострочив оплату боргу на 7 днів.

Обрахувавши суму 3% річних, суд задовольняє позов в цій частині частково в розмірі 7,62грн. з розрахунку:

13250,00грн. х 3% річних : 365днів х 7днів=7,62грн.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Оскільки відповідач сплатив визначений графіком борг в межах місяця виникнення цього боргу, вимоги про стягнення інфляційних є безпідставні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З розрахунку, який поданий позивачем, вбачається, що позивач нараховує пеню річні та інфляційні виходячи з умов договору від 05.12.05. Господарський суд вважає неправильним такий підхід, оскільки договором від 18.07.13 сторони змінили договір від 05.12.05 в частині строку виконання зобов'язань відповідачем щодо оплати отриманого за договором товару.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 100,37грн., з яких: 92,75грн. пені, 7,62грн. річних. В частині вимоги про стягнення 156101,23грн. пені, 170507,99грн. річних,197232,03грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м.Житомир, вул.1-го Травня,38; код 00375504) на користь Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (10025, м.Житомир, вул.Промислова,26; код 04763746) - 92,75 грн. пені, 7,62 грн. річних, 2,00 грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 156101,23 грн. пені, 170507,99 грн. річних, 197232,03 інфляційних.

4.Повернути Публічному акціонерному товариству "Біо мед скло" (код 04763746) з державного бюджету України 1,45 грн. (одна гривня 45 коп.) зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №2171 від 20.08.14 на суму 10480,28грн.

Оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах судової справи №906/1188/14 на аркуші справи №8.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.14

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу