Постанова № 40527198, 15.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа № 922/2663/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д. М.

за участю представників сторін:

позивача - Бережка С.І., дов. № 14-96 від 18.04.2014 р.

відповідача - Ващенко Т.Д., дов. № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (вх. №2276 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.14 р. у справі № 922/2663/14

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" м. Харків

про стягнення 161 158,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.14 р. по справі № 922/2663/14 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню у розмірі 84188,01 грн., суму на яку збільшився борг у в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 57542,80 грн., 3% річних у розмірі 19428,00 грн. та суму судового збору у розмірі 3223,20 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Харківської області від 04.08.14 р. по справі № 922/26636/14 змінити, зменшивши розмір пені на 86,4 %, стягнувши її у розмірі 11 449,57 грн. замість 84 188,01 грн., тобто зменшивши розмір пені на 72738,44 грн.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, судом першої інстанції не взято до уваги винятковість ситуації, яка полягає в тому, що КП "Харківські теплові мережі" є комунальним підприємством, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів міста Харкова, а також значний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед КП "Харківські теплові мережі", з яких в 2013 році 86,4% виробленого об'єму теплової енергії споживається населенням м. Харкова, важкий фінансовий стан підприємства, який підтверджений балансом на 31.03.2014г та у якому відображені збитки підприємства. Крім того, відповідач посилається на те, що основний борг за договором № 13/625-ПР від 28.12.2012р. був повністю погашений в січні 2014 року і на момент розгляду справи його не було.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засідання його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 28 грудня 2012 року між сторонами був укладений договір №13/625-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, для виробництва електричної енергії, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання п. 2.1. договору позивач поставив протягом травня - листопада 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37149215,44 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.05.2013 р. № б/н за травень на суму 3033424,25 грн.;

- від 30.06.2013 р. № б/н за червень на суму 774873,76 грн.;

- від 30.09.2013 р. № б/н за вересень на суму 315893,17 грн.;

- від 31.10.2013 р. № б/н за жовтень на суму 14281965,13 грн.;

- від 30.11.2013 р. б/н за листопад на суму 18743059,13 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав, але з порушенням п. 6.1. договору, тобто не здійснив своєчасної оплати за спожитий природний газ, в зв'язку з чим у відповідності до умов п. 7.2 договору йому була нарахована пеня у розмірі 84188,01 грн., а також сума, на яку збільшився борг у в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, в розмірі 57542,80 грн. та 3% річних у розмірі 19428,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому на підставі ст. 83 ГПК України просив зменшити розмір пені на 86,4 % у зв'язку з важким фінансовим станом підприємства відповідача та не можливістю покриття великих штрафних санкцій.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції, визнавши факт прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті за спожитий природний газ, з урахуванням умов п. 7.2 договору, а також вимог ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача користь позивача пені у розмірі 84188,01 грн. є документально та матеріально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з цим,

в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 86,4 % місцевий господарський суд вважав за необхідне відмовити, пославшись на те, що зменшення суми пені спричинить негативні наслідки підприємству позивача в його діяльності, що буде виражатися у збільшені збитків позивача за не своєчасно отриману оплату за поставлений природний газ. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 57542,80 грн., та 3% річних у розмірі 19428,00 грн.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р., рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушення вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняте рішення цим вимогам у повному обсязі не відповідає, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової позиції відповідача, оцінки доводам та документальним доказам на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, не досліджені надані відповідачем документи в обґрунтування тяжкого фінансового стану підприємства, винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 13/625-ПР купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ч.І ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем у відповідності до умов п. 7.2 договору правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі 84 188,01 грн. за прострочення платежів за договором за період вересень - листопад 2013 року.

Відповідач факт прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу відповідно до наданого позивачем розрахунку не заперечує, але посилається на наявність підстав для зменшення пені на 86,4 %, просить суд стягнути її в розмірі 11 449,57 грн. замість 84 188,01 грн., тобто зменшивши розмір пені на 72738,44 грн.

При цьому відповідач вказує на винятковість ситуації, яка полягає в тому, що КП "Харківські теплові мережі" є комунальним підприємством, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів міста Харкова. Господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але які ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги. Відповідач також вказує на те, що значний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед КП "Харківські теплові мережі", з яких в 2013 році 86,4% виробленого об'єму теплової енергії споживається населенням м. Харкова. За рахунок того, що 86,4% вироблюваної теплової енергії споживається населенням, основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надходять від населення, які витрачаються не тільки на оплату енергоресурсів для населення, але для інших споживачів - бюджетних, госпрозрахункових організацій.

Важкий фінансовий стан підприємства відповідач підтверджує балансом на 31.03.2014г, у якому відображені збитки підприємства, а також вказує на те, що основний борг за договором № 13/625-ПР від 28.12.2012р. був повністю погашений в січні 2014 року і на момент розгляду справи його не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції, керуючись зазначеними нормами, враховує той факт, що порушення відповідачем зобов'язань за договором не завдало збитків позивачу, сума заборгованості за період з травня 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 37 149 215,44 грн. була сплачена відповідачем у повному обсязі на час звернення позивача з позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є організацією по виробництву, транспортуванню, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства. Фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, за рахунок бюджетних коштів. Чинні тарифи тривалий час не підвищувалися, а різниця в тарифах відповідачу не виплачувалася. , в зв'язку з чим підприємство знаходиться у тяжкому стані, викликаному, зокрема відсутністю платежів різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

В той же час заборгованість місцевого бюджету з субсідій та пільг становила 146,8 млн грн., на момент розгляду справи господарським судом сума реструктуризированной заборгованості за послуги з теплопостачання становила 88,1 млн грн.; заборгованість державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства 975,6 млн грн. ( довідки знаходяться в матеріалах справи). Важкий фінансовий стан підприємства, підтверджений балансом на 31.03.2014г, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків на початок 2014 року становила 737,7 млн грн., а за станом на 31.03.2014р. збільшилася і становить 812,5 млн грн. (копія балансу надана відповідачем до матеріалів справи). Крім того, колегія суддів враховує також той факт, що основний борг за договором № 13/625-ПР від 28.12.2012р. був повністю

погашений відповідачем в січні 2014 року і на момент розгляду справи його не було.

Разом з цим, колегія суддів враховує те, що ст. 233 Господарського суду України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, кою визначено загальні засади цивільного законодавства.

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, в враховуючи інтереси позивача, а також зважаючи на те, що сплата відповідачем штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення нарахованої позивачем пені на 50 %, що становить 42094,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду в частині розміру стягнутої пені слід змінити.

Разом з цим, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги колегія суддів залишає за відповідачем на підставі ч. 2 т. 49 ГПК України, враховуючи, що даний господарський спір був доведений до судового розгляду внаслідок неправомірних дій відповідача щодо порушення обумовленого договором строку розрахунків.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 57542,80 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 19428,00 грн., колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, з урахуванням визначеного періоду прострочення, погоджується з висновками суду першої інстанції про їх задоволення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Рішення в зазначеній частині відповідачем не оскаржується.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 49, 84, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.14 р. у справі № 922/2663/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікацій код 20077720) пеню у розмірі 42094,00 грн., суму на яку збільшився борг у в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 57542,80 грн., 3% річних у розмірі 19428,00 грн. та суму судового збору у розмірі 3223,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили».

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 15 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.