Ухвала суду № 40526707, 16.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6990/14-ц Головуючий в першій

Провадження 22-ц/774/1771/К/14 інстанції Борис О.Н.

Категорія № 26 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Лебедін О.Ю.,

за участю: представника відповідача Павлової Наталії Федорівни, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (ПАТ «Євраз Суха Балка») та просила суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка у зв'язку з професійним захворюванням, 70000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції невірно встановлено спірні правовідносини та зроблено висновок про те, що вони виникли до набрання чинності 01.01.2004 року Цивільним кодексом України, яким було визначено право членів сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.

На думку апелянта, спірні правовідносини на підставі Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2014 року, виникли з 04.11.2008 року з моменту встановлення причинного зв'язку смерті чоловіка позивача та його професійним захворюванням, яке встановлено 23.06.2003 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6

Висновком МСЕК від 23.06.2003 року ОСОБА_6 було первинно встановлено 20% втрати працездатності.

Висновком МСЕК від 31.05.2005 року ОСОБА_6 встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково .

Актом №13 від 12.05.2003 року причиною виникнення професійного захворювання у чоловіка позивача ОСОБА_6 визнано роботу протягом тривалого часу в умовах підвищених рівнів пилу, марганцю ( а.с. 6,7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Згідно довідки серії ДНА-03 від 12.12.2008 року, розширена медико-соціальна експертна комісія №2 встановила причинний зв'язок з професійним захворюванням ОСОБА_6 , яке встановлено 24.04.2003 року, з 04.11.2008 року ( а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини, зокрема професійне захворювання ОСОБА_6 у зв'язку з незабезпеченням відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці до 2003 року та яке, в свою чергу, потягло смерть ОСОБА_6, виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, яким було визначено право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

На правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок з її відшкодування не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій (постанова Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Як вбачається з матеріалів справи, висновком МСЕК від 23.06.2003 року покійному чоловікові позивача ОСОБА_6 було первинно встановлено 20 % втрати працездатності.

Висновком МСЕК від 31.05.2005 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково .

Актом №13 від 12.05.2003 року причиною виникнення професійного захворювання у чоловіка позивача ОСОБА_6 визнано роботу протягом тривалого часу в умовах підвищених рівнів пилу, марганцю ( а.с. 6,7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Згідно довідки серії ДНА-03 від 12.12.2008 року, розширена медико-соціальна експертна комісія №2 встановила причинний зв'язок з професійним захворюванням ОСОБА_6 , яке встановлено 24.04.2003 року, з 04.11.2008 року

З вищенаведеного вбачається, що, вирішуючи спір на підставі ст. ст. 1 167, 1 168 ЦК України, що набув чинності з 01 січня 2004 року, та згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спірні правовідносини, зокрема, професійне захворювання ОСОБА_6, що було спричинене незабезпеченням відповідачем безпечних умов праці до 2004 року, та яке в свою чергу потягло смерть ОСОБА_6, виникли до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, та яким було визначено право члена сім*ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції невірно встановлено спірні правовідносини, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи, згідно яких первинно втрату працездатності ОСОБА_6 було встановлено висновком МСЕК від 23.06.2003 року, тобто до набрання законної сили ЦК України в редакції 2003 року.

Також колегією суддів не беруться до уваги посилання апелянта на те, що спірні правовідносини виникли з 04.11.2008 року з моменту встановлення причинного зв'язку смерті чоловіка позивача та його професійним захворюванням, яке встановлено висновком МСЕК від 23.06.2003 року, оскільки протирічить роз'ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок з її відшкодування не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: