Постанова № 40526127, 05.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 вересня 2014 року 13 год. 30 хв. № 826/9746/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 липня 2014 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (далі - позивач) до Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач, ГУ Міндоходів в АРК) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 грудня 2013 року № 000011/22.06, № 000012/22.06 та № 000013/22.06 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Після усунення виявлених судом недоліків позову, ухвалою суду від 30 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11 серпня 2014 року судом, відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за згодою представника позивача допущено заміну первинного відповідача на належного - Державну фіскальну службу України (далі - відповідач), у зв'язку з чим подальший розгляд та вирішення справи здійснювались колегією суддів.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання 27 серпня 2014 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 27 серпня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АРК у період із 16 по 25 вересня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 листопада 2013 року складено акт № 595/22.0/32785994 про результати планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем допущено порушення норм чинного податкового законодавства України.

На підставі акту перевірки, 16 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- № 000011/22.06, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 72610,88 грн. за основним платежем та у розмірі 18152,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 000012/22.06, яким на позивача, за неподання митної декларації, накладено штраф у розмірі 170,00 грн.;

- № 000013/22.06, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання", у розмірі 21135,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5283,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Стосовно прийняття оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що за товарною накладною від 20 грудня 2011 року № 30 позивачу від ПП ОСОБА_1, на підставі договору від 05 грудня 2011 року № 4/1240/з, надійшли друковані видання у кількості 18 одиниць, вартістю 39400,00 російських рублів (далі - товар). Прибутковий ордер від 30 січня 2012 року № ТИ-0000793.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1, п. 2.2 ст. 2 договору № 4/1240/з, поставка товару здійснюється одноразовим поштовим відправленням.

Оплата товару здійснюється у розмірі 100 % на підставі рахунку на попередню оплату.

Оплату товару у розмірі 39400,00 російських рублів позивачем здійснено на підставі договору та відповідного розрахунку. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням від 19 грудня 2011 року № 211.

Отримання товару відображено на субрахунках 6323 "розрахунки з іноземними постачальниками ОЗ" та на 1534 "придбання бібліотечного фонду".

За переконанням відповідача, позивачем не здійснено декларування товару.

Поряд з цим, такий висновок відповідача є помилковим з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 81, ст. 151 Митного кодексу України (далі - МК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих поштових відправленнях.

Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються та обладнуються центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про поштовий зв'язок", оператор поштового зв'язку (оператор) - суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

Міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред'являються операторами для митного контролю.

Згідно зі ст. 153 МК України, порядок та умови здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до п.п. 2, 3, 9, 10, 12 Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних поштових відправленнях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1948 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), місце міжнародного поштового обміну - територія, на якій оператор поштового зв'язку (далі - оператор) здійснює оброблення міжнародних поштових відправлень (далі - відправлення) та пред'являє їх підрозділу митного органу для митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у відправленнях (далі - товари та інші предмети).

Підрозділ митного органу - підрозділ, який здійснює в місці міжнародного поштового обміну митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів.

Митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів здійснюються в зоні митного контролю, визначеній митним органом у встановленому законодавством порядку в місці міжнародного поштового обміну за погодженням з оператором.

Митний контроль у місці міжнародного поштового зв'язку здійснюється за відсутності відправників та адресатів (одержувачів) згідно з технологічною схемою оброблення та митного контролю товарів та інших предметів, визначеною оператором і митним органом, у зоні діяльності якого розташовано місце міжнародного поштового обміну.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами підрозділу митного органу шляхом перевірки необхідних для такого контролю документів та відомостей, митного огляду, обліку товарів та інших предметів, а також з використанням інших форм, передбачених законодавством.

Підрозділ митного органу самостійно визначає форму та обсяг митного контролю.

Митний огляд товарів та інших предметів з розпакуванням відправлення здійснюється за відсутності митної декларації CN 23 (CN 22) чи її (його) не заповнення або якщо оператором складено акт за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації, про пошкодження оболонки відправлення, невідповідність масі, зазначеній на відправленні чи в супровідних документах до відправлення, тощо, а також якщо товари та інші предмети: задекларовано загальним найменуванням або нерозбірливо; підлягають іншим передбаченим законодавством видам контролю; підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.

Згідно з п. 3 розділу 3, п. 4.3 розділу 4, п.п. 7.1-7.3 розділу 7 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 жовтня 1999 року № 680/108, товари та інші предмети, які переміщуються в МПВ юридичних та фізичних осіб (крім особистих листів громадян), підлягають декларуванню митним органам у встановленому порядку.

Митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів, що містяться в МПВ, здійснюються за відсутності відправника (одержувача) МПВ.

Митний контроль МПВ здійснюється оглядовою комісією в складі трьох осіб - однієї посадової особи ПМ та двох працівників ММПО - у спеціально виділених приміщеннях, обладнаних з урахуванням обсягу роботи.

Розпакування, зважування та упакування МПВ здійснюються працівниками ММПО в присутності посадової особи ПМ.

Нарахування та справляння платежів при митному оформленні товарів та інших предметів, які переміщуються в МПВ, здійснюються згідно із законодавством України.

Контроль за термінами та повнотою перерахування платежів, які нараховуються ПМ при митному оформленні МПВ здійснюється митницею в ММПО на підставі угод, укладених між митницею та оператором поштового зв'язку, якому підпорядковано це ММПО.

Нарахування платежів при митному оформленні здійснюється посадовою особою ПМ на бланку оглядового розпису форми М 15 (додаток 1), який виписується в 3 примірниках, із зазначенням відмітних ознак пойменованих в оглядовому розписі предметів, їх кількості та коду за ТН ЗЕД.

Перший примірник оглядового розпису залишається в ПМ в ММПО.

Другий примірник передається ММПО для вручення адресату МПВ.

Третій примірник передається до відділу бухгалтерського обліку звітності, контролю та розрахунків по митних платежах з Державним бюджетом митниці.

Посадова особа ПМ передає ММПО також відривний корінець першого примірника оглядового розпису для дебіторського запису і контролю за подальшим перерахуванням бухгалтерією підприємства поштового зв'язку нарахованих сум митних платежів на відповідний рахунок митниці.

На переліках, супровідних документах до МПВ, що містять товари та інші предмети, на які ПМ нараховано платежі, а в тих випадках, коли наявність таких документів не передбачено, на оболонках МПВ проставляється штамп "Підлягає видачі адресату після сплати платежів, нарахованих митницею".

Нараховані посадовою особою ПМ суми платежів справляються в порядку, установленому Держмитслужбою України, і сплачуються адресатом оператору поштового зв'язку, яке видає МПВ.

Отже, як вбачається з вище викладених норм, митне оформлення міжнародного поштового відправлення та його митний контроль здійснюються без залучення отримувача відправлення.

Тобто, на позивача, як отримувача товару, покладено обов'язок сплатити оператору поштового зв'язку, який видає МВП платежі, нараховані митним органом за наслідками здійснення митного контролю.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що митне оформлення товару, який надійшов у міжнародному поштовому відправленні за товарною накладною від 20 грудня 2011 року № 30, здійснено у місці міжнародного поштового обміну - відділенні поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта". Товар отримано позивачем за відсутності відомостей (повідомлення) від оператора поштового зв'язку про необхідність сплати будь-яких платежів.

Штамп "Підлягає видачі адресату після сплати платежів, нарахованих митницею" на оболонці отриманого міжнародного відправлення та на товарній накладній від 20 грудня 2011 року № 30 відсутні.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем при декларуванні митної вартості товарів за митними деклараціями від 04 червня 2012 року № 600080000/12/004544, від 05 червня 2012 року №600080000/12/004570, від 06 червня 2012 року №600080000/12/004624, від 10 червня 2012 року №600080000/12/004744, від 02 липня 2012 року №600080000/ 12/005448, від 06 липня 2012 року №600080000/12/005630, від 07 липня 2012 року №600080000/12/005645, від 10 липня 2012 року №600080000/12/005708, від 11 жовтня 2012 року №600080000/12/008214, від 07 листопада 2011 року №600080002/11/004484, від 08 листопада 2011 року №600080002/11/004498, від 09 листопада 2011 року №600080002/ 11/004502, від 09 листопада 2011 року №600080002/11/004517, від 10 листопада 2011 року №600080002/11/4535, від 11 листопада 2011 року №600080002/11/004537, від 14 листопада 2011 року №600080002/11/004560, від 16 листопада 2011 року №600080002/11/004595, від 17 листопада 2011 року №600080002/11/004611, від 21 листопада 2011 року №600080002/ 11/004645 не враховано вимоги ст.ст. 259, 267 МК України (у редакції від 11 липня 2002 року), ст. 49, ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України (у редакції від 13 березня 2012 року) щодо повноти декларування митної вартості товарів у розмірі фактичної сплати за отриманий товар нерезидентам (A.C.I. TRADING LIMITED та TOLEXIS INTERNATIONAL LIMITED) відповідно до зовнішньоекономічних договорів, що призвело до порушення ст.ст. 4, 6, 8 Закону України "Про Єдиний митний тариф України", ст.ст. 271, 272, 276, 279 МК України (у редакції від 13 березня 2012 року) та ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України.

На підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України, ст.ст. 58, 271, 272, 276, 279 МК України (у редакції від 13 березня 2012 року) відповідачем визначену митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями, та податкові зобов'язання з ввізного мита у розмірі 21135,00 грн., а також визначено суму ПДВ у розмірі 70577,30 грн.

На обґрунтування висновку про неврахування позивачем вимог ст.ст. 259, 267 МК України щодо повноти декларування митної вартості товарів у розмірі фактичної сплати за отриманий товар нерезидентам, в акті перевірки зазначено про те, що позивачем сплачено нерезидентам вартість товару, оприбуткованого за прибутковими ордерами, а не задекларованого у митних деклараціях.

Відповідно до ст. 259 МК України (у редакції від 11 липня 2002 року), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України (у редакції від 13 березня 2012 року), митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, митною вартістю товарів є числове значення (ціна) вартості сукупності товарів, а не одна одиниця товару.

Митна вартість одиниці товару визначається відповідно до умов митного законодавства та під час декларування товару декларувалась за ціною договору (контракту).

У ході судового розгляду справи представник позивача також стверджував, що правомірність визначення митної вартості товару виходячи з ціни, встановленої договором стосовно одиниці виміру такого товару (наприклад, однієї тони), підтверджується судовими рішеннями у спорах за участю позивача, які набрали законної сили. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2013 року у справі К/9991/50755/11 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі № 2-14946/10/11/0170, якими встановлено протиправність рішення митного органу про коригування митної вартості товару, обґрунтованість декларування позивачем товару за ціною 39 доларів США за 1 тону, тобто за одиницю виміру товару, визначену договором.

Отже, визначення контролюючим органом митної вартості товарів виходячи із кількості товару, за який перераховано кошти, а не із одиниці виміру товару та, відповідно, фактичної кількості товару, який надійшов до позивача за ВМД, є безпідставним.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23 січня 2006 року № 30 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), увізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів, що ввозяться за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) на митну територію України, з урахуванням винятків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3.1 розділу 3 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТД чи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за № 64/11938.

Митне оформлення товарів (фосфоритів) за митними деклараціями здійснювалось на митному посту "Красноперекопськ" Кримської митниці, відповідно до ст. 71 МК України, за фактичною кількістю отриманого товару на адресу позивача на підставі ваги, вказаної у товарно-супровідних документах.

При декларуванні митної вартості товарів за митними деклараціями від 04 червня 2012 року №600080000/12/004544, від 05 червня 2012 року №600080000/12/004570, від 06 червня 2012 року №600080000/12/004624, від 10 червня 2012 року №600080000/12/004744, від 02 липня 2012 року №600080000/12/005448, від 06 липня 2012 року №600080000/ 12/005630, від 10 липня 2012 року №600080000/12/005708, від 07 липня 2012 року №600080000/12/005645, від 11 жовтня 2012 року №600080000/12/008214, від 07 листопада 2011 року №600080002/11/004484, від 08 листопада 2011 року №600080002/11/004498, від 09 листопада 2011 року №600080002/11/004502, від 09 листопада 2011 року №600080002/ 11/004517, від 10 листопада 2011 року №600080002/11/4535, від 11 листопада 2011 року №600080002/11/004537, від 14 листопада 2011 року №600080002/11/004560, від 16 листопада 2011 року №600080002/11/004595, від 17 листопада 2011 року №600080002/11/004611, від 21 листопада 2011 року №600080002/11/004645 позивач визначив митну вартість товарів за ціною, визначеною договором згідно з чинним митним законодавством України, сплатив необхідні при оформленні платежі - ввізне мито та ПДВ, які розраховано відповідно до чинного законодавства України виходячи із митної вартості одиниці товару, помноженої на фактичну кількість отриманого товару.

Після митного оформлення та сплати необхідних платежів товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг.

Тобто, позивачем вчинено усі дії, необхідні для митного оформлення товару, та сплачено усі необхідні платежі.

Представник позивача у ході судового розгляду справи також зазначив, що у ході декларування товару у митного органу не виникло ніяких зауважень, що свідчить про виконання позивачем вимог чинного законодавства України належним чином, без будь-яких порушень.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому на факт відсутності з боку відповідача правової позиції щодо заявлених позивачем вимог, зокрема не надання ним письмових заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, суд прийшов до висновку про помилковість викладених в акті перевірки висновків відповідача та, як наслідок, протиправність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 16 грудня 2013 року:

- № 000011/22.06, яким приватному акціонерному товариству "Кримський Титан" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у загальному розмірі 90763,61 грн. (Дев'яносто тисяч сімсот шістдесят три гривні шістдесят одна копійка;

- № 000012/22.06, яким на приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" (ідентифікаційний код 32785994) накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (Сто сімдесят гривень 00 копійок);

- № 000013/22.06, яким приватному акціонерному товариству "Кримський Титан" (ідентифікаційний код 32785994) збільшено суму грошового зобов'язання "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у загальному розмірі 26418,75 грн. (Двадцять шість тисяч чотириста вісімнадцять гривень сімдесят п'ять копійок).

3. Присудити на користь приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (ідентифікаційний код 32785994) здійснений ним судовий збір у розмірі 235,35 грн. (Двісті тридцять п'ять гривень тридцять п'ять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда