Ухвала суду № 40524979, 16.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/35068/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Кравцова О.В.; Єрьоміна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дом «Соллі-Плюс», про визнання протиправними дій, стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, (Управління ПФ), Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області (Казначейство) про визнання протиправними дій та стягнення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування (збір) з операції відчуження автомобіля.

Зазначала, що у серпні 2010 року придбала автомобіль «Mersedes Benz S500L» та сплатила до Пенсійного фонду збір в розмірі 3% його вартості (26 218 грн).

Посилаючись на те, що платником такого збору законом (чинним на час купівлі автомобіля) визначено особу, яка відчужує автомобіль, а не покупця, а Управління ПФ відмовилось повернути помилково сплачені кошти, просила стягнути з Державного бюджету України 26 218 грн, визнавши дії Управління ПФ щодо відмови в поверненні коштів протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 26 218 грн, а у задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Казначейство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у серпні 2010 року ОСОБА_4 придбала автомобіль «Mersedes Benz S500L» та сплатила до Пенсійного фонду України збір в розмірі 3% його вартості (26 218 грн).

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що законом обов'язок зі сплати збору покладений на особу, яка відчужує автомобіль. За таких обставин, виконання цього обов'язку іншою особою є помилковим, а кошти, сплачені позивачем, підлягають поверненню. Відмовивши в задоволенні решти вимог, суди зазначили, що стягнення коштів є достатнім способом захисту прав позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суддів.

З матеріалів справи вбачається, що спір зводиться до встановлення особи, на яку покладено обов'язок сплачувати збір - продавця або покупця автомобіля.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Поняття "відчуження" у юридичній літературі розглядається як передача майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.

Водночас пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (в редакції на час виникнення спірних відносин), передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З аналізу наведених норм вбачається правильність висновків судів про пріоритет положень Закону над постановою Кабінету Міністрів України та обов'язок сплати збору продавцем автомобіля.

Таким чином, висновки судів про необхідність повернення помилково сплачених коштів є обґрунтованими.

Посилання Казначейства на пропуск позивачем строку звернення до суду не приймаються до уваги, оскільки відповідач помилково обраховує початок цього строку з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, а не з моменту відмови Управління ПФ повернути кошти.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

О.В.Кравцов

А.В.Єрьомін